Ганебні часи: 50 днів Зеленського – 50 поразок України

Ми наводимо 50 подій із перших 50 днів президентства Зеленського, які стали поразками для української демократії та державності.

1. В інавгураційній промові, яка для іноземних дипломатів та західної преси є орієнтиром політики нової влади, президент Зеленський ні разу не вжив слово «Росія» і тим більше не назвав Росію агресором. Він також ні разу не вжив слів «Європейський Союз» чи абревіатуру ЄС.

За словами головного дипломата Павла Клімкіна, «після приходу Зеленського у нас немає зовнішньої політики».

Україна стрімко втрачає набуту за останні роки суб’єктніть, інші держави вирішують питання України за її спиною.

2. В перші ж хвилини президентства Зеленський закликав уряд іти у відставку, спровокувавши несподівану урядову кризу. За Конституцією, уряд іде після обрання нової Ради, а не президента. Проте внаслідок заяви Зеленського, прем’єр Гройсман подав у відставку, і лише відмова Верховної Ради задовольнити його заяву врятувала Україну від ситуації, коли на додаток до розпущеного парламенту державою керував би ще й відставлений уряд.

3. Зі зміною президента, у різних містах почалася хвиля реваншизму і проросійської пропаганди. Найбільшою точкою напруги став Харків, де міська влада на чолі з Кернесом намагалася знести волонтерський намет та ініціювала повернення імені Жукова на мапу міста.

4. Порушивши закон «Про очищення влади», Зеленський призначив керівником своєї адміністрації Андрія Богдана, адвоката олігарха Ігоря Коломойського, а в часи Януковича – радника прем’єра Азарова. Незважаючи на протести та петицію з вимогою звільнити Богдана, Зеленський відмовився це зробити, а від судових позовів захистився, просто перейменувавши адміністрацію на офіс президента.

5. Незважаючи на відсутність парламентської чи урядової кризи і близькість чергових парламентських виборів, Зеленський призначив дострокові парламентські вибори на липень замість жовтня, так і не довівши, що має для цього законні підстави.

6. Конституційний Суд, в якому було оскаржено указ Президента про розпуск Ради, ухвалив одне з найскандальніших у своїй історії рішень. Так і не встановивши фактів, які могли б дати підстави Президенту розпустити Раду, КС ухвалив відверто неправове рішення: мовляв, усе має вирішити народ. Хоча, якщо питання, що знаходяться в компетенції Конституційного Суду, має вирішувати народ, нащо народові взагалі утримувати такий Конституційний Суд?

7. Зеленський скасував низку указів індивідуальної дії, підписаних президентом Порошенком. Не маючи правових підстав звільнити людей з посад, він просто почав скасовувати укази про їхні призначення. Чому це незаконно – читайте тут.

У зв’язку з такими діями президента мережею почав гуляти чорний жарт: коли хтось помре, йому не випишуть свідоцтво про смерть, а просто скасують свідоцтво про народження.

8. Парламентська Асамблея Ради Європи повернула російській делегації всі права в Асамблеї, хоча жодної з передумов для повернення, передбачених резолюціями ПАРЄ, Москва не виконала. Зокрема, не припинила агресію проти України і не звільнила українських в’язнів та полонених. На відміну від попереднього президента, Зеленський ніяк не підтримав зусилля української делегації з протидії російському плану, навіть не зустрівся з нею.

9. Упродовж передбачених Конституцією 15 днів Зеленський не підписав закон про тимчасові слідчі комісії і не повернув його до парламенту зі своїм вето. Цей закон регламентує діяльність слідчих комісій Ради і процедуру імпічменту президента. Голова ВР Андрій Парубій звернувся до Зеленського з вимогою підписати закон, оскільки Конституція не дає права президенту після закінчення 15-денного терміну накладати вето. Президент ніяк не відреагував на цей заклик, закон залишається в підвішеному стані.

10. Така сама доля спіткає закон про державну підтримку національної скаутської організації «Пласт» – 15 днів минуло, нема ні підпису, ні вето.

11. Президент Зеленський подав недостовірні дані в деклараціях за 2017 і 2018 рік, «забувши» про кредит з офшору на суму 1,7 млн. фунтів стерлінгів (близько 60 млн.гривень).

12. Одночасно з вступом на посаду Зеленського до України повернувся заступник голови адміністрації Януковича Андрій Портнов, один із авторів диктаторських законів 16 січня й ініціаторів силового розгону Майдану. Ректор Київського Національного університету імені Шевченка Леонід Губерський призначив Портнова на професорську посаду викладача. І лише масовий протест студентів та громадських активістів, які окупували Червоний корпус університету, змусив ректора скасувати свій наказ.

13. Центральна виборча комісія зареєструвала кандидатами в народні депутати України голову адміністрації Януковича Андрія Клюєва та пропагандиста русского міра Анатолія Шарія, незважаючи на те, що вони не проживали останні 5 років в Україні, як того вимагає закон. Лише масове обурення і стихійний мітинг протесту на Майдані Незалежності змусили державні органи звернутися до ЦВК, а саму комісію – скасувати рішення.

14. Баришівський районний суд Київської області ухвалив рішення про зупинення ліцензії на пасажирські перевезення українського лоукостера SkyUp, який набуває популярності і є конкурентом авіакомпанії МАУ, що належить олігарху Ігорю Коломойському. Рішення ухвалено під приводом звернення людини, яка не лише не літала на SkyUp, але й заявила, що взагалі не зверталася до суду з таким проханням. Журналісти виявили причетність до справи близького до Коломойського народного депутата Олександра Дубініна. Авіакомпанія, уряд і Мінінфраструктури запевнили, що оскаржать рішення в апеляції. Проте сам прецедент – вражаючий.

15. Соратник Януковича Андрій Портнов, що повернувся в Україну, ініціював у ДБР кримінальні провадження проти п’ятого президента України Петра Порошенка, подаючи його наказ про перехід кораблів ВМС через Керченську протоку як «державну зраду». По суті, ДБР і український суд мали б стати інструментом реалізації путінської політики і покарання президента України за опір російській агресії. На щастя, за кілька днів міжнародний трибунал ООН дав зрозуміти, що саме Росія є порушником міжнародного права і наказав Росії звільнити українських моряків і кораблі.

16. Окружний адміністративний суд Києва скасував рішення Київради про перейменування проспектів Московського та Ватутіна на Бандери й Шухевича відповідно. Міська влада оскаржуватиме це рішення, а в разі потреби Київрада готова ще раз підтвердити свою позицію голосуванням.

17. Харківська міськрада з ініціативи міського голови Кернеса перейменувала проспект Петра Григоренка (відомого дисидента, захисника прав кримських татар) на проспект Георгія Жукова, одного з керівників тоталітарного сталінського режиму, винного в масових злочинах. Український інститут національної пам’яті оскаржує рішення, яке порушує закон про декомунізацію. Водночас прес-секретар Зеленського Юлія Мендель заявила, що закон «неоднозначний», і арбітром у трактуванні його норм має бути харківський міський голова Геннадій Кернес.

18. Прокуратура й МВС зняли з розшуку одного з найодіозніших діячів режиму Януковича – Юру Єнакієвського (Юрія Іванющенка).

ОНОВЛЕНО 16.07.2019 17.04: Нещодавно, 15 липня 2019 року Іванющенка повернули в розшук

19. Конституційний Суд визнав неконституційною норму Кримінально-процесуального Кодексу, за якою запобіжним заходом для підозрюваних у злочинах про державну зраду може бути тільки арешт. Тепер суди на власний розсуд можуть відпускати небезпечних терористів та російських шпигунів під домашній арешт, заставу чи підписку про невиїзд. Всі знають якість наших суддівських рішень.

20. Зеленський призначив представником у Мінській контактній групі другого президента України Леоніда Кучму, який закликав українську армію «не стріляти у відповідь» та відновити торгівлю з окупованими територіями.

Лише нещодавно Зеленський пояснив, що відновити торгівлю можна тільки, тоді, коли окупанти повернуть власність, відібрану в українського бізнесу, тобто, став на позицію попередньої влади. А ЗСУ наголошувала, що у відповідь стріляє. Та все одно такі заяви Кучми, як представника нової (sic!) влади, тільки заохочують Росію до подальшої агресії.

21. Президент постійно наголошує на потребі припинення вогню з українського боку і забезпечив відведення українських військ від природнього рубежу – ріки Сіверський Донець в районі Станиці Луганської. Ці дії не призвели до зменшення інтенсивності бойових дій чи бойових втрат – навпаки, відразу після відведення число обстрілів і поранень на фронті зросло.

22. Прес-секретарка президента Юлія Мендель заявила, що Збройні Сили України ведуть вогонь по житлових будинках, школах, дитсадках та лікарнях, повторивши тезу московської пропаганди. Заява викликала обурення як серед військових, так і в цілому в суспільстві.

23. Президент уникає чіткої оцінки російської агресії та окупації. Після застосування артилерії під Новолуганським, внаслідок чого загинули люди, він замість заклику до Росії забратися геть закликав Москву «відновити контроль над цими підрозділами» (!). У заяві після безпрецедентного обстрілу медичного автомобіля й загибелі військових медиків Зеленський взагалі не згадав Росію.

24. Голова партії «Слуга народу» Дмитро Разумков демонстративно ігнорує українську мову в публічному спілкуванні. На закиди журналістів спочатку відповів, що перейде на українську після обрання депутатом, а згодом заявив, що розмовлятиме російською мовою на публічних заходах, «доки триває окупація Донбасу й анексія Криму».

25. Президент Зеленський втягнувся в дипломатичну гру з Росією та західними партнерами, які обіцяли звільнення українських моряків в обмін на повернення Росії до ПАРЄ. Однак Росію повернули в ПАРЄ без звільнення моряків, і Москва почала вимагати від України визнання права судити полонених моряків за російськими законами. Лише дії МЗС і міністра Павла Клімкіна зірвали небезпечну гру. Нота українського МЗС росіянам, базована на невизнанні законності російської агресії, викликала справжню лють Зеленського.

26. Зеленський заявив про намір перенести президентську адміністрацію з приміщення на Банковій в Український дім. За підрахунками офісу президента (як правило, в таких випадках озвучуються занижені суми), такий переїзд коштує 300 мільйонів гривень. Для реалізації забаганки президента потрібно кудись подіти з Українського дому фонди двох музеїв, перебудувати приміщення під потреби держустанови, включно з заходами безпеки, влаштувати великий паркінг тощо.

27. Голова адміністрації президента Богдан дав зрозуміти, що відбере виконавчу владу в столиці у обраного киянами мера, якщо його дії не влаштують Банкову. Щоб реалізувати цей задум, близькі до Коломойського депутати зареєстрували законопроект про розділення посад міського голови та голови КМДА.

28. Всупереч обіцянкам Зеленського домагатися виборів за відкритими списками, першим же його законопроектом, внесеним у травні в Верховну Раду, стали зміни до виборчого закону, що передбачають вибори за 100% закритими партійними списками. Рада відмовилася розглядати цей законопроект.

29. Незважаючи на обіцянки проводити конкурси для призначення на державні посади, Зеленський жодних конкурсів не проводить, а просто ставить на ключові посади своїх друзів та партнерів. Зокрема, на посаду заступника голови (а фактично – нового керівника) СБУ президент призначив друга дитинства, директора «Кварталу-95» Івана Баканова.

Дружина Баканова – громадянка Росії, хоча понад 20 років живе в Україні.

30. Печерський районний суд на раптовому засіданні вночі випустив з-під варти Михайла Сигиду – головного підозрюваного в убивстві бердянського активіста, ветерана війни Віталія Олешка («Сармата»).

ОНОВЛЕНО: 16.07.2019 17.06 На іншому засіданні, яке відбулося 10 липня, вже після публікації цієї статті, суд залишив підозрюваних під вартою.

31. Керівником Служби зовнішньої розвідки президент призначив депутата з фракції «Батьківщина» Владислава Бухарєва, в минулому – начальника податкової міліції, нагородженого медаллю ФСБ Росії «За бойову співдружність».

32. Суд у Рівному знайшов склад адміністративного правопорушення у діях 16-річної дівчини, яка вийшла на мирний пікет з вимогою імпічменту Зеленському – рішення для демократичної України безпрецедентне за своєю зневагою до базових конституційних прав людини.

33. На підставі звернення близького до Коломойського Запорізького заводу феросплавів Конституційний Суд скасував право Національного антикорупційного бюро подавати до суду позови про визнання недійсними угод, в яких наявні ознаки корупції. Як заявили в НАБУ, «КС узаконив розкрадання коштів держпідприємств через закупівлі за завищеними цінами, позбавивши НАБУ права вимагати через суд анулювання незаконних угод. Це рішення — в інтересах організаторів корупційних схем, а не України».

34. Апеляційний суд Києва випустив з-під арешту снайпера спецпідрозділу "Омега" Дмитра Хміля, підозрюваного в убивстві Героя Небесної Сотні Олександра Храпаченка. Він зобов’язаний перебувати вдома і носити електронний браслет.

35. На українські телеекрани повернувся скандальний серіал «Свати». Останні 2 роки показ цього продукту «Кварталу 95» був заборонений на підставі закону про протидію російській інформаційній агресії. Головну роль у серіалі грає росіянин Добронравов, який активно підтримує анексію Криму та політику Путіна щодо України, й за поданням СБУ внесений мінкультом до переліку осіб, що загрожують національній безпеці України. Однак «Квартал 95» домігся вилучення Добронравова з цього переліку через суд, а фактичним керівником СБУ тепер є керівник «Кварталу 95» Баканов.

Голова Держкіно Пилип Іллєнко назвав серіал «Свати» «Липецькою фабрикою Зеленського». Насправді все значно гірше, бо серіал відтворює ключові змісти російської пропаганди.

36. Головою Донецької ОДА Зеленський призначив Павла Кириленка, батьки якого живуть на окупованій території, а рідний брат – воює проти України в складі т.зв. МГБ ДНР. На закиди щодо можливості окупантів впливати на діяльність керівника області через родину, Зеленський відповів, що у Кириленка з братом "розбіжності" (sic!)

37. Головою Луганської ОДА призначено колишнього ректора Луганського університету внутрішніх справ і депутата Луганської облради від Партії Регіонів. Про те, наскільки цей посадовець готовий захищати Луганщину від наступу русского міра, свідчать його заяви про незалежність України як наслідок «хуторянської ідеології», і про потребу об’єднання з Росією.

38. Голова адміністрації президента Андрій Богдан заявив, що російській мові на Донбасі треба надати офіційний статус. Цілком у дусі російської пропаганди він штучно пов’язав питання російської мови і припинення війни.

39. Зеленський звільнив з посади держуповановаженої в Антимонопольному комітеті України Агію Загребельську, яка стала символом протидії монополізму й корупції в цьому органі. При цьому, президент вкотре порушив закон, оскільки не мав жодної з трьох законних підстав для звільнення Загребельської – неможливості продовжувати роботу за станом здоров’я, грубого порушення службових обов’язків чи заяви за власним бажанням.

40. Зеленський запровадив практику публічних виступів російською мовою, що порушує статтю 10 Конституції України й Рішення Конституційного Суду від 14 грудня 1999 року про її тлумачення. Зокрема, президент виступав російською на ІForumі в Києві, під час відвідин Маріуполя, а також проводив російською мовою нараду в Краматорську, на якій представив нового голову обласної військово-цивільної адміністрації.

41. Журналісти виявили тісні зв’язки кандидата від Зеленського на посаду голови Одеської ОДА Андрія Андрейчикова з проросійськими силами – представниками незаконної «Одеської народної республіки» та партії «Родіна», а також контрольованої Росією Придністровської молдавської республіки. Незважаючи на оприлюднення цих фактів, Зеленський робить вигляд, що «не знає» про них, а уряд Гройсмана вже дав згоду на призначення Андрейчикова на посаду. Керівник Офісу президента Богдан розповів у інтерв’ю, що у Андрейчикова і Зеленського були спільні бізнесові справи.

42. Окружний адміністративний суд Києва взяв до розгляду справу про буцімто незаконність нового українського правопису, затвердженого урядом.

43. Заступником Голови СБУ призначено Анатолія Калюжняка, який був заступником керівника «хлібного» управління «К» в часи Януковича і відповідно до закону про люстрацію не може обіймати посади в органах влади.

Калюжняк визнав, що був одним з ініціаторів впровадження диктаторських «законів 16 січня».

44. За допомогою судів розпочато системний наступ на Українську помісну церкву. Спочатку суд зупинив наказ мінкульту, який на підставі закону зобов’язує т. зв. «Українську православну церкву» вказати в назві підпорядкованість Москві. А тепер розглядаються позови від самої УПЦ-МП про буцімто «незаконність» створення Православної Церкви України (ПЦУ), а також від колишнього патріарха київського Філарета, який намагається розколоти ПЦУ, відновивши окремий Київський патріархат.

45. Національна Рада з питань телебачення і радіомовлення не продовжила ліцензію на мовлення радіо «Армія FM», і лише хвиля суспільного обурення змусила членів Нацради зібратися й ухвалити рішення про продовження ліцензії.

46. Окружний адміністративний суд міста Києва скасував штраф в 4 мільйони гривень для телеканалу «Інтер». Штраф накладено Національною радою з питань телебачення і радіомовлення після провокаційних заяв ведучих телеканалу щодо перейменування вулиць в Україні «іменами фашистських злочинців».

47. Президент скасував військовий парад на День Незалежності України, який упродовж років російської агресії був одним із важливих заходів підтримки престижу й поваги до української армії. Приводом для свого рішення Зеленський назвав бажання зекономити кошти і роздати їх у вигляді премій військовослужбовцям.

48. Шевченківський райсуд Києва випустив з-під варти екс-начальника Київського СБУ Олександра Щеголеваа, обвинуваченого в незаконному штурмі Майдану 18 лютого 2014 року й загибелі щонайменше 10 людей.

49. Охорона не пустила на саміт Україна-ЄС у Києві віце-прем’єрку з питань євроінтеграції Іванну Климпуш-Цинцадзе, яка готувала цей саміт.

50. В Одесі суд повністю виправдав звинуваченого в численних злочинах мера міста Геннадія Труханова.

Наведений перелік – далеко не повний. Можна лише уявити, скільки таких подій може статися за 100 днів, не кажучи вже про 5-річний термін президентства Зеленського. Не лише європейська і євроатлантична інтеграція, українська мова, декомунізація і демократичні реформи можуть опинитися під загрозою, але й сама повноцінна незалежність України. Принаймні, саме на це вказують дії президента у його перші 50 днів. А після виборів 21 липня, коли Зеленський отримає контроль над парламентом і урядом, його можливості виростуть незрівнянно, і влада його режиму стане практично необмеженою.

Тож варіантів розвитку ситуації лише три: або Зеленський докорінно змінить свою політику, повернувшись в русло закону і захисту національних інтересів, або Україна просто не витримає п’ять років його правління, і нам доведеться обирати між Зеленським і Україною.

зеленський реванш