Як програти Росії все у боротьбі за мир – досвід Грузії
У світі є ще одна країна, яка послідовно заганяючи себе в мирний процес позбулася 20 % своїх територій та фактично перетворила значну частину своїх громадян на біженців. Мова йде, звичайно ж, про Грузію. Попри те, що події описані там відбулися на початку вже таких далеких 90-х паралелі з тим, що відбувається в Україні сьогодні просто вражаючі.
Автор: Андрій Гарасим
Збройний конфлікт між Грузією та підтримуваними російською стороною абхазькими сепаратистами почався у серпні 1992 року. Спочатку події розгортаються позитивно для грузинських збройних сил, уряд сепаратистів втік з адміністративного центру автономії - Сухумі і отаборився поближче до російської бази.
Мир №1. Росія порушує і забирає Гагри
Проте, вже у кінці серпня грузинський наступ призупиняється, і грузинська та абхазська сторони переходять до мирних переговорів при посередництві Росії (!). Результатом переговорів стала угода про припинення вогню, яка передбачала збереження «територіальної цінності» Грузії, розброєння незаконних формувань, обмін полоненими.
Проте, не проходить й місяця після схвалення угоди, як абхазькі формування при підтримці російських «казаків», мешканців Північного Кавказу , і як, кажуть російської бронетехніки, захоплюють друге за величиною місто Абхазії – Гагри та отримують контроль над територією, що прилягає до російського кордону.
Як і у випадку з українсько-російською війною, першочерговим завданням для бойовиків є отримання спільного з Росією кордону, чого вони, зрештою, і досягають. На звинувачення у порушення перемир’я абхази заявлять, що вони лише захищалися від нападу грузинів. Далі починається така вже відома нам позиційна війна.
Мир №2. Росія порушує, забирає Сухумі і влаштовує етнічні чистки
Проте, здається, життя таки нічого не вчило грузинів чи їхнє тодішнє керівництво на чолі з Шеварнадзе. Новини з полів боїв знову перемежовуються новинами про домовленості по припиненню вогню. Після яких ситуація лише погіршується, сепаратисти продовжують просуватися, поки зрештою, не виходять на позиції поблизу Сухумі, що дає їм можливості для обстрілу міста. І ось у літку 1993 року Грузія заключає нову тристоронню угоду з сепаратистами та росіянами.
Нова угода передбачала розведення військ по річці Гуміста, припинення вогню, введення на лінію розмежування міжнародних спостерігачів, виведення з зони конфлікту збройних формувань, передачу затворів від гармат військовим спостерігачам (якими виявляться росіяни). Було створено також комісію з урегулювання ситуації в Абхазії, яку з російської сторони очолив тодішній міністр надзвичайних ситуацій… Сергій Кужугетович Шойгу. До речі, саме на цій війні росіяни вперше застосують гуманітарний конвой, який доставить зброю бойовикам до відрізаного сепаратистського анклаву.
Єдиною стороною, хто реально почав виконувати угоду була Грузія. Грузія справді виводила війська, кажуть навіть заплативши за фрахт десантних кораблів Чорноморського флоту для вивезення своєї техніки.
Розплата за наївність не забарилася… Вже 16 серпня почався генеральний штурм Сухумі, який обернеться численними жертвами та призведе до етнічних чисток в Абхазії.
Звичайно, війна з підтримуваними Росією сепаратистами стала великим тягарем для такої невеликої країни як Грузія, але як показав час, саме рішення зробити ставку на мирні переговори призвело фактично до справжньої катастрофи, наслідки якої Грузія відчуває до сих пір.
А згодом Росія окупувала і Південну Осетію.
