Матеріали автора Алла Руда

Глушимо двигун. Видихаємо. Поряд паркуються такі самі переселенці, як і ми. Утомлені люди відчиняють дверцята авто, розминають ноги, допомагають вибратися притихлим дітям, витягують собак, переноски з кішками й клітки з папугами та хом'ячками. Підходять волонтери, вітають і всміхаються.

Ми не дочекалися “зеленого коридору”. Через два місяці після початку війни вирушили з окупованого Бердянська своєю машиною разом з такими само зневіреними людьми, коли зрозуміли, що в рідному місті стало зовсім небезпечно. Просто долучилися 30-ми до колони, про яку напередодні дізналися з вайбер-чату

На вулицях тимчасово окупованого Бердянська російські військові патрулі можуть забрати будь-кого, перевіривши паспорт та вміст телефону. Затримують і мордують активістів, чиновників, підприємців, селян. Щодня містяни дізнаються про нові й нові арешти. Учасників мітингів, що відбувалися упродовж перших трьох тижнів окупації, російські військові викрали й катували, змусивши записати відео із закликами до примирення.Як це було, і що відбувається сьогодні в курортному місті на березі Азовського моря – в матеріалі з Бердянська.

Снаряди прошивають будинки наскрізь. Я бачив наскрізні діри у багатоповерхівках, розміром з цілий поверх. У моєму районі бомба потрапила прямо у приватний будинок – усі, хто там був, загинули.

12-річного Артемка поховали у дворі через п'ять днів після смерті. Мама продовжувала щодня розмовляти із загиблим сином. Сусіди виїхали, а вона залишилася у підвалі, щоб бути поруч. Це одна із тисяч жахливих історій про злочини російської армії у заблокованому Маріуполі, які щодня чують волонтери від тих, хто вирвався з пекла. Там залишилося ще 160 тисяч мирних мешканців (як заявив мер 28 березня). Бердянськ – тимчасово окупований російською армією, але з нього є можливість виїхати далі.