Вирощена в лабораторіях їжа з бактерій невдовзі знищить фермерство - й порятує планету

Через віконце в металевій бочці було видно, як згущується жовтуватий бульйон. Це - суп із бактерій, узятих з ґрунту та розмножених в лабораторії. За джерело енергії править водень, який видобувається з води. Коли бульйон зливається крізь трубки на гарячі ролики, він перетворюється на густе жовте борошно.

Поки що це борошно не отримало ліцензії на продаж. Але вчені, котрі працюють на компанію Solar Foods, мали дозвіл дати мені скуштувати його під час зйомок документального фільму Apocalypse Cow. Я попросив спекти млинець: я хотів стати першою людиною, крім працівників лабораторії, яка таке поїсть. Тож вони взяли сковороду, замішали борошно з бактерій на вівсяному молоці, і я зробив свій маленький крок для людини. На смак було... як млинець.

Але млинці - не той продукт, який науковці збираються випускати. З подібних видів борошна невдовзі, можливо, створять напівфабрикати майже будь-чого. В сирому вигляді вони можуть замінити наповнювачі, які зараз використовуються в тисячах харчових продуктів. Модифікуючи бактерій, науковці створять білки, потрібні для вирощування в лабораторіях м'яса, молока та яєць. Інші "налаштування" створять лауринову кислоту - прощавай, пальмова оліє! - та жирні кислоти омега-3 - привіт, лабораторна риба.

Вуглеводи, які залишаються, коли відділено жири й білки, зможуть замінити будь-що, від борошна для макаронів до смаженої картоплі. Перша комерційна фабрика, яку будує Solar Foods, має запуститися наступного року.

Використання водню, як це робить Solar Foods, приблизно вдесятеро ефективніше за фотосинтез. Але оскільки ми їмо лише частину рослин, тоді як бактеріальне борошно споживається повністю, то ефективність можна множити ще в кілька разів. А оскільки варити його можна у велетенських чанах, то ефективність використання землі, за оцінками компанії, буде приблизно в 20 тисяч разів більшою.

Кожну людину на Землі можна чудово прогодувати, використовуючи при цьому лише невеличку часточку поверхні планети. Якщо ж, як цього хочуть науковці, воду для використання в процесі вироблення їжі (значно менше, ніж потрібно для фермерства) робити шляхом електролізу та з використанням сонячного світла - тоді найкращими місцями для таких заводів їжі будуть пустелі.

Ми живемо напередодні найбільшої економічної трансформації будь-якого роду за останні двісті років. Поки тривають суперечки про рослинні та м'ясні дієти - невдовзі технології зроблять їх застарілими. Більшість їжі незабаром походитиме не від рослин або тварин, а від одноклітинного життя.

Після 12 тисяч років годування людства все фермерство, крім виробництва фруктів та сирих овочів, імовірно, заміниться варінням мікробних бульйонів за допомогою високоточного ферментування. Це означає штучне розмноження конкретних мікроорганізмів з метою створення конкретних продуктів - на фабриках. Я знаю, декого жахає така перспектива. Я бачу й потенційні негативні боки. Проте я вірю, що невдовзі це здійсниться.

Кілька катастроф, які наближаються зараз, зводяться до однієї теми - постачання людства їжею. Зміна клімату загрожує спричинити те, що науковці називають "одночасною відмовою багатьох споживчих кошиків" через синхронні хвилі спеки й інші негативні чинники. ООН передбачає, що до 2050 року необхідно буде, щоб прогодувати людство, на 20% збільшити використання води в сільському господарстві.

Проте водокористування вже дійшло до межі в багатьох місцях: водойми зникають, річки не дотікають до морів. Льодовики, котрі постачають половину населення Азії, швидко зменшуються. Неминуче потеплішання планети - через парникові гази, які вже випущено в атмосферу - зменшить опади під час сухих сезонів у критичних зонах, перетворюючи родючі долини на пилові пустелі.

Глобальна криза ґрунтів загрожує самій основі нашого виживання: великі ділянки орної землі втрачають родючість через ерозію, ущільнення й забруднення. Запас фосфатів, необхідних для сільського господарства, швидко вичерпується. Комахогеддон загрожує катастрофічним браком запилення рослин. Важко зрозуміти, як фермерство узагалі догодує нас усіх до 2050 року, не кажучи про те, щоб дати всім протриматися до кінця цього століття.

Виробництво їжі розриває живий світ на шмаття. Рибальство й фермерство - однозначно найбільша причина вимирання видів та знищення біорозмаїття.

Фермерство - одна з основних причин зламу клімату, найбільша причина забруднення рік і відчутне джерело забруднення повітря. На велетенських ділянках поверхні планети воно замінило складні природні екосистеми спрощеними людськими ланцюгами живлення. Промислове рибальство спричиняє каскади екологічного колапсу в морях по всьому світу.

Сьогодні їсти - як ходити моральним мінним полем. Майже все, що ми кладемо в рот - від яловичини до авокадо, сиру й шоколаду, від миґдалю до тортільї, від лосося до арахісового масла - має нестерпну екологічну ціну.

Але коли здається, що надія зникає - нові технології виготовлення їжі без фермерства створють небачені можливості для порятунку як людей, так і планети. Їжа без фермерства дозволить нам повернути велетенські обсяги землі та моря природі, дозволяючи відродити дикий світ та значною мірою скорочуючи вуглецеві викиди.

Це означає кінець експлуатації тварин, кінець більшій частині вирубок лісів, значне скорочення використання пестицидів і добрів, кінець траулерів і кораблів ярусного вилову. Це - наша найбільша надія припинити те, що дехто вже назвав "шостим великим вимиранням". І якщо зробити це правильно - дешевої їжі буде вдосталь для усіх людей.

Дослідження, проведені аналітичним центром RethinkX, показують, що протеїни від точної ферментації будуть удесятеро дешевшими за тваринні протеїни вже до 2035 року. Результатом цього може стати майже повний колапс промислового тваринництва. Нова харчова економіка "замінить неефективну систему, котра вимагає величезних внесків і створює велетенську кількість відходів - точною, таргетованою та керованою системою".

Використовуючи невеличкі ділянки землі, зі значно зменшеною потребою в воді та поживних речовинах, вона "представляє найбільшу можливість для екологічного відновлення в історії людства".

Їжа буде не лише дешевшою, але й здоровішою. Оскільки їжа без фермерства синтезується з простих інгредієнтів, а не розкладається зі складних - то алергени, важкі жири й інші нездорові компоненти можна відсіювати. М'ясо все одно буде м'ясом, хоча й вирощуватиметься на фабриках на "риштуванні" з колагенів, а не в тілах тварин. Крохмаль усе одно буде крохмалем, жири будуть жирами. Проте їжа, скоріш за все, буде кращою, дешевшою та значно менш руйнівною для живої планети.

Може здаватись дивним, що людина, яка все життя закликала до політичних змін, сьогодні з ентузіазмом говорить про суто технологічний зсув. Але я ніде на Землі не бачу розвитку розумних рішень щодо фермерства.

Уряди надають разючу суму в 560 мільярдів фунтів на субсидії для фермерів - і майже всі їхні дії збочені й деструктивні, спричиняють знеліснення, забруднення та винищення дикого життя. Дослідження, провеені Food and Land Use Coalition, виявили, що тільки 1% цих грошей використовується на захист життя планети. Дослідження не виявило "жодних прикладів використання урядами фіскальних інструментів для прямої підтримки збільшення постачання здоровішої та більш поживної їжі".

Мейнстримні дебати про фермерство також не ведуть нас ні до чого, крім подальшої катастрофи. Є поширене переконання, нібито проблема полягає в інтенсивному фермерстві, а відповіддю є екстенсифікація (виробництво меншої кількості їжі на гектар). інтенсивне фермерство (характеризується високими затратами праці на одиницю зайнятої площі. Зазвичай засновується на використанні значної кількості хімічних добрив,) справді дуже шкідливе, однак екстенсивне (збільшення продуктивності досягається завдяки розширенню посівних площ) - ще гірше.

Багато хто правильно турбується про розширення міст. Але розширення сільськогосподарстких угідь, які поглинають куди ширші площі - значно більша загроза для природи. Кожен гектар, який використовують аграрії - це гектар, який не використовує дика природа зі складними системами життя.

Дослідження, опубліковане в журналі Nature, показує, що в перерахунку на кілограм створеної їжі екстенсивне фермерство спричиняє більші викиди парникових газів, втрату ґрунтів, використання води та забруднення азотом і фосфатами, ніж це робить інтенсивне фермерство. Якби всі їли м'ясо тварин на вільному випасі - нам потрібно б було ще кілька планет, аби його вирощувати.

Виробництво їжі без фермерства обіцяє значно стабільніше та надійніше постачання людства їжею, яку можна вирощувати будь-де, навіть у країнах без сільськогосподарської землі. Воно може стати вирішальним для подолання голоду в світі. Але є каверза: конфлікт між інтересами споживачів і виробників.

Багато мільйонів людей, які працюють у сільському господарстві й харчовій промисловості, зрештою залишаться без роботи. Через те, наскільки ефективними є нові процеси, кількість робочих місць, які створяться, буде значно меншою за кількість робочих місць, які закриються.

RethinkX передбачає надзвичайно швидку "спіраль смерті" у тваринницькій галузі. Достатньо виробництва за допомогою ферментації лише кількох компонентів молочної продукції - таких як казеїн та сироватковий протеїн - щоб маржа прибутку по всьому сектору почала різко падати. Молочне фермерство в США, заявляють дослідники, "практично повністю збанкрутіє до 2030 року". Вони вважають, що прибутки від виробництва яловичини до 2035 року впадуть на 90%.

Хоч особисто я й сумніваюся, що занепад буде аж настільки швидким, в одному аспекті дослідницький центр недооцінює масштаби трансформації. Він не згадує надзвичайний зсув, який відбувається у виробництві їжі шляхом створення альтернатив рослинним продуктам, як це почалось у Гельсінкі.

Через це орне сільське господарство буде уражене настільки ж сильно, як і молочна та м'ясна промисловість. Solar Foods вважає, що її продукти стануть дешевшими за найдешевшу форму протеїну (соя з Південної Америки) упродовж п'яти років. Замість того, щоб дедалі більше субсидувати галузь, яка помирає, уряди мають інвестувати в те, щоб допомогти працівникам сільського господарства знайти інші види заробітку, водночас гарантуючи соціальне забезпечення тим, хто зненацька втратить засоби до існування.

Інша небезпека - потенційна концентрація неаграрної харчової промисловості. Ми повинні рішуче протистояти патентам на ключові технології, щоб гарантувати якомога ширший розподіл власності. Якщо уряди регулюватимуть це належним чином, то зруйнують гегемонію велетенських компаній, які зараз контролюють харчову галузь у світі. Якщо ж уряди цього не зробять, то можуть посилити монополію.

Як і в інших сферах, ми потребуємо сильного антимонопольного законодавства в цьому секторі. Нам також треба гарантувати, щоб нові продукти завжди мали нижчий вуглецевий слід за старі: виробники неаграрної їжі повинні брати енергію винятково від низьковуглецевих джерел. Настав час важливих рішень, і ми повинні прийняти їх разом.

Ми не можемо дозволити собі пасивно чекати, що нас порятують технології. За наступні кілька років ми можемо втратити практично все, якщо величні оселища дикої природи, такі як дощові ліси Мадагаскару, Західного Папуа й Бразилії, впадуть заради вигодівлі худоби, вирощування сої чи виробництва пальмової олії. Тимчасово перейшовши на рослинну дієту з якомога нижчим впливом на планету (без авокадо чи позасезонної спаржі) ми можемо виграти необхідний час, аби вберегти живі види та місця, поки визріють нові технології. Але неаграрна їжа дає надію там, де надії не було. Невдовзі ми зможемо годувати світ, не пожираючи його.

інозмі наука концепція майбутнє їжа