На війні сексу хочеться більше. Але сенс життя для бійця — сім’я і кохана людина
Почалося усе з того, що боєць і волонтерка зустрілися під час обстрілу. Йшов бій, чотирнадцятий рік, зв’язку немає. У волонтерки попросили телефон, і через нього командир підтримував зв'язок з бійцями під час бою. Потім вони зустрічалися знову, вона приїжджала допомагати цій військовій частині, вони довго не робили якихось кроків, лише дивилися одне на одного й спілкувалися про справи. Це все тягнулося певний час, але зараз вони вже разом, і це дуже хороша й віддана одне одному пара.
Про кохання і секс на війні зі старшою викладачкою кафедри психології Дніпропетровського університету ім. Альфреда Нобеля Тетяною Єрмолаєвою розмовляв Володимир Пастушенко
- Нещодавно на всю країн став відомий випадок з «мінуванням» мосту в Києві колишнім військовослужбовцем. Виявилося, він хотів, щоб його почула кохана, яка його покинула.
- Необхідно усвідомлювати, в якому психічному, психологічному стані людина повертається з війни. Розуміти, що війна «залишає слід» у психіці будь-якої людини. Більший чи менший, глибокий чи не дуже, але — залишає. Війна змінює людину. Тому що саме там людина стикається зі смертю. Не тією, яка колись буде, а тією, яка кожної миті поруч.
Тому, людина, яка повертається додому навіть у відпустку — це вже інша людина, хоч і своя, але не дуже зрозуміла. І коли кохана людина каже «до побачення» — це один з найважчих ударів, які отримують військові. Через це в багатьох розвиваються депресивні стани, деякі приходять до висновку, що немає задля чого жити, і розрив з коханою людиною може стати основною причиною суїцидальної поведінки.
Люди на війні щохвилини перебувають у ситуації загрози для життя, коли психіка людини повсякчасно перебуває в стані підвищеної напруги, постійної «бойової готовності». Всі системи організму працюють на верхній межі норми, а часом і виходять за неї. Довге перебування в зоні ведення бойових дій призводить до того, що нервову систему військового можна порівняти з оголеним нервом.
Вони дуже чутливі до зовнішніх подразників і дуже болісно на все реагують. І це — нормально для людини, яка тривалий час знаходилась у ненормальних умовах життя. Саме внаслідок цього вона змогла вижити. Але цивільне життя з позицій напруженого стану психіки на деякий час сприймається як відхилення, що потребує певного часу для призвичаєння, означення дійсності, як безпечної.
І родина, сім’я, кохана — це люди, які «прикривають спину», дають можливість «перевести дух», зігрітися душею, «повернутися з війни». Це — цінність і сенс життя, сенс того, за що вояк готовий віддати своє життя на війні. І якщо після повернення додому чоловік, військовий стикається зі зрадою, розривом стосунків із коханою, зникає сенс того, заради чого він ризикував своїм життям. Знецінюється не тільки те, що він воював, знецінюється все його життя. І так, це саме та ситуація, від якої може «зірвати дах».
В цей час людина просто не може критично оцінювати свої дії та їхні наслідки. Висока емоційна напруга призводить до уповільнення процесів мислення, до втрати причинно-наслідкових зв’язків і до неправильних дій. Людині може здатися, що саме цим вчинком вона може привернути увагу коханої людини чи суспільства до себе, до свого болю, своєї безпорадності і безсилля.
- Армія — це багато чоловіків, які довго живуть без жінок. Як ця потенційно конфліктна ситуація впливає на поведінку військовослужбовців?
- Сексуальна потреба є базовою, життєво необхідною. А під час загрози життю сексуальна потреба активізується.
Зрозуміло, що не під час бою. Але коли наступає тиша, то психіці потрібна розрядка. І задоволення основних потреб життєзабезпечення, таких, зокрема, як сон, їжа, тепло і секс — у тому числі. Так, незадоволення сексуальної потреби призводить до підвищення психологічної напруги, але якщо чоловік вихований у повазі до жінки, коханої, він знаходить засоби знизити цю напругу. Але це вже каже про культуру самого чоловіка, про культуру його сім'ї, про те, як його виховували.
- Кажуть, що на війні все сприймається гостріше, в тому числі й секс. Це справді так?
- Потреба у сексі в умовах війни є більш гострою. При поверненні додому сексуальні відчуття не втрачають своєї гостроти. Іноді можуть виникнути проблеми з сексуальною спроможністю. Тому що під час сильних загроз життю дещо змінюється коло кровообігу, і коли цього немає, статеві органи не отримують тієї кількості крові, аби виникала ерекція. У людини може виникнути страх, що це імпотенція, а насправді це лише залишкові явища від перебування на війні.
До того ж, може виникнути спад сексуальної активності через суто психологічні чинники. Одним із наслідків психологічної травми людини, яка повернулася з війни, може бути несвідома заборона на отримання задоволення. Мова йде про будь-які задоволення – це може бути задоволення від їжі, від походу в кіно, і від сексу також. Це один з механізмів психологічної травми – все, що стосується задоволення, підсвідомо забороняється, і секс в тому числі. Але, як і будь-яка інша травма, це лікується.
- В українській армії з кожним роком служить все більше жінок. Як складаються стосунки між двома статтями в окопах і бліндажах, умовно кажучи?
- Я бачила з чотирнадцятого року жінок на війні. І перше слово до них було слово “жінка”, а потім “воїн”. Вони не лише воювали, а залишалися жінками у тих страшних обставинах. Саме жінками у високому розумінні цього слова.
І оточуючі військові ставилися до них з повагою не лише як до жінок, але й як до воїнів. Потім картина почала змінюватися — жінки масово пішли до армії. Хтось прийшов для того, щоб захищати пліч-о-пліч з чоловіками свою землю, хтось тому, що там гроші платять, а хтось прийшов, бо це те саме місце, де одночасно перебуває багато чоловіків.
Керуючись мотивацією, жінка й поводиться відповідним чином. Відповідно, вона отримує і таке ставлення зі сторони військовослужбовців-чоловіків.
- Вам доводилося стикатися з випадками сексуальних посягань зі сторони вищих за званням чоловіків до своїх співслуживиць? Наскільки це поширено?
- Особисто я з таким не стикалася у тих частинах, де була, але я чула про випадки використання свого статусу для сексуальних посягань.
- Наскільки на фронті поширений платний секс?
- Проституцію ніхто не скасовував. Повії є і в Донецькій області, вони приїжджали і з Дніпропетровської. Замовляється повія, вона приїжджає, відпрацьовує і повертається. Так, дехто з військовослужбовців користувався послугами жінок легкої поведінки. І наражалися на неприємності, тому що дівчата були, скажемо так, часто не дуже здоровими.
Насправді, переважно серед товаришів по зброї ставлення до такої практики не дуже добре.
Щодо тих людей, про яких я знала, що вони відвідують подібні заклади, то вони ставилися до цього дуже серйозно — вони ходили туди з квітами, подарунками, як до жінки. Бо їм потрібні були не лише сексуальні стосунки, а якийсь затишок, можливо, ілюзія любові. До речі, багато з них потім одружилися на цих самих повіях.
- Нобелівський лауреат з літератури Маріо Льйоса навіть написав сатиричний роман, де зразковому військовому командування доручає організувати пересувний бордель для обслуговування віддалених військових частин.
- Не відношу себе до прихильників проституції. Хоча в усіх арміях світу були, є і будуть чоловіки, які які в силу рівня свого виховання платитимуть за любов.
Командування повинне дати можливість бійцям частіше бачити своїх дружин і подруг. Звичайно, не на самій передовій, але недалеко від місць їхньої безпосередньої служби. І аби чоловіків відпускали до них на два — три дні, аби вони, перш за все, відігрівалися душею. І можна дати можливість жінкам приїжджати, аби це не било по кишені сім'ю, але дало їм можливість хоч трохи відпочити.
Ми ще з 2014 року кажемо, що повинна бути ротація кожні 45 днів. В умовах ведення бойових дій підрозділи мають проходити ротацію, тому що немає нічого кращого, ніж відпочинок удома.
І необов’язково, щоб відпустки були великими. Відпустка може бути п'ять днів. За цей час військовий «змучиться» від мирного життя, але коли він повернеться з відпустки, він скаже — цього мало, я хочу ще. І це буде мотивацією, аби добре здійснювати свою службу й отримати чергову відпустку.