Матеріали автора Євген Лакінський

Коли іноземець, навіть у мирні часи, видає книжку про іншу країну, люди сприймають це чутливо, а будь-яке зауваження чи помилка може викликати обурення. Коли ж така книжка виходить під час великої війни, та ще й про президента, вона апріорі буде контроверсійною як мінімум для частини читачів. Отже, писати на неї рецензію — річ невдячна. Але все ж таки спробую переказати загальні, як мені здається, елементи «Шоумена» і розповісти про те, як їх сприймає основна аудиторія книжки — західний читач. Дрібні ляпи, допущені в книжці, ми не розбираємо.

Радянські фільми створювали утопічний світ, який представляли як "об‘єктивну реальність" радянського життя. На цьому ідеальному тлі Захід здавався нестабільним, несправедливим і небезпечним: у тамтешніх фільмах не боялися говорити про бідність, наркозалежність, зорганізовану злочинність, корумповану поліцію, інтриги у спецслужбах та вищому керівництві тощо.Радянські фільми — наче реклама, де всі щасливі й безтурботні. Окрім радянського режиму, вони пропагують усе російське, часто коштом інших народів імперії.

У 2000-ті та 2010-ті роки Вітні Дуан та Десмонд Шум, подружжя китайських бізнесменів, заробило понад мільярд доларів. Вони мали доступ до кола комуністичної еліти, яка тісно переплетена з провідними китайськими компаніями. Подружжя розлучилося, дружина зникла десь у нетрях комуністичних в'язниць, а її чоловік, мешкаючи в Лондоні, написав автобіографію "Червона рулетка". Це докладна розповідь про те, як влаштована серцевина комуністичного Китаю.

Якщо ви ще не придбали квартиру на Русанівці — зробіть це негайно. Якщо немає можливості придбати — візьміть в оренду. Чому це треба робити, пояснюється у романі Артема Чапая «Вивітрювання» (Видавництво XXI, 2021). Також уникайте прогулянок на Трухановому острові — це вам не Русанівка. Поїхавши до Карпат, не зупиняйтеся у селах чи на базах відпочинку. Селитися треба в окремій хатинці, на горі (що вище, то краще). Це — елементарні правила безпеки, які має знати кожен.

Новий роман Мартина Якуба вийшов у 2021, у харківському видавництві Vivat. Це — продовження роману «Мертві моделі» про пригоди горлівського міліціонера Макса Ґедзя. Якісний детектив про київське життя перед пандемією читається легко і не залишає байдужим. Розібравшись із фотомоделями, герой взявся захищати собак. Автор: Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»

Після еміграції до Канади у 2000-му я відвідував Україну шість разів: у 2003, 2006, 2011, 2013, 2016 та 2018 роках. І щоразу бачив, як країна змінюється на краще. Говорю не про політичні зміни, а про загальну якість життя. Порівнюючи з тим, що було в Україні 2000 року — прогрес колосальний. Якість сервісу — день і ніч. Кількість машин — день і ніч. Можливість подорожувати — день і ніч. Автор: Євген Лакінський, автор книжки «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді».

Книжка Алєксєя Юрчака «Все було назавжди, поки не скінчилося. Останнє радянське покоління» розповідає про життя молоді у 1970-ті та на початку 1980-х. Радянські ритуали втратили своє первинне значення. Партійні промови повторювали ті самі фрази та суперечили самі собі. «Нормальні» радянські люди не розуміли ані партійних активістів, ані дисидентів. Молодь не цікавилися ідеологічним дискурсом, але й не протистояла йому.Автор: Євген Лакінський, автор книжки «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»

На початку Революції гідності чимало американських інтелектуалів з університетських середовищ думали, що йдеться про «фашистські виступи». Під час руху Black Lives Maters чимало українців гадали, що йдеться про «марксистів» і «бандитів». Афроамериканські автори писали про кріпацтво українських селян і Голодомор, але зараз українські громади в США не співпрацюють із ними. Учасники Української антирасистської спільноти, яку створили народжені у Штатах діаспоряни, закликають насамперед до емпатії та взаємної поваги. Автор: Євген Лакінський, автор книжки «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді» (https://facebook.com/MiyKvebek/)

Книжка Євгенії Кузнєцової «Спитайте Мієчку» вийшла у 2021 році. Мієчка (Соломія) — молода жінка, яка повернулася з-за кордону до будинку свого дитинства, щоб вирішити, як будувати життя далі. Це — не «жіночий роман» і не ностальгічний твір. Героїні живуть у сучасності. Вони поєднані з Європою, але залишаються українками.

Історія встановлення диктатури Лукашенка — цікава і повчальна. Жодна демократія не застрахована від того, що сталося в Білорусі 1994–1996 років. Книжка Анджея Почобута «System Białoruś» показує, що стається, коли громадяни голосують за помішаного на владі популіста, а демократичні інституції не здатні себе захистити. Автор: Євген Лакінський, автор книги «Мій Квебек. Люди, мови і життя у Квебеку і навколишній Канаді»