Матеріали автора Марта Нетюхайло

За останній рік реабілітаційний центр у Хмельницькому поставив на ноги понад 150 військовослужбовців. Допомагають пораненим бійцям безплатно. Комусь надають первинну швидку допомогу, хтось затримується на довше. Центр працює за трьома основними напрямами: неврологія, травматологія, фізична й реабілітаційна медицина (ФРМ).

Вони — ті, хто щодня перебуває за сантиметр від смерті. Ці люди – сапери. Про ключові правила поводження з вибухонебезпечними предметами, види розмінувань, їхні особливості, специфіку роботи й загальну ситуацію з мінами в Україні ТЕКСТИ поговорили з Головою правління Асоціації саперів України Тимуром Пістрюгою, начальником групи піротехнічних робіт ГУ ДСНС України у Донецькій області Сергієм Проданом та військовим сапером 130-го батальйону ТрО ЗСУ Юрієм Гудименком.

“Ледве впізнали його на відео – схуд удвічі, блідий, нестрижений, неголений”, – розповідає Анна, яка понад місяць шукала зниклого безвісти колишнього чоловіка, батька трьох її дітей. І таки знайшла в полоні.Знайти свого родича живим, хоч і полоненим – це “оптимістичний” сценарій для тисяч українців, які місяцями шукають своїх зниклих родичів — цивільних і військових.Їхнє життя сьогодні – це заяви в різні інстанції, листи, дзвінки, перегляд відео з полоненими й загиблими. І постійне очікування новин – хоч якоїсь ясності: чи сподіватися на обмін полоненими, чи мати хоча б можливість поховати. Але державні установи в пошуках не надто допомагають, кажуть родичі зниклих. Їм доводиться самим ставати пошуковцями, щоб дізнатися хоч щось про долю своїх близьких.

– Ми стоїмо на кордоні четвертий день. Це якесь знущання, – скаржаться далекобійники, які днюють і ночують у багатокілометрових чергах біля польського кордону. Кажуть, що до війни його проходили за день, і вважають, що якби зараз на пунктах пропуску працювали як треба, то не було б черг, які впливають не тільки на життя водіїв, а й на українську економіку.Потік вантажів через західні кордони України істотно зріс з початком війни через заблоковані порти та закриті кордони з Росією та Білоруссю. Але пунктів пропуску для такого потоку там надто мало. До того ж українські перевізники звинувачують польську сторону в прискіпливості та повільній роботі. Водночас поляки пояснюють затримки проблемами в українських перевізників з документами для імпорту товарів у ЄС.

"Важко розмовляти українською, якщо знаєш, що людина володіє російською. Це, мабуть, психологічний бар'єр. Але його можна подолати, лише потрібен час", – розповідає Тетяна Федорова з Маріуполя, яка нещодавно долучилися до розмовного клубу в Києві.

Після окупації міста у 2014-му батьки вирішили: їхня дитина має вивчити українську. Брак україномовного дитячого контенту взялися заповнювати самі – і створили вже понад сотню мультфільмів на власному ютуб-каналі."Спершу раділи кожному перегляду… Їх було небагато, сотню набрали – й почувалися щасливими: як багато людей подивилося, що ми намалювали…", – сміється Сергій Тученко, засновник україномовного ютуб-каналу "Хмаринка", який нині має 35 тис. підписників.

Катерина за фахом – учителька музики та психологиня. Раніше все в її житті було злагоджено і стабільно: йога, танці, зустрічі з друзями. Згодом вона народила дитину, й у цей час почалася війна. Дівчина покинула дім і пережила зраду чоловіка. "У моєї однокласниці бабуся померла від холоду й голоду. Її не вдалося навіть гідно поховати – закопали на городі. Ви розумієте, який це жах? Просто катастрофа!" – каже переселенка з Харкова Катерина.

"Коли твоє минуле виривають, як аркуш з книжки, а потім зминають і викидають, це неможливо прийняти, – каже Катерина Радіонова з міста Попасна на Луганщині. – Живи заново, починай з нуля… Шок неймовірний. Я не була до цього готовою. У мене стався нервовий зрив, у мами також”.Катерині 28, вона відрізняє “Град” від “Смерчу”, знає про життя в підвалі без комунікацій і під обстрілами. А також, як це – вдруге залишати рідний дім та їхати в невідомість.