Ворожки і провидиці, фейкові експерти і корисні ідіоти. Які теми просуває російська дезінформація, і які методи вона використовує

Тривале відстежування дезінформації дає можливість побачити, які теми найбільше цікавлять російську владу, хто для неї є найбільшим подразником, що вона планує робити в майбутньому.

Щотижневі моніторинги ви можете перечитати тут

Дашборд, на якому показано інтенсивність тем в динаміці – тут

Горизонт планування

Російська дезінформація має різні горизонти планування. Можна говорити про довготермінові, середньотермінові та короткотермінові кампанії. Фактично, роботу російської пропагандистської машини можна порівняти з матрьошкою: у великій матрьошці ховається менша, а в ній – іще менша.

До найбільш довготермінової та системної дезінформаційної кампанії можна віднести весь масив маніпулятивних новин, які логічно поєднуються під загальною назвою «Недодержава». Ціль цієї кампанії очевидна – створення образу України як недодержави, штучного державного утворення, що виникло всупереч історичній логіці.

Ознаками цієї «недодержави» – фактично, її складовими – є теми «зубожіння» та «націоналізму». Оскільки вони активно розкручувалися ще з часів президентства Віктора Ющенка, їх також можна віднести до засадничих та довготермінових кампаній роспропаганди.

До середньотермінових кампаній можна віднести такі, що спрямовані проти попередньої влади чи нині діючого президента Зеленського. Вони дещо відмінні між собою: якщо фігура Порошенка – це повне несприйняття, то з Зеленським усе трохи по-іншому. З одного боку, він проводить ту саму «провальну» політику Порошенка, ризикуючи стати таким самим «кривавим». Але вже не шоколадником, а клоуном. А з іншого боку, він сам є потенційною жертвою свого попередника. Адже Порошенко «готує переворот».

Ці кампанії включають у себе короткотермінові операції з більш конкретними цілями. Один із прикладів – акцентування на необхідності ув'язнення Порошенка. Від початку моніторингу – а це травень 2019 року – ми бачили, як дезінформатори регулярно писали, що Порошенка «садять» чи він «тікає з країни». І згодом таки виникло 12 справ, у яких фігурує Порошенко.

Хронологія дезінформації

Будь-яка інформаційна кампанія – і дезінформаційна тут не виняток – завжди прив’язується до якихось конкретних подій, новин. На одні реагують вже по факту, після того, як сама подія відбулася. Інші ж події намагаються дезавуювати чи, навпаки, розкрутити ще до їх початку.

Недодержава

«Недодержава» є однією з наріжних тем російської дезінформації. Вона актуальніша в російських дезінформаційних виданнях, ніж на українських лайносайтах. Основні «пікові навантаження» дезінформації спостерігаються саме в медіа ОРДЛО, й саме тут найкраще можна простежити, які чинники впливають на активацію тієї чи іншої теми російської пропаганди.

Впродовж всього часу спостережень ми помітили кілька «піків» дезінформації по темі «Недодержава». Один із них припав на 25 червня, коли тема зовнішнього управління в маніпулятивних новинах сайтів ОРДЛО склала більше 30 %, в той час як у новинах українських лайносайтів ця кількість була вдвічі меншою.

Причина подібної активності лежить на поверхні. Саме в ніч з 24 на 25 червня Парламентська асамблея ради Європи прийняла рішення скасувати механізм санкцій проти Росії. Відповідно, російські пропагандисти поспішили зафіксувати отриману «перемогу». «Новини» з російських сайтів красномовно свідчать самі за себе: «Россия возвращается в ПАСЕ. Украина, кажется, не очень довольна» – пише, наприклад, Україна.ру.

Причини інших сплесків активності по темі «Недодержава» не настільки очевидні. І змушують знову пригадати твердження, що російська дезінформація – це гра в довгу, й цілі у неї глобальні. Так, черговий пік активності припав на 21 й частково на 22 серпня – всього за пару днів до Дня Незалежності. «Предательство – души незаживающий ожог». Как «украинская многовекторность» завела страну в тупик», повідомляє «видання» з ОРДЛО e-news.su.

26 вересня відбувається зустріч Зеленського з Трампом, і на тлі цього відбувається ще один із великих сплесків новин по темі «Недодержава». В першу чергу, мова йде про зливні бачки в ОРДЛО, що можна сприйняти як відгомін загальноросійської хвилі негативу та бажання применшити результати подібної зустрічі. Можна припустити, що російська пропаганда розцінила сам факт подібної зустрічі як загрозу твердженням про Україну-«недодержаву» – й вирішила нанести «удар» на випередження.

Олігархи

Окремою підтемою до теми «Недодержава» є тема «Олігархи». Її поширюють і на українські аудиторії, і на мешканців під окупацією. Одну з пікових активностей ця тема мала 21 вересня. Саме напередодні відбувся вечірній прямий ефір на телеканалі «Україна» з включенням олігарха Ігоря Коломойського. Низка озвучених ним тез викликала цілу інформаційну хвилю наступного дня.

Загалом Ігор Коломойський продовжує залишатися найпопулярнішим українським олігархом в медіа. В дезінформаційних матеріалах він виступає прекрасним матеріалом для ілюстрації тези про «Недодержаву», країну-ізгоя, якою фактично керує олігарх. При цьому, ще один український олігарх – Ахметов – ніби перебуває в інформаційній тіні, згадується досить побіжно, дуже часто в ролі опонента Коломойського.

Зеленський

По цій темі впродовж червня-липня фіксується кілька піків активності, проте вже в серпні кількість новин іде на спад. Вочевидь, це пов’язано з тим, що з часом відчуття новизни від нового президента притупляється, парламентські вибори також відходять у минуле.

У вересні й особливо в жовтні кількість маніпулятивних новин про Зеленського на українських лайносайтах починає переважати над подібними новинами на сайтах ОРДЛО. З одного боку, спостерігається подальша активність на українських сайтах, з іншго – зменшення кількості маніпулятивних і негативних новин щодо Зеленського в виданнях ОРДЛО.

Найбільш різнонаправлений рух по різні боки від лінії розмежування можна було спостерігати в інформаційному середовищі 27 жовтня. Саме в цей день було зафіксовано максимальну активність на українських зливних бачках – 25 % всіх маніпулятивних новин тут стосувалися теми «Зеленський», водночас «медіа» ОРДЛО були напрочуд «витриманими» – всього близько 6 % новин.

Таку розбіжність у цифрах можна пояснити подіями, які відбувалися напередодні на неокупованій території Донбасу. Саме 26 жовтня Володимир Зеленський прибув до селища Золотого, де планувалося розведення військ. 27 жовтня в країні продовжували бурхливо обговорювати результати цього візиту.

Але російська окупаційна влада не поспішала повідомляти мешканцям Донбасу, що Президент України прибув на лінію фронту.

В маніпулятивних новинах про Зеленського спочатку говорили нейтрально, навіть висловлюючи надії, що він позбудеться курсу попереднього керівництва. Проте чим далі, тим більше образ Зеленського в маніпулятивних новинах нагадує образ Порошенка.

Війна

Обсяги маніпулятивних новин на сайтах ОРДЛО та на українських зливних бачках по темі "Війна" суттєво відрізняються. Закономірно, що медіа ОРДЛО приділяють на порядок більше уваги бойовим діям. Досить часто загострення уваги на цій темі в ОРДЛО ніяк не корелюється з тим, що пишуть у цей час українські медіа.

Показовим у цьому плані є 2 червня, коли медіа ОРДЛО буквально «лихоманило» від повідомлень про чергове військове загострення, в той час як в українських медіа панував цілковитий спокій. Звісно, можна припустити, що метою подібної активності сайтів ОРДЛО є потреба вкотре нагадати мешканцям окупованих територій про «звірства» ВСУ. Проте, якщо накласти графік «загострення» бойових дій в медіа-просторі ОРДЛО на знакові події, які в цей час відбувалися в політичній сфері, може з’явитися й інше пояснення подібної «активності».

Так, на 5 червня була запланована зустріч Тристоронньої контактної групи з питань урегулювання ситуації на Донбасі, й уже 3 червня Зеленський робить щодо цього низку заяв.

Вибори, партії, політсили

Пік маніпулятивних новин по цій темі припав на 21 – 23 липня. 21 липня відбулися парламентські вибори в Україні. При цьому, активність російських дезінформаторів тут майже однакова по обидві лінії фронту.

Упродовж тижня після позачергових парламентських виборів і українські лайно-сайти, й сайти ОРДЛО фокусувалися на обговоренні результатів.

В потоку дезінформації на цю тему було чимало спекуляцій щодо потенціалу нової Ради. Зокрема, заяви про те, що нова Рада мало чим відрізнятиметься від попередньої: так само будуть проплачені голосування та вплив олігархів. Просувалася думка, що всі нові обличчя — це підконтрольні олігархам маріонетки. Частина маніпуляцій була присвячена окремим кандидатам, а також тим, хто програв вибори. Видання з ОРДЛО заявляли про потенційний провал діяльності нового парламенту, якщо не буде досягнуто миру на умовах Росії.

Проросійська опозиція

В розділі «Проросійська опозиція» привертає увагу зосередженість передусім українських зливних бачків на окремо взятій політичній силі – ОПЗЖ Медведчука. Якщо виходити з того, кого російські пропагандисти бачать своїми інформаційними партнерами в Україні, то це однозначно буде ОПЗЖ і конкретно фігура Віктора Медведчука. Саме цій політичній силі присвячена левова частка всіх дезінформаційних повідомлень, причому, вони мають позитивний характер. Інформаційне висвітлення всіх інших політичних сил, які прийнято вважати «проросійськими», зведене до мінімуму.

Націоналізм

Тема «націоналізму» розбивається на декілька підтем. Якщо тема «Церква» більшою увагою користується на українських зливних бачках, то тема «Українські націоналісти» більше присутня в «медіа» ОРДЛО. Пік активності по темі «Українських націоналістів» припадає на 9 жовтня. Саме тоді медіа ОРДЛО активно роздмухують інформацію з приводу націоналістів, які прибули на лінію розмежування, аби не допустити розведення військ у Золотому.

Радянська спадщина

Основними тригерами активізації новин по цій темі є декомунізація, діяльність Інституту національної пам’яті, його екс-очільника Володимира В’ятровича, святкування радянських свят. Найбільший пік повідомлень на зливних бачках по обидві сторони фронту по темі «Радянська спадщина» припав на 2 червня, коли розбили бюст радянському воєначальнику Жукову в Харкові.

Економіка та зубожіння

Кількість новин з умовної рубрики «Економіка та зубожіння» послідовно зростає протягом усього часу дослідження. У червні-липні обсяги подібних новин передусім на українських зливних бачках достатньо помірні, проте вже з початку серпня їхня кількість починає постійно зростати по обидва боки від фронту. Використовують старі лякалки про тарифи, пенсії і, звісно ж, загрозу дефолту.

До цього додається нова інформаційна кампанія проти ринку землі. Її активно просувають ОПЗЖ та Медведчук особисто, надаючи «потрібні» коментарі. В першу чергу, звичайно ж, мова йде про розпродаж українських чорноземів та загрозу того, що вони будуть скуплені якимись іноземними структурами.

Ще одна постійна лінія – це газові переговори. Тут є свої піки активності – їх декілька, переважно вони припадають на вихідні дні, певною мірою корелюючись із виходом підсумкових тижневих програм на пропагандистських каналах як у Росії, так і в Україні.

Наклепи на попередню владу

Протягом червня-серпня основна дезінформація по цій темі фокусується на президентові Порошенку. З одного боку, його продовжують звинувачувати в «гріхах» його правління, з іншого – його показують як загрозу реваншу для нової влади.

В рамках дезінформаційної кампанії щодо Порошенка простежується ще одна чітка лінія, яку можна виділити в окрему кампанію. Йдеться про акценти на притягненні Порошенка до кримінальної відповідальності. Подібна дезінформація, вочевидь, має створювати видимість суспільного запиту й мотивувати владу до реальних дій.

Поряд із дезінформацією стосовно Порошенка, вже з вересня значний обсяг маніпулятивних новин припадає і на його оточення та колишніх урядовців. Серед основних фігурантів дезінформаційних новин – ексголова НБУ Валерія Гонтарева, ексміністр охорони здоров’я Уляна Супрун, народний депутат попередніх скликань Тетяна Чорновол тощо.

Інструментарій

Інструментарій російських дезінформаційних операцій різноманітний. Професійні дезінформатори розробили широкий спектр засобів та інструментів.

Фейкові експерти та корисні ідіоти

Так, російська пропаганда активно використовує різноманітних ньюзмейкерів (політик чи людина, котра перебуває в центрі подій; говорить сенсаційні речі – і тим самим створює новини). Подібних персонажів російським пропагандистам не бракує. Це можуть бути різноманітні «експерти», «старі» та «нові» політики, навіть не обов’язково з табору проросійських сил. Іноді досить важко зрозуміти, чи свідомо роблять українські політики ті чи інші заяви, які стають у пригоді російській пропаганді, чи їх використовують «в темну».

Проте, використанням лише «експертів» та ньюзмейкерів справа не обмежується.

Ворожки і провидиці

Російська дезінформаційна машина активно залучає до своєї діяльності представників абсолютно аполітичних сфер. Так, в російських пропагандистських матеріалах час від часу використовуються свідчення усіляких ворожок та провидць, які пророкують розвал України або наближення чергового апокаліпсису. Так, наприклад, на одному з розтиражованих відео «відома казахська ворожка» зачитує з паперу – запинаючись, ніби бачить текст уперше – свої апокаліптичні «передбачення» щодо України.

Зміщення акцентів

Дезінформаційні новини – це не завжди чисті фейки чи озвучення чиїхось думок. Дуже часто ці новини справді містять опис реальних подій, проте зі зміщеними акцентами чи «ретушуванням» певних фактів. Так, наприклад, у новині «В Ивано-Франковске облили фекалиями народного депутата от БПП» мова йде про реальний напад на екс-депутата Олександра Шевченка. Проте автори новини «забули» про одну деталь – пан Шевченко на момент нападу вже вийшов з БПП. Ігнорування цього факту надає новині зовсім іншого звучання на тлі парламентських перегонів, що тоді тривали в країні.

Джерела поширення

Щодо схем розповсюдження матеріалів, вони також можуть бути різноплановими. Іноді це нагадує справжні інформаційні спецоперації. Так, Тексти детально дослідили один із таких кейсів – розповсюдження дезінформаційної новини про «жадібних» та «п’яних» українських військовослужбовців. Першоджерелом у цій новині був «блог» американського підполковника Robert Tracy.

Він поділився своїми буцім-то негативними враженнями про українських військовослужбовців. Цікаво, що сам блог існував насправді. Проте при ближчому розгляді виявилося, що блог був створений незадовго до оприлюднення новини – в серпні 2019 року. Сама спецоперація на цьому не закінчилася. Цей матеріал був розміщений не лише на «зливних бачках» в Росії та Україні, але й, здавалось би, у цілком солідних медіа. Як потім заявили самі ці видання, їхні сайти були зламані, й «новина» була розміщена на них заднім числом.

Описані інструменти та методи стосуються лише невеликої частини дезінформації, яка щодня виливається «зливними бачками» на голови українських громадян. Російська пропагандистська машина продовжує працювати, а з огляду на останні події, потужність її надалі лише зростатиме. В цих умовах вкрай важливо розуміти, з чим ми маємо справу та як це працює. Тому Тексти продовжать і далі досліджувати цю тему.

інфографіка дезінформація дезінфомонітор