В часи росту азійських тигрів держава планувала роботу провідних компаній. Зараз уряд втручається менше

Розробник цієї гри, інтернет-компанія Sea Group, заснована в Сингапурі лише десяток років тому, тепер коштує вже 17 млрд доларів. Група створила не лише цю хітову гру, але й додаток для купівлі в інтернеті під назвою Shoppee, який у південно-східній Азії значно популярніший за західний Amazon.

The Economist пише, що успіх Sea Group і таких, як вона, відображає важливий зсув в економіці славнозвісних "азійських тигрів". Ними видання вважає Південну Корею, Тайвань, Гонконг та Сингапур.

Під час буму розвитку цих чотирьох країн, розвиток їхніх найбільших компаній був наслідком державної політики.

Так, південнокорейські чеболі щедро поливалися дешевими кредитами й підживлювалися добривами з податкових канікул.

Напівпровідникові гіганти Тайваню були філіалами державної науково-дослідної установи.

Олігархи Гонгконгу (прямо як українські - ред.) малі тісні зв'язки з державою й чиновниками та живилися, зокрема, від урядової політики в земельній сфері (уряд продавав мало землі під забудову, що піднімало до небес ціну на нерухомість).

Найбільші компанії Сингапуру були, зрештою, власністю держави.

Але тепер це змінюється, - пише видання. Такі компанії, як згадана на початку Sea Group, представляють дещо інше. Своїм успіхом вона мало зобов'язана урядовій політиці. Технократи Сингапуру, автори багатьох детально пророблених економічних взірців, скоріш за все, ніколи й не фантазували про онлайн-стрілялку на багатьох гравців, серед персонажів якої є такі, як королева краси, що перетворилася на оптову торговку зброєю. Лі Куан Ю не "вставило" б - а сучасні урядовці вдячні.

Промислова політика була значущим чинником для піднесення азійських тигрів. Навіть МВФ, зазвичай скептичний щодо державної участі в економіці, опублікував цього року довге дослідження про успіх цих країн, економікою яких керували саме уряди.

Але те, що добре працює для країни, що розвивається - не обов'язково допомагає багатій. У 1970-х роках тигри могли наслідувати інших. Зосередження Південної Кореї на важкій промисловості вільно наслідувало приклад Японії. Уряди могли також просувати сучасні технології - як-от Тайвань, який надавав привілеї для свого сектора напівпровідників та електроніки. Й вони могли перекуповувати дослідників.

Прогрес не рухається сам

Тепер виклики інші. Коли урядовці та підприємці дивляться вперед - вони бачать лише туманні обриси майбутнього. Здається, непогано звучить розвиток національних стратегій зі штучного інтелекту чи квантових комп'ютерів. Але як це зробити? Вже немає технологій, які можна скопіювати - бо такі технології ще не створені.

Справжні інновації за визначенням важко помітити тут і тепер. Тому тепер гра полягає у створенні правильних умов для компаній, які рухаються вперед - і хапанні за проривні ідеї, щойно вони з'являються.

План тигрів нині часом звучить як стара добра промислова політика. Цай Ін-вень, президентка Тайваню, має план "5+2 інновативні промисловості", що зосереджується на таких секторах, як зелена енергетика та розумні машини. Сингапур має свої 23 "Карти трансформації промисловості", що покривають усе від виробництва їжі й до космонавтики. Південна Корея планує інвестувати понад 25 млрд доларів упродовж п'яти років у вісім новітніх сфер - від штучного інтелекту й до автономних транспортних засобів.

Але придивімося ближче - й різниця зі схемами вчорашнього дня стає очевидною. Тепер це не спроби планувати згори вниз - а наслідок консультацій з компаніями й експертами. Й суть цих нових державних програм - не рекомендувати субсидії для того чи іншого сектора, а радше виявити, які матеріали потрібні.

Витрати на дослідження й розвиток технологій, відсоток від ВВП, в різних країнах:

Деякі елементи очевидні: добра інфраструктура, від морських портів і до інтернету; відкритість для торгівлі; високоосвічена робоча сила; а також великі витрати на дослідження й розвиток технологій - див. графік.

Але тигри мають також новітні засоби просування інновацій.

Тайвань має одну з найкращих систем заохочень і кредитів для малих і середніх підприємств - саме тих видів фірм, які мають ідеї, але мало ресурсів. Ця система поєднує централізовану базу даних про показники компаній з меню кредитних гарантій - що дає більшу впевненість банкам.

"Коли я пояснюю нашу систему банкірам в інших країнах - я бачу, як у них тече слинка", - каже Лі Чен-Кен, президент Cathay Financial Holdings, найбільшої фінансової групи Тайваню. Сьогодні в країні банківські позики саме малим та середнім підприємствам становлять 64% всіх позик приватному бізнесу - для порівняння, ще в 2005 році ця цифра становила 41%.

Сингапур створив велику демонстраційну фабрику, яка надає малим і середнім підприємствам доступ до найкращих 3D-принтерів та роботизованого обладнання. Подібні об'єкти існують і в Гонконгу.

Якщо підприємець має блискучу ідею - йому більше не потрібен велетенський шмат капіталу просто для того, щоб утілити її в життя.

Втім, урядовці азійських тигрів знають і свої обмеження. Великі рішення сьогодні ухвалюють ради директорів компаній: скажімо, ставка Samsung на гнучкі екрани; велетенські інвестиції тайванської компанії TSMC у збільшення потужностей електроніки; постання таких стартапів, як Sea Group, у Сингапурі; боротьба Гонконзької біржі за те, щоб залишатися головним фінансовим ринком Азії. Тепер економічні технократи в урядах керують за сценою, а не в авангарді.

Азійські тигри також почали зосереджуватися на тих частинах своєї економіки, які лишаються далеко позаду технологічного фронту. Незважаючи на прогрес у виробництві, продуктивність сектора обслуговування майже вдвічі менша, ніж у США. Одна з причин - тиранія малих ринків: мережа роздрібної торгівлі в країні на 6 млн осіб має значно менше можливостей, ніж на ринку з 1.3 млрд людей. Але частково ця непродуктивність - власна провина. Південна Корея має великі регуляторні бар'єри на сферу послуг і роздрібної торгівлі - вищі, ніж у будь-якій країні ОЕСР, окрім хіба що Бельгії.

Сингапур найсміливіше намагається привести до ладу свій сектор послуг - від ресторанів до будівельних фірм. Він почав точніше вимірювати продуктивність праці (наприклад, площа, збудована будівельником за один робочий день). Уряд визначає компанії, що мають більший потенціал, і пропонує їм допомогу: наприклад, розробку нових бізнес-планів або просування за кордон для розширення.

Едвард Робінсон, чільний економіст Монетарного фонду Сингапуру, вважає, що багаті азійські країни повинні мати перевагу в модернізації секторів послуг. Враховуючи, яка кількість людей тут має освіту для виконання високотехнологічної роботи - ці країни мають добрий потенціал для використання цифрових інструментів з метою ефективнішого надання послуг населенню.

Відставання від потяга прогресу

У передмісті Гвасонга, за 35 кілометрів на південь від Сеула, новозбудоване селище має мережу 5G зі швидкостями, яким позаздрить будь-яке місто. Тут є школа, автомийка й ресторан. Але якщо все це звучить надто привабливо, майте на увазі: всі будинки - фейкові.

Підробне містечко, збудоване Корейським інститутом тестування й досліджень автомобілів, використовується для тестування автономних машин, таких як автомобіль KIA, який недавно успішно проїхав цілим містом. На швидкостях до 70 км/год машина впоралася зі спалахами сонячного світла та дорожною розміткою, які можуть заплутати комп'ютерне бачення. Технік за кермом - керма за весь час так і не торкнувся.

Південна Корея має чи не найкращу в світі інфраструктуру для автономних машин, включно з виробниками чіпів та власне автомобілів світового рівня - а також у країні зростає мережа 5G. Уряд це все підтримує, дозволяючи тестування на справжніх дорогах для тих машин, які довели свою спроможність на тестових майданчиках. Тоді чому ж Південна Корея у рейтингу країн, визначеному фірмою kpmg, займає аж тридадцяте місце серед найкраще підготованих до автономних машин?

Одна з причин - неоднозначне ставлення населення країни до інших пов'язаних технологій, таких як додатки для таксування на кшталт Убера. Нещодавно проти такої популярної програми Kakao Mobility на мітингах відчайдушно виступали водії традиційних таксі. На знак протесту проти появи таких додатків четверо літніх водіїв навіть підпалили себе!

Інновації, як би їх не уславлювали бізнесмени та політики, нічого не дають для продуктивності країни, поки їх не буде широко прийнято. Як давно відзначав Пол Девід з університету Стенфорд, виробники лише у 1920-х, через чотири десятиліття після побудови першої електростанції Томаса Едісона, створили фабрики з електричними конвеєрами.

Недовіра Південної Кореї до райд-шейрингових додатків показує, якої інфраструктури найбільше бракує азійським тиграм - систем соціального забезпечення, які б добре функціонували.

Ключем до прогресу нових технологій, таких як автономні машини, може бути не краща мережа 5G - а краща пенсійна система. Без подушок безпеки для тих, хто через технічний прогрес лишається позаду, важче підтримувати й заохочувати цей прогрес. І з цьго треба починати.

Азійські тигри завжди вміли швидко мобілізувати ресурси. Тепер вони швидко вчаться, аби творчо їх розподіляти. Але, як показують нещодавні знаки соціального невдоволення - деякі з них зараз неспроможні успішно досягти підтримки з боку громадськості.

азія інозмі тайвань технології сингапуп південня корея економіка досвід