Люстраційний антимайдан Зеленського. З людей, які протистояли Росії та здійснювали реформи, роблять «ворогів народу»

Звернення президента Зеленського про люстрацію постмайданної влади і внесений ним відповідний законопроект ознаменували новий етап становлення режиму. Кілька речей, про які раніше здогадувалися, тепер стали очевидними.

По-перше, Зеленський, уже не криючись, діє заодно з Андрієм Портновим, одіозним заступником глави адміністрації Януковича й ініціатором диктаторських законів 16 січня. Саме Портнов 4 липня написав у фейсбуці, що розробив законопроект, який забороняє працювати в органах влади людям, що обіймали державні посади в період між перемогою Майдану й інавгурацією Зеленського. А вже 11 липня з тотожною ініціативою виступив і сам президент, заявивши, що «його команда» розробила законопроект про «посилення люстрації».

По-друге, зникли будь-які сумніви в реваншистському характері дій Зеленського. Він прагне не просто поміняти поганих, на його думку, керівників на своїх призначенців, або покарати тих, хто справді винен у злочинах. Його мета – розправитися з усіма, хто прийшов у владу після Майдану, знищити їх «як клас».

Заяви Портнова і Зеленського з'явилися синхронно

Люстрація – це надзвичайний інструмент, який використовується лише в рідкісних ситуаціях для очищення влади від представників авторитарного чи тоталітарного режиму.

Як правило, після повалення такого режиму внаслідок народної революції. Тому, якщо в 2014 році люстрація була вимушеним і значною мірою виправданим кроком, то в 2019, після звичайної зміни влади на демократичних виборах, для неї нема жодних підстав.

Тому Зеленському треба було обґрунтувати таку ініціативу принаймні перед своїми прихильниками. І він це зробив за допомогою нехитрою маніпуляції, розповівши про байдужих до людей чиновників, яких він бачить під час поїздок країною, і заявивши, що знає спосіб позбутися від них.

Насправді ж законопроект Портнова-Зеленського – не про звільнення чи покарання людей, у чомусь винних. Він – про заборону працювати у владі всім людям, єдина «провина» яких полягає в тому, що вони обіймали високі посади в період з 23 лютого 2014 до 19 травня 2019 року.

Тобто, ідеться саме про майданівську владу. Зеленський і його оточення чудово розуміють, що до багатьох з цих людей неможливо прискіпатися без грубих фабрикацій. Їх недостатньо перемогти на виборах і познімати з посад. Для Зеленського – принципово затаврувати всіх цих людей і оголосити ледь не злочинцями. Досі так характеризували постмайданну владу лише російські агресори. Тепер це відверто повторив президент України.

Пазл склався. І проросійські заяви оточення президента – як, наприклад, про мову чи начебто обстріли нашою армією мирних меншканців, і призначення на посади представників режиму Януковича (керівник Офісу президента Андрій Богдан, заступник голови СБУ Калюжняк, голова Луганської ОДА Комарницький), і реваншистські рішення судів останніх тижнів (наприклад, про скасування перейменування Московського проспекту на проспект Бандери), і відкриття ДБР справи, в якій фігурує Порошенко, щодо наказу про перехід кораблів через Керченську протоку, тобто за спротив Росії.

Зрештою, не важко здогадатися, що люстраційний список Зеленського значною мірою продублює санкційний список Путіна проти українських політиків і посадовців.

Характерним є ще один момент з відеозвернення президента: дегуманізувавши представників української влади за допомогою згаданих вище маніпуляцій, Зеленський, ніби якийсь диктатор чи цар, запитує: «що з ними всіма робити?». І, як варіант, пропонує: «може, обміняти їх усіх на наших полонених?».

Ще раз: президент України просторікує на тему видачі країні-агресору українських громадян, багато з яких чинили реальний опір Москві, де проти них за це порушено кримінальні справи. Очевидно, що президент незалежної держави не має права допускати таких заяв, навіть у вигляді хамських жартів, і навіть щодо своїх політичних опонентів.

Кого люструватимуть

Якщо новий парламент ухвалить люстраційний закон Зеленського, в органах влади щонайменше до 2024 року не зможуть працювати, зокрема:

Президент України Петро Порошенко;

Голова Верховної Ради Андрій Парубій, його заступниці Ірина Геращенко і Оксана Сироїд;

Прем’єри Арсеній Яценюк і Володимир Гройсман;

Віце-прем’єри (наприклад, Геннадій Зубко, Іванна Климпуш-Цинцадзе, В’ячеслав Кириленко);

Всі міністри (починаючи з Лілії Гриневич, Уляни Супрун, Оксани Маркарової, Володимира Омеляна – і закінчуючи Арсеном Аваковим);

Керівники центральних органів виконавчої влади (наприклад, Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович, або Голова Держкіно Пилип Іллєнко);

Секретар РНБО (Олександр Турчинов), заступники секретаря РНБО (наприклад, Вікторія Сюмар);

Генпрокурор (Юрій Луценко), Голова СБУ (Василь Грицак);

Начальник Генштабу – Головнокоманувач Збройних Сил (Віктор Муженко).

Під люстрацію також потраплять керівники Нацбанку, Антимонопольного комітету, Фонду держмайна, керівники розвідки, податкової та митної служб, члени Вищої ради правосуддя, колективних регуляторів, а також керівники обласних управлінь СБУ, прокуратури, розвідки, МВС, податкової та митниці, керівники оборонних підприємств.

Які посади буде заборонено обіймати

Будь-які. Після довго переліку посад є пункт, що люстрації підлягають також посади «інших посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування».

Особливою новацією проекту є поширення люстрації на виборні посади, починаючи від сільських старост і закінчуючи президентом і народними депутатами. Навіть після Майдану, коли ухвалювався закон про люстрацію, з-під його дії вивели виборних осіб, в силу очевидно антиконстиуційного і антидемократичного характеру такої заборони, бо народ має право обирати будь-кого своїм представником. Але Зеленського це не зупиняє.

Залишається лише здогадуватися, як його режим планує відбирати мандати у тих представників майданної влади, які потраплять у парламент на виборах 21 липня. Та сама Конституція містить виключний перелік підстав втрати мандату – і жодних люстраційних прожектів серед цих підстав нема. Проте право і законність, як засвідчили останні тижні, мало цікавлять Зеленського і його команду.

До речі, законопроект передбачає внесення всіх люстрованих до спеціального реєстру, інформацію про присутність або відсутність у якому будуть зобов’язані надавати при реєстрації кандидати в органи самоврядування, в народні депутати чи в президенти. Люстровані особи також не зможуть бути адвокатами.

Діячі КПРС та агенти КГБ зможуть повернутися у владу

Мало хто звернув увагу, але законопроект Зеленського передбачає зняття автоматичної заборони на роботу у владі тих, працював на керівних посадах у КПРС, починаючи від райкомів. Про них, а також людей, які «були штатними працівниками чи негласними агентами в КДБ СРСР, КДБ УРСР, КДБ інших союзних республік колишнього СРСР, Головному розвідувальному управлінні Міністерства оборони СРСР, закінчили вищі навчальні заклади КДБ СРСР (крім технічних спеціальностей)» йдеться у чинному законі про люстрацію, і їм заборонено працювати на держслужбі.

У законопроекті Зеленського для стукачів КДБ і керівних кадрів КПРС все значно м’якіше: передбачено, що заборонити таким людям обіймати посади на 5 років можна буде лише через суд в індивідуальному порядку.

Вельми промовиста ініціатива. Цікаво, для чого Зеленському, який розповідає довірливому електорату про «нові обличчя», повернення у владу старих кадрів КПРС і КДБ?

Виходить, люди, які утверджували незалежність і європейський вибір України, протидіяли російській агресії – для нинішньої влади всуціль злодії, зате працівники московських спецслужб, комуністична номенклатура і ті посадовці часів Януковича, яких Зеленський уже попризначав на посади – в самий раз.

Висновки робіть самі.

Для чого це Зеленському?

Висловлюються різні версії причин, для чого Зеленський вийшов з цією явно нелогічною з точки зору розвитку держави ініціативою.

Одна з них – це просто передвиборчий хід. Мовляв, щоб підтримувати високий рейтинг своєї партії, Зеленський використовує передвиборний прийом – представляє себе захисником «простих людей», спрямовуючи їхню ненависть проти демонізованого образу «старої влади».

Інша – що це підготовка до скасування владою через Конституційний Суд закону про люстрацію. Власне, справа вже розглядається в КС. Через такі дії дискредитується цей закон і сама процедура люстрації, щоб після рішення КС майданівці не надто обурювалися – адже від люстрації звільнять не лише поплічників Януковича, але і їх самих.

Проте з законопроектами про розправу з опонентами, які не вчинили жодних злочинів, у демократичній країні не жартують. Ініціатива Зеленського викликала різко негативну оцінку правозахисної спільноти. Засудили її й посли країн Великої Сімки.

«Виборчі зміни й політична ротація є нормою в демократичних країнах, на відміну від невибіркового накладання заборон на всіх учасників виконавчого та законодавчого процесів управління», – заявили посли G7, додавши, що «з 2014 року ми мали можливість вітати прогрес у реформуванні низки важливих сфер», і що ситуація зараз докорінно відрізняється від тієї, що була 5 років тому.

Проте президент і його команда не лише не реагують на жодні застереження, але й дають зрозуміти, що люстрацією справа не обмежиться. Вже в самому відеозверненні Зеленський анонсує «юридичну відповідальність» люстрованих, а Портнов вкотре відверто анонсує масові репресії, цього разу вже з кінця серпня.

В такому ж дусі витриманий і трейлер четвертої частини головної агітки нової влади – серіалу «Слуга народу» з Зеленським у головній ролі. Його ключова ідея – представники старої влади сядуть за грати.

Кадр із трейлеру четвертої частини серіалу «Слуга народу»

Є широко відома цитата єврейки, яка пережила Голокост, вона висловилася в дусі: «якщо хтось каже, що хоче тебе вбити – він це зробить, як тільки зможе».

Тож, виходячи з усіх попередніх дій Зеленського і його режиму, який щодня зміцнюється і вдається до все більшої сваволі, можна обґрунтовано припустити, що розправа з майданівцями, яких президент позиціонує як своїх опонентів, є його реальною метою.

Саме для цього нова влада ліпить з них образ «ворогів народу» – прийом, добре перевірений ще в сталінські часи. Зрештою, нема чому дивуватися, адже й сам вислів «слуга народу» придуманий Сталіним під час «виборів» в СРСР у 1937 році.

Тож варто реально готуватися до спроб влади після парламентських виборів розгорнути справжнє «полювання на відьом». Чи зможуть демократичні сили й громадянське суспільство цьому протистояти – тема окремої розмови.

люстрація точка зору зеленський реванш