На початку квітня ми разом з військовими поїхали в Бородянку, щоб на власні очі побачити жахіття, які росіяни залишили після себе. І на запитання шведського журналіста один з військових відповів, що російська армія не потужна, вона лише велика, тому її знищення займає багато часу.
Відтоді минули місяці, змінилася наша тактика, а також тактика росіян — від “зайті і углубіть” до широкомасштабних польових зіткнень у стилі Другої світової війни.
Але російська армія справді велика. За їхнім законодавством вона має налічувати понад 900 тис. військовослужбовців і ще 200 тис. цивільних службовців у “мирний час”, а мобілізаційний резерв під час воєнного стану сягає понад 17 млн.
В російській армії на початок 2022 року було більше 3000 танків від Т-72 до Т-90, з яких майже півтори тисячі вже були знищені українськими військовими.
На базах зберігання перебуває понад 10 тис. танків — від Т-90 до Т-72, за офіційними даними Military Balance (більшість із них - Т-72 та Т-80 різних модифікацій). Т-62 наразі розконсервовують для відправки в Україну - у звіті ні за 2021, ні за 2022 роки вони не згадуються, але факт є.
Можливо, у Росії є ще бази, на яких зберігається військова техніка, але в якому вона стані - сказати важко, можливо, це суто корпуси. Так, наприклад, у 2014 році на базах зберігання в Росії було 18 тисяч танків, включаючи 2800 Т-55. Де вони зараз - невідомо, можливо, розпиляні на металобрухт.
Також на складах Росія зберігає мільйони одиниць зброї, зокрема, автомати Калашникова різних років, “трьохлінійки”, ППШ та “кулемети Максима”, мільярди патронів і сотні тисяч артилерійських снарядів.
Російська армія, можливо, недолуга, просякнута корупцією, шабкозакиданням, вона має небагато новітнього озброєння та навчених і мотивованих бійців, але її розміри не варто недооцінювати, як і потужність та можливість завдати українцям ще багато горя.
ТЕКСТИ вирішили дослідити, чи справді велика російська армія, з чого вона складається та скільки підрозділів уже було залучено в Україні.
У 2008 році в Росії розпочали реформу армії, спрямовану на її оптимізацію та підготовку до ведення війн нового покоління. За основу, звісно, було взято стандарти НАТО. Структуру “військовий округ — армія — дивізія — полк” реформували у “військовий округ — армія — бригада”. Такою є структура в країнах НАТО, зокрема і в українській армії.
Реформу не було завершено до кінця, й армія РФ лишилася змішаною — десь є дивізії та полки, десь бригади, а також і армії та армійські корпуси. Більше того, останніми роками Росія почала знову розгортати бригади у дивізії та відроджувати полки.
Бригадна структура більше відповідає веденню новітніх війн, військові експерти називають їх війнами четвертого покоління — високоінтенсивними, з великими маршкидками, застосуванням сучасної техніки, озброєння, новітніх технологій, а головне — вузько спрямованими спеціалістами та взаємодією різних родів військ.
Оберіть військовий округ із списку та наведіть назву на підрозділ щоб отримати додаткову інформацію
Кольором позначено бойові підрозділи, задіяні у війні РФ з Україною.
На візуалізації ми зазначили підрозділи, щодо яких є точні згадки у ЗМІ, серед військових експертів або зведеннях Генерального штабу України, але це можуть бути не всі.
Військовий округ — стратегічне командування військ, які перебувають на певній території. У Росії є чотири військові округи: Західний, Центральний, Південний і Східний, а замість північного — спеціальне угрупування Північний флот.
Також у межах військових округів є окремі флоти: Чорноморський, Каспійський, Балтійський і Тихоокеанський — вони підпорядковуються коружному командуванню.
Армія — стратегічне об’єднання військ у межах певного військового округу. Армія може складатися з дивізій і полків або напряму бригад. А також містити окремі полки та роти й навіть батальйони. Армія зазвичай складається з кількох бригад — танкових або мотострілецьких, які є її основною ударною силою. Також до них належать артилерійські бригади, зенітно-ракетні бригади — ППО, бригади радіохімічного захисту. Усе залежить від конкретної армії. Меншими підрозділами в армії можуть бути інженерні й саперні полки, роти снайперів — у такому разі до їхньої назви додають слово “окремий”.
Дивізія зазвичай складається з кількох “ударних” полків — мотострілецьких або танкових, до них належать також артилерійський, саперний, інженерний полки й менші підрозділи.
Бригада складається з лінійних та окремих батальйонів. Лінійних батальйонів зазвичай три — мотострілецькі й танкові. Якщо мотострілецьких два — бригаду вважають мотопіхотною, якщо два танкові — то танковою бригадою. Лінійні батальйони мають номери, починаючи від “першого” в кожній бригаді. Також у бригаді є артилерійський дивізіон, рота снайперів тощо.
Окремі батальйони (саперний, інженерний, зв’язку) можуть мати й окремі роти або взводи. Кожен підрозділ має наскрізний номер для всіх військових сил.
Полк має схожу з бригадою структуру, але він менший за кількістю. Якщо в бригаді близько 4-5 тис. осіб, то полк налічує 1-2 тис. військових.
Бригада та полк є окремими тактичними одиницями й мають власні окремі військові частини, тож можна точно встановити місце їх постійної дислокації.
Російська армія в Україні воює у складі батальйонно-тактичних груп — БТГр, сформованих на основі батальйонів з доданими підрозділами, зазвичай артилерійськими чи танковими.
Такі групи сформовано на основі першого або першого та другого батальйонів бригад чи полків. Саме ці підрозділи є найбільш укомплектованими. Наприклад, у бригаді з трьох основних батальйонів на 100% людьми та технікою укомплектовано перший, другий на 50%, а третій — кадрований, тобто він має лише невеличкий “штаб” з кількох офіцерів.
Кадровані підрозділи потенційно можна “швидко” розгорнути, оскільки вони мають структуру та потребують лише особового складу й техніки.
Не всі підрозділи у складі бригад і полків беруть участь у бойових діях. За стандартами НАТО, на кожного солдата зі зброєю в руках припадає майже десять з каструлями, папірцями, клавіатурами та ящиками. Є підрозділи ППО, які нечасто перебувають “на нулі”, є зв’язківці, інженери, інструктори, підрозділи матеріально-технічного забезпечення, логісти тощо. З бригади в зіткненні “на нулі” беруть участь лише кілька лінійних батальйонів та окремі роти, як-от снайперів чи саперів.
Російська армія також має цілі бригади, полки й навіть дивізії підтримки.
У 1960-х роках навколо Москви в межах Московського військового округу почали розбудовувати систему протиповітряної оборони — зараз ці підрозділи належать до складу Західного військового округу.
Навколо Москви було створено 1-шу армію протиповітряної оборони у складі 3-х дивізій, яка, зокрема, мала захищати Москву від “потенційного” ядерного удару зі сторони США та Європи.
Фактично це армія оборони, її підрозділи можна було б залучити у війну проти України, але лише як ППО.
Також ударними не можуть бути зв’язківці, які мають тільки легке озброєння та переважно техніку для зв’язку й радіолокаційної боротьби, у інженерних та залізничних підрозділів теж відсутнє важке озброєння — вони є підрозділами підтримки.
І російська армія має чимало таких підрозділів.
До того ж Чорне море вважають без'ядерною зоною, тому перебування тут кораблів чи підводних човнів з ядерними двигунами заборонено. Це одна з причин, чому Росія не завела в Чорне море атомні підводні човни до закриття Туреччиною проток.
В Україні Росія залучила підрозділи з усіх своїх військових округів.
Ударну силу війська становлять моторизовані, танкові й артилерійські бригади та полки або цілі дивізії чи армії.
Зі складу Східного військового округу Росія залучила в Україні повністю або частково: 5-ту, 29-ту, 35-ту й 36-ту армії й підрозділи морської піхоти тихоокеанського флоту.
Також у складі Східного військового округу перебуває 11 баз зберігання, з яких найперше знімають техніку й відправляють в Україну, зокрема танки Т-64 та Т-62.
З Південного військового округу залучено більшість підрозділів (армійського та дивізійного рівня), крім тих, які базуються на Кубані та в Криму.
Із Західного військового округу залучено підрозділи 1-ї танкової армії, 76-ї та 98-ї повітряно-десантної дивізії, 20-ї армії, 144-ї та 3-ї мотострілецьких дивізій.
Центральний округ — 41-ша армія, 41-ша дивізія ППО та 90-та танкова дивізія.
Також Росія навіть у загальновійськових боях залучає підрозділи Росгвардії — легко озброєних внутрішніх військ, і “народну міліцію Л\ДНР” — ці підрозділи не ввійшли до нашої графіки.
Це не вичерпний перелік підрозділів, до того ж, не весь склад цих армій і дивізій зараз воює в Україні, але він свідчить, що Росія справді залучила більшість своїх “бойових” частин. І додаткової “готової та спорядженої” армії у степах Забайкалля, в Уральських чи Алтайських горах, найімовірніше, немає. Так, є окремі бойові підрозділи та підрозділи підтримки, але сформованих організованих частин — на щастя, немає.
Росія у своїй європейській частині спромоглася сконцентрувати майже всі наявні військові сили, й поповнення підрозділів відбувається шляхом доукомплектування, а не створення чи введення в бій нових. Такі підрозділи вводять “з коліс”, вони мають низьку мотивацію, у них відсутній бойовий досвід і почасти застаріла техніка. “Приховано мобілізованих” відправляють без серйозного навчання та бойового злагодження.
Також Росія почала “мобілізувати” мирне населення окупованих територій, зокрема Херсонської та Запорізької областей, що безпосередньо суперечить Женевській конвенції.
Проте водночас не варто недооцінювати здатність Росії впроваджувати тактику випаленої землі активними артилерійськими та авіаційними обстрілами й завдавати багато болю та горя українцям.
