Матеріали автора Ігор Тихолаз

У селах на Волині люди ще живуть давніми промислами – збирають в лісі ягоди та гриби й продають їх. Але цей заробіток зникає, коли рубають ліс. Причому, це можуть робити й абсолютно законно – але інтересів громади при цьому не враховують.

Ця кримінальна історія може мати продовження в художньому фільмі чи навіть серіалі. У ній є все для хорошого бойовика: корумпована влада, село в глушині, куди боїться їздити поліція, погоні, зброя та навіть спалені джипи. Місцеві вважають чорних лісорубів ледь не героями, які «беруть своє» у корумпованої держави.

На луг за селом заїхали потужні трактори. Вони почали дискувати землю, селяни намагалися зупинити, наступного дня теж орали. Законність виділення землі має контролювати в тому числі Держгеокадастр, та на Полтавщині його фактично немає.

Місцевих дітей ховали в холодній річці. Поряд горіли хати, вибухали балони з газом, машина теж вибухнула. Як врятувались — самі не знають. Усі розмови про підпали — це відволікання уваги від грандіозного провалу в запобіганні та гасінні лісових пожеж. Без різниці: умисно хтось підпалював чи ні, у нас мають чітко працювати служби. Виник дим — поїхали загасили. Цього немає.

Дані американських, українських та білоруських науковців свідчать про те, що, серед іншого, загоряння в українській частині Чорнобильської зони відчуження виникають набагато частіше, ніж у Поліському радіаційно-екологічному заповіднику в Білорусі. Це пов’язано з нормальною організацією протипожежного менеджменту в сусідній країні. Вогню забракло лише кількасот метрів, аби дістатися до захисної споруди над четвертим блоком ЧАЕС. Поки вирували пожежі, влада або мовчала, або говорила, що все під контролем. Журналістів на пожежу не пускали, від допомоги волонтерів відмовлялися.