Три спостереження щодо обміну: Цемах і потенційні нові смерті; убивця розвідника; недалекоглядні Нідерланди

1. Цемах і суд

Уявіть, що Цемах (у 2014 році Цемах допомагав заховати "Бук" і членів його екіпажу, які збили Боїнг МН-17, командував підрозділом ППО під час збиття літака) дає свідчення в суді Нідерландів. Конституція України забороняє видавати українських громадян в інші держави, але свідчення він міг давати і по відеозвязку, а строк отримати й удома.

Про це повідомляють усі світові новини. Пам’ятаємо, що частині громадян ЄС і світу російська пропаганда добряче промила мізки, і вони не впевнені, чи дійсно літак збивала Росія, чи «можливо, не все так однозначно, і хто його знає, адже літак летів над Україною».

У більшості новинних сюжетів просто не могли б не згадати про наші спецслужби, які взяли підозрюваного чи свідка за 80 км від лінії фронту – історія дуже медійно красива, як у бойовику. Наша країна постає державою, котра може зацідити в зуби Росії. А в те, що ми можемо збройно опиратися Росії, й досі мало хто вірить – особливо в країнах СНД і країнах третього світу. Бо війну здалеку не видно, і «це все мутки олігархів». Для них Росія дотепер є втіленням могутності.

Ми всі дивимося ці репортажі із випростованими спинами, ми горді за наших героїв і нашу країну.

Далі – краще. Ми не знаємо, які свідчення дав Цемах, але ці свідчення можуть вивести на його російських керівників. А там гіпотетично ниточка може дотягнутися до самого Путіна. Звісно, не відразу, звісно, інших учасників треба затримати й узяти також і їхні свідчення. Завдання практично на межі фантастики. Але й вирахувати та дістати Цемаха – теж із розряду голлівудського кіно. Ниточка, яка гіпотетично вела до верховного організатора війни, була в наших руках. І її забрали, точніше, виміняли.

Ще практичні наслідки: судовий процес за участі в ньому Цемаха знов підігрів би обурення західного світу стосовно дій Росії – а бажання зняти санкції, яке потужно демонструє Європа, трохи б ущухло. Додати до цього зусилля з боку наших дипломатів і навіть трохи з боку Президента – і ще на певний час ми б вибили продовження санкцій. На довший час, аніж зараз хоче ЄС. А що таке санкції? Це запобіжник проти того, щоб Росія не збільшувала обстріли, не убивала ще більше українців, не думала про широкомасштабні військові операції.

Ми всі радіємо, а фото повернених полонених наповнює серце теплом і тихим щастям. Це дійсно важливо – повертати своїх, навіть дорого ціною, але не такою, яка розв’язує руки агресору й веде до нових смертей, біженців, зруйнованих міст. Немає людини, яка могла б допомогти ближньому – але не хотіла цього зробити. Особливо коли це Президент, і особливо коли на нього сподіваються. Президент – теж людина, але його ноша полягає в тому, що він має бачити, як порятунок однієї людини може призвести до загибелі тисячі людей, у яких теж є діти, дружини та батьки. Це важка ноша, і це щоденна дилема: що, якщо ти допомагаєш тут і зараз – а інші через це теоретично МОЖУТЬ постраждати КОЛИСЬ у майбутньому? Завжди нелегке рішення.

Зустріч бранців Кремля в Україні

2. Убивця Хараберюша

Україна віддала Росії Юлію Просолову. На це звернули мало уваги, але вона вчинила гучне убивство. Суд визнав її винною в тому, що вона підірвала в Маріуполі легенду української розвідки, полковника СБУ Олександра Хараберюша.

Юлія Просолова. Отримала гонорар 15 тисяч доларів і витратила гроші на гульки та наркотики

Інтерв'ю Просолової, в якому вона детально описує, як її вербували та як вона підривала авто, читайте тут

Важко повірити, що серця рідних і побратимів загиблого спокійні, коли вони бачать, як убивцю відправляють на свободу. Обмін цієї персони також означає, що росіянам стане легше вербувати убивць для того, щоб підривати українців і стріляти по них у наших мирних містах. Адже з’являється вагомий аргумент: «Ми убили їхнього крутого полковника – і забрали нашого агента назад. Вам нічого не буде за будь-яких обставин».

3. Хитрі Нідерланди

Політики та преса в Нідерландах досить гостро й болісно відреагували на видачу Цемаха. Але слід сказати, що в таких поступливих діях України є й їхня провина. З одного боку, курс на примирення з Росією лобіює європейський бізнес, який хоче заробляти в Росії і з нею. А з іншого – якщо ви хотіли жорсткої позиції України щодо Росії, то не треба було голосувати за її повернення в ПАРЄ. Бо це свого роду сигнал для України від країн Європи, і в тому числі від Нідерландів, про примус до миру з Росією. А отже – і про примус погодитись на її вимоги щодо обміну, який так радо привітали основні європейські лідери. Любі друзі з Нідерландів, якщо ви хочете, щоб ми міцно тримали стрій, то хоча б забезпечуйте нам надійний тил.

війна обмін