Українські бурштинові клондайки забезпечують «робочими місцями» тисячі людей, які проживають поблизу від покладів цього каменя у Волинській, Житомирській, а найбільше – у Рівненській області.

Ще пару десятків років тому мало хто міг уявити, що з сонячного каміння можна мати зиск. Люди викопували бурштин у себе на городах і палили його у грубках, щоб обігріти оселі.

Усе змінилося у 2012-13-х роках. Готелі рівненських райцентрів ніколи до того не бачили стількох китайців. Іноземці привозили з собою валюту, а назад контрабандними шляхами переправляли бурштин. Китайські покупці платили багато, тож і видобуток механізувався: на зміну лопатам прийшли мотопомпи. Для бурштинокопачів настали золоті часи, для природи – катастрофа. Усі ілюстрації у статті - це супутникові знімки реальних місць видобутку.

Мов шахтарі-передовики, жителі бурштинових районів виходять на «робочі зміни». За приблизними підрахунками, усього до нелегального видобутку залучені близько 50 тисяч українців різного віку й роду занять: старшокласники, пенсіонери, трапляються навіть вчителі й священики. Вони орудують на понад 5500 гектарах землі (оцінка). Річний дохід від нелегального видобутку, за приблизним підрахунком урядовців, становить від 120 до 300 мільйонів доларів.

90 відсотків бурштину з поліських клондайків постачаються на експорт до Китаю, решту ділять між собою Об’єднані Арабські Емірати, Туреччина та країни Європи. Китай і визначає ціни на український бурштин.

Та перед тим, як надійти кінцевому споживачеві, український камінь легалізується в Польщі і продається через біржу у Гданську. Це означає, що левову частку прибутку отримують поляки, які за ці кошти розвивають і переробку, і наукові дослідження, і законну торгівлю. Нелегальність видобутку позбавляє наших бурштиношукачів значних коштів, але вони цим не переймаються.

У 2016 році Китай отримав нового постачальника, а Україна - конкурента. Калінінградський янтарний комбінат уклав угоду з китайською ювелірною компанією про постачання 680 тонн бурштину впродовж трьох років. Це й зумовило зменшення попиту на українську сировину більш ніж удвічі.

Якщо в калінінградських кар’єрах бурштин добувають екскаваторами, то в Україні орудують лопатами, в ліпшому випадку – помпами.

Через таку конкуренцію ціна на український бурштин впала: камінці вагою 100 грамів кожен, завбільшки як кулак, потягнуть на 2-4 тисяч доларів. Це вдвічі менше, ніж у золоті 2012-2014 роки, але бурштинокопачі не поспішають відкидати помпи й лопати.

Щоб оцінити масштаби понівечених видобутком територій, ми створили та застосували машинний алгоритм, який перевіряє декілька сотень тисяч супутникових знімків, щоб визначити головні бурштинові копальні на території трьох поліських областей. Нижче ви можете побачити найбільш повну на сьогодні інтерактивну карту незаконного видобутку бурштину в Україні, або отримати дані з цієї карти.