Убивство Мирошниченка в Бахмуті. Хто ці два підлітки, які забили волонтера до смерті

Напад

Це сталося 29 листопада. Деякі моменти побиття зняли камери відеоспостереження. За словами поліцейського, Артема знайшла продавчиня кіоску неподалік. Вона його впізнала, але жінка не викликала швидку чи поліцію, а спочатку побігла до батьків побитого, які живуть неподалік. Вони викликали медиків і правоохоронців.

Активісту та волонтеру Артему Мирошниченку було 36 років

З тяжкими травмами мозку і переломами черепа Артема Мирошниченка відправили до обласної травматологічної лікарні в Лиман, де він лежав в комі в реанімації. 5 грудня Артем помер. Він так і не прийшов до тями.

Похорон Артема Мирошниченка

Чому Артема Мирошниченка хочуть запам’ятати

Артем Мирошниченко став волонтером після початку російської агресії. У вільний від роботи час він разом із іншими плів сітки, відправляв допомогу військовим. А коли в 2015 році було загострення на фронті, чоловік чистив картоплю у військовому шпиталі. В Бахмуті на Донеччині людей з такою чіткою проукраїнською позицією кілька десятків, вони знайомі між собою і часто зустрічаються на патріотичних акціях. У день побиття Артем повертався з кінотеатру, з фестивалю фільмів про військових ЗСУ.

На українську перейшов у 2013 році

«На жаль, в такому полі ми всі виросли. Ми перейшли на українську у 2013 році, він спочатку з нами розмовляв, бо це важко одразу перейти на українську мову. Потім з батьками, і потім постійно почав розмовляти. Але це теж з початком війни більше прийшло», — розповів журналістам Сергій Мирошниченко, брат убитого.

Любив український рок: до Революції Гідності та подій на Донбасі Артем слухав музику 80-х років в стилі диско. Але пізніше його все ж зацікавив український рок. Брат Сергій каже, що Артему подобались такі гурти, як Тінь сонця, Гайдамаки.

Хотів бути в курсі подій: Друзі й родичі кажуть, що Артем, як і більшість волонтерів, цікавився новинами про події на Донбасі.

Допомагав тваринам: У чоловіка на сторінці у Facebook є десятки постів з проханнями допомогти тваринам.

«Він тварин дуже любив. Він працював у місцевій стоматполіклініці нічним охоронцем. Там багато разів підкидали різних тварин. І він тягнув їх то додому, то до волонтерів «Лада» (бахмутський волонтерський притулок — ред.)», — згадує Сергій Мирошниченко.

Колекціонував машинки: Артем Мирошниченко обожнював збирати моделі кораблів, автомобілів. В нього вдома зберігається колекція з близько сотні моделей машинок. Дружина Сергія Мирошниченка, Катерина, каже, що іноді одна модель автомобіля коштувала кілька сотень гривень.

«Це все великі гроші, коли він їх замовляв. Це могли бути і по 500 гривень моделі. Хворів він цим хобі», — розповіла Катерина Мирошниченко, дружина Сергія.

Любив читати про історію та техніку: Коли Артем збирав колекційні машинки, він підписувався на різні журнали з тематики моделювання. Також чоловік збирав журнали про природу та історію.

«Він був учасником книжкового клубу багато років. Більше ніж десять років, наскільки я знаю. Він Шкляра читав (український письменник Василь Шкляр — ред.), він ходив на різні патріотичні фільми. Любив читати про війну, про історію. Але зазвичай його цікавила технічна література. Модулювання та все інше», — розповідають Катерина і Сергій Мирошниченки.

Іноді приховував свої плани:

«З іншого боку, він був скритний. Може не те, щоб скритний. Але він не міг так сісти й розповісти про свої плани, мрії або ще щось таке. Тобто спілкувався завжди дружньо, багато фільмів дивились, але водночас він особливо не розкривався», — згадує брат Артема.

Рідні та знайомі Артема приходили на всі судовы засідання з обрання запобіжних заходів. Вони припускають, що причиною побиття могла стати українська мова або патріотична позиція активіста.

Нападники

Завдяки камерам спостереження нападників знайшли вже наступного дня. 16-річному Миколі Барабашу та 17-річному Олександру Баришку оголосили про підозру.

Микола Барабаш

Його активісти та журналісти побачили вже за кілька днів, коли обирали запобіжний захід.

На засіданні були близько 30 активістів. Коли їх запросили до зали засідань, хлопець вже сидів за склом у камері. Проходячи повз нього, активісти викрикували Барабашу, що він вбивця, та інші образливі слова. Хлопець лише кілька разів спілкувався зі своїм безкоштовним адвокатом Оленою Коломієць, але більшість часу він сидів на лаві, дивлячись у протилежний бік від активістів.

Після того, як суддя нерозбірливо почав зачитувати матеріали справи, він запитав Барабаша, чи потрібен йому перекладач, на що останній спочатку погодився. Але адвокат перебила та сказала, що хлопець просто розгубився.

Микола Барабаш і прийомний батько

Оскільки Барабаш неповнолітній, Олена Коломієць попросила суддю, щоб засідання зробили закритим. Зал слухачів зустрів це обуренням та криками. Засідання все ж закрили, й активістів вигнали в коридор. Вже за кілька годин оголосили, що Микола проведе щонайменше 2 місяці під домашнім арештом. Це рішення змінили після смерті Артема Мирошниченка. Відповідно до нової ухвали, Барабаш буде на час слідства перебувати в СІЗО.

Він поспілкувався з журналістами, але говорив стримано. На пряме запитання, навіщо били — лише коротке «я не можу відповісти». Стоїть на тому, що не знав Артема, як не знав і того, ким він був.

«Мені дуже шкода за цей вчинок. Я каюсь у своїх діях. Я не хотів, щоб так сталося. Я не знав, що це за людина, я тільки бачив силует. Він був одягнений весь у чорне, я не міг зрозуміти, хто він. Я не уявляв собі, я не знав хто він. Людина, яка варта поваги, патріот України і так далі. Я не думав, що так все буде, мені щиро шкода», — розповідає підозрюваний Микола Барабаш.

Хлопець каже, що до нападу його підбивав друг — Олександр Баришок. Він же бив і ногами.

«Він (Олександр Баришок — ред.) постійно мене підбурює. Я того вечора хотів піти додому, але замість цього… Два друга наших пішли додому, я теж хотів додому, але він сказав залишитись, бо йому нудно і він хоче пошукати пригод. Повноцінно він (Артем Мирошниченко — ред.) втратив свідомість після того, як його Олександр Баришок кидав на каміння. Я його не кидав. Я його тільки намагався підняти і 1 раз випадково впустив. Він намагався піти, а його Олександр Баришок зупиняв. Наносив удари ногою, рукою, — каже Барабаш, весь час стискаючи руки та дивлячись у стіл.

Микола — бахмутянин. Вчився у місцевій школі №7. Це звичайна школа в його районі. Тут навчаються близько 300 учнів. Кілька років тому цю школу відремонтували. Сірі стіни перефарбували в яскраві зелені і жовті кольори, а на стінах висять різні дошки з історією школи, є багато нагород. У класі Миколи було кілька десятків учнів, він не дуже вирізнявся, кажуть вчителі.

У кабінетах директорки та класної керівниці Барабаша прямо на столі стоять корвалол (ліки при болях у серці) та валер’янка. Від гостей їх одразу заховали. Керівництво школи про хлопця говорить стримано, а вчителька досі не може повірити в те, що сталося.

«Агресивною дитиною він точно не був, я це свою думку скажу. Він був доброю дитиною. Я пам’ятаю, коли ми його сварили, він постійно намагався добитися правди. Він казав «я хочу, щоб було справедливо». Були такі випадки, коли хлопці палили за школою, а він каже «пишіть, що це був я, мені не страшно», хоча ми знали, що він не палить. Я думаю, що він міг всю провину взяти на себе в цій бійці», — розповідає класна керівниця Миколи Барабаша Марина Жванія.

Вона додає, що Микола Барабаш не ходив на тренування по боях без правил (ММА), як це зазначали слідчі, але багато займався в спортзалі.

«Ми зараз згадуємо Колю, який постійно з дівчатами сидів на лавочці і ходив він тільки в спортзал, щоб дівчатам подобатись, як він мені казав, то зараз страшно читати, що він скоїв, якщо це так. Я не можу в це повірити», — додає вчителька.

У Миколи в школі були середні оцінки з української мови та літератури, але ненависті до мови в нього не було. Як згадує вчителька, хлопець ходив з прапором навколо школи, коли вони з класом влаштували ходу на честь Героїв Небесної Сотні, а також плів сітки в школі разом з однокласниками.

«Ми сітки плели. І зазвичай ми робили це після уроків. Але в нас було таке, що нам потрібно було їх передати і треба було швидко сплести. І я просила дітей, коли вже вечоріло, щоб вони затримались. Коля залишався тут зі мною. Хоча я його відправляла, бо Коля іноді посміхався на уроках. Колись також він допомагав мені віднести матеріал для сіток, зустрічав мене», — каже вчителька, підбираючи правильні слова та згладжуючи кути.

При цьому Микола Барабаш неодноразово зривав уроки. А в школі він стояв на педагогічному обліку через те, що одного разу його помітили поза школою п’яним.

Правоохоронці Бахмутського відділу поліції навіть звертались до суду, аби винести прийомній матері Барабаша Оксані Смовж попередження за невиконання батьківських обов'язків, бо він зривав уроки. Очевидно, саме це мала на увазі вчителька, коли говорила, що він "посміхався". Але Артемівський міськрайонний суд закрив адміністративне провадження через те, що поліцейські неналежним чином оформили протокол.

А от його однокласник згадує Миколу спокійним.

«Коля був нормальним. Був спокійним. Його задирали в школі, тому що він був накачаний. Він протеїни приймав, займався спортом щодня. Він давав різні поради, як не бути «дрищем». Його називали «мавпою протеїновою». Він же не звертав на це уваги», — розповів «Текстам» однокласник підозрюваного Дмитро.

Хлопець додає, що Барабаш ніколи не бився в школі й не був агресивним навіть через цькування.

Після школи Микола Барабаш пішов навчатись в Бахмутський педагогічний коледж на вчителя фізкультури. Там розповідають, що в свідоцтві зі школи оцінка за українську мову в нього була 6 балів. На вступних екзаменах оцінка була вже 5.

Коледж розташований прямо навпроти школи №7, звідки Барабаш випустився цього ж року. У звинувачення про вбивство через ненависть до мови не вірять і в адміністрації коледжу.

«Про мовне підґрунтя не можна говорити, бо в нас навчання тільки українською мовою, в школі також українською мовою. Тому оця розмова про українську мову вже має затихати. Не знаю, навіщо її підіймали», — розповідає журналістам директорка педагогічного коледжу Ніна Мащенко.

Вона також зазначила, що коли йому задавали робити матеріал про життя і творчість українського письменника Івана Нечуй-Левицького, хлопець заробив 9 балів.

Директорка вважає, що проблема Барабаша була тільки в тому, що він не робив домашні завдання.

«Його не привчили навчатись. Очевидно, родина не контролювала. Міг би навчатись краще, якби контролювали його, мабуть», — додає Ніна Мащенко.

Крім того, в характеристиці з закладу, яку зробили через кілька днів після нападу, написано, що Микола Барабаш не вміє організовувати власний час, а прийомні батьки не стежать за його навчанням.

В документі також додається, що хлопець за характером стриманий, з однолітками та дорослими досить ввічливий. Також зазначається, що Барабаш за 3 місяці навчання неодноразово рвався виступати на спортивних змаганнях.

Барабаш жив в одній з багатоповерхівок неподалік від залізничного вокзалу Бахмута. Коли ми прийшли поспілкуватись із прийомними батьками Барабаша, нам ніхто не відкрив двері.

Сусіди кажуть, що хлопця не пам’ятають. Ми зустріли лише одну жінку, яка розповіла, що знала трохи про Миколу, але зазначила, що зазвичай він гуляв в іншому районі.

«Це не політичні мотиви, я вам одразу кажу. Він такий був якийсь ніякий. Кажуть, що вони напились там чогось і пішов кримінал. І вони в п’яному угарі, може, і вбили», — вважає сусідка Миколи Ольга.

Олександр Баришок

Зовсім по-іншому друга описує другий підозрюваний, Олександр Баришок. З ним змогли поспілкуватись журналісти Свої.city.

Він все валить на свого спільника, каже, що Мирошниченка помітив на тролейбусній зупинці саме Микола.

«З магазину вийшов чоловік (Мирошниченко — ред.). Коля подивився на нього і сказав: "Давай його поб'ємо". А я помітив, що він з бородою і з кимось розмовляв по телефону ще. Коля почав за ним (Мирошниченко — ред.) йти. Я бачив, як чоловік обертався і прискорив крок. Коля теж. Чоловік ще раз подивився і побіг — і Коля за ним побіг. Я дійшов до дерева і побачив їх. Чоловік спокійно говорив. Я зрозумів, що він сказав "Не чіпай мене", "Відпусти мене"», — розповідає підозрюваний Баришок.

«Коля сказав: «Саня, дивись» і вдарив кулаком в щелепу. Ця людина падає на асфальт і головою б'ється. Коля хотів його ще з ноги вдарити по голові, але я підбіг і відштовхнув, кажу: «Що ти робиш». Він сказав: «Відчепись», — додає Олександр.

Олександр Баришок — у центрі

Олександр Баришок наполягає, що він запропонував викликати швидку, але Микола відмовився. Вони перетягнули Артема до дерева.

Про Олександра Баришка відомо значно менше, ніж про його друга. На суді він поводиться тихо. Виховує його матір. Вона має інвалідність ІІІ ступеню. Свідчила на суді проти сина. Розповіла, що в день побиття хлопці прийшли зі збитими руками й обговорювали, чи потрібно повернутись та добити когось. Але лише свідчила, з журналістами говорити не стала.

Баришок раніше жив і навчався в Ясинуватій. З початком війни він з мамою переїхав в Бахмут. Але в Ясинувату може їздити — має чинний пропуск в ОРДЛО та користувався ним. Вже Бахмуті хлопець навчався в професійному аграрному ліцеї, але його звідти виключили. В характеристиці, яку надали для суду, Олександра описують як хлопця з неадекватною поведінкою. Пригадали йому твір з української мови «Ким я хочу стати». Олександр написав, що хоче бути кілером. У хлопця вже були проблеми з законом — наприкінці листопада 2019 року Баришка визнали винним в грабежі та призначили йому 5 років тюрми, але відпустили на 1 рік випробувального терміну.

Знайти у соціальних мережах Олександра Баришка не вдалось. А от у Миколи Барабаша є свій профіль в Instagram, але він закритий.

Профіль Миколи Барабаша в Instagram

Що мають слідчі

Правоохоронці поки не оголошують офіційно деталі, версії або мотиви нападу. Однак опис подій того вечора є в судовій справі. Також 12 грудня журналіст Сергій Іванов опублікував відео нападу. Але відео починається не з самого початку конфлікту. Що відомо слідчим про моменти, які не потрапили на відео, описуємо згідно з матеріалами справи:

Близько 21 години вечора двоє підлітків, Микола Барабаш і Олександр Баришок, гуляли по вулиці Горького. Вони побачили, що з магазину неподалік вийшов Артем Мирошниченко. Баришок підійшов до волонтера і почав в нього з’ясовувати, хто він такий та куди йде. Однак їхню розмову перервала жінка, яка проходила зі своєю собакою біля них. Тоді Артем скористався можливістю й перейшов на інший бік дороги. Але хлопці почали наздоганяти його. Олександр Баришок гучно наказав Миколі Барабашу підбігти до нього й почати бити. Артем почав прискорювати крок, але Барабаш наздогнав і вдарив волонтера.

На відео, яке з’явилось в мережі, можна побачити, що Артем присів, а двоє хлопців нагнулися над ним і щось йому говорять. Після цього його намагались підняти, але не вийшло. Один із хлопців вдарив Мирошниченка по голові, і Артем впав на землю, знепритомнів. Той же хлопець підняв постраждалого, а потім випустив з рук. Непритомний волонтер впав обличчям в землю.

В судовій справі зазначається, що бив Артема, коли він вже присів, а також кидав його на землю Олександр Баришок. А потім почав бити і допомагав перенести Мирошниченка на газон Микола Барабаш.

Чи дійсно били через українську мову?

Місцеві проукраїнські активісти та родичі убитого переконані, що українська мова Артема зіграла фатальну роль. Вони спираються тепер на дві тези:

1. Журналістка видання «Український Тиждень» Єлизавета Гончарова, яка живе в Бахмуті, знайшла свідка, котрий говорить, що почув від нападників фразу, яка стосувалася української мови. Через декілька днів вона опублікувала цю інформацію: «...на темній вулиці, здавалось би, в «дитячий час» (камери спостереження зафіксували приблизно 21 годину), на його шляху зустрілися два хлопці. Вони були добряче на напідпитку, тому їм хотілось відчувати себе сильними. «Чего ты тут ходишь?» — спитали вони випадкового перехожого. Той щось відповів та пришвидшив крок. «А на нармальном языке ты не можешь? Мы на этом не понимаем!» - почув він.

Ці уривки діалогу випадково вітром донесло до людини, що проходила в цей час на іншому боці дороги. Вже після розголосу в пресі, вона подзвонила та розповіла цю історію, бо припустила, що це стосується справи Артема: збігалися місце та час». На момент публікації Артем ще був живий. Також зазначимо, що «Тиждень» дуже прискіпливо ставиться до достовірності фактів, які публікує.

Однак у поліції Бахмута кажуть, що з такими свідченнями до них не звертались. За словами журналістки, яка спілкувалась зі свідком, він боїться говорити з правоохоронцями, тому вона не розголошує його особу.

Та для слідства не становить проблеми знайти й опитати усіх, хто був поряд під час убивства, та з'ясувати, хто і що чув. Це можна зробити, відстеживши мобільні телефони, які перебували під час нападу поряд. Це стандартна процедура поліції при розслідуванні злочинів.

2. На першому засіданні з обрання запобіжного заходу одному з нападників запропонували перекладача з української, і він хотів погодитись, але в результаті адвокат від цього відмовилась.

Під час першого суду, коли Миколі Барабашу обирали запобіжний захід, суддя запропонував підозрюваному взяти перекладача, якщо той не володіє українською. Хлопець було відповів, що можна було б. Але його перебила адвокатка. Зазначила, що в цьому немає потреби. Адвокат Барабаша під час засідання розмовляла російською, але перекладача сторона не просила.

Зазначимо, Миколі надали державного адвоката. Тобто, він його не обирав.

Під час спілкування з журналістами підозрюваний Микола Барабаш стверджував, що бійка виникла не на мовному підґрунті. Його друг Олександр Баришок також переконує, що вони не били через українську мову. Обидва заявляють, що Артем розмовляв із ними російською, говорив «Не трогай меня», «Отпусти меня».

Але брат загиблого волонтера Сергій Мирошниченко каже, що не вірить, що Артем говорив російською.

«Я думаю, що це все ж таки було на підґрунті його ставлення до України. Я вважаю, що він тоді відповів українською, може бути, це й не було для них (нападників — ред.) ціллю — побити україномовного, але це, можливо, підштовхнуло до якихось дій», — зазначив Сергій Мирошниченко.

За нашими даними, під час проведення слідчого експерименту хлопці казали, що били задля розваги.

***

Обидва підозрювані зараз перебувають у слідчому ізоляторі. Микола Барабаш — до 29 січня, та Олександр Баришок — до 4 лютого 2020 року. Пізніше їм можуть переобрати запобіжний захід або продовжити той самий. Перед тим як направити обвинувальний акт, правоохоронці мають встановити, чи був напад на мовному підґрунті. Якщо це доведуть, хлопцям може загрожувати додатково ще 3 роки тюрми. Зараз же в їхній підозрі стоїть ч.2 ст.121 «Умисне нанесення тілесних ушкоджень». Підозрюваним загрожує до 10 років в’язниці, у вироку Олександра Баришка можуть врахувати також його попередній вирок.

мова Убивство волонтер бахмут