Українська бетонна пустеля

2016 рік NASA назвало найбільш спекотним з усіх відомих, а також третім підряд роком-рекордсменом, який перевищує глобальні показники, починаючи з 1880 року. Поки що 2017-й не обіцяє стати кращим.

Весняні дощі скоро закінчаться, й почнеться сезон розжареного асфальту, задушних вулиць, корвалолу й офісних кондиціонерів. Найбільше перепаде жителям великих міст. Їхні щільно забудовані спальні райони й центральні частини міста перетворяться на острови спеки, з яких не всім пощастить утекти.

«Міський тепловий острів» — це метеорологічний феномен різниці температур між центром мегаполіса та його околицями. Справа в тім, що бетон та асфальт нагріваються швидше, ніж природні поверхні у сільській місцевості. Крім того, темні покриття (дороги та дахи) краще поглинають сонячне проміння, а високі будинки блокують потоки вітру. Як наслідок — спека в центрі міста та прохолода поза його межами.

Найбільше перепаде жителям великих міст. Їхні щільно забудовані спальні райони й центральні частини міста перетворяться на острови спеки, з яких не всім пощастить утекти.

Ситуацію ще більше погіршує відсутність дерев та зелені. Створюючи затінок, дерева запобігають нагріванню асфальту, а випаровуючи вологу, вони охолоджують себе та повітря навколо. Проте оази у світі сучасних бетонних пустель — неймовірна розкіш та рідкість. Українські міста — не виняток.

Ми вирішили поглянути на проблему з космосу і за супутниковими фото визначити зелені ділянки та приблизну температуру поверхні в українських містах.

Результати вражаючі, але водночас очікувані. У більшості випадків карта рослинності (NDVI, aбо Нормалізований відносний індекс рослинності) доволі точно віддзеркалює острови спеки.

Ми з'ясували, що температура поверхні в різних мікрорайонах може відрізнятись на 10—15 °C. Це чимала плата за знищений будівництвом парк чи сквер.

На карті температур Києва чітко видно острови спеки на Оболоні та Позняках, де температура може сягати 35—40 °C, в той час коли на дачних Осокорках — близько 25—30 °C. Звісно, найспекотніше у промзонах, але «теплові острови» помітні і в густозабудованих центральних та спальних районах.

Дерева поглинають вуглекислий газ і дають таку бажану влітку прохолоду. Але політика озеленення в українських містах кульгає на обидві ноги. Тож більшості містян доводиться жити та працювати в бетонних пустелях.

«Як у Києві, так і в багатьох містах України ми бачимо катастрофічну ситуацію, насамперед із вирубками зелених зон. Переважно — незаконними. Інший бік проблеми — недбалий догляд комунальних підприємств за деревами та неврахування зелених зон при житловій забудові», — розповідає Надія Артем’єва, координатор проекту з адаптації до зміни клімату Національного екологічного центру України.

Стоп, незаконні вирубки у нас під вікнами, ви про що? За словами Артем’євої, комунальники в більшості українських міст зрізають дерева чи обрізають гілки без відповідної документації. На жаль, в Україні в жодному місті немає повноцінного реєстру зелених насаджень. До прикладу, в Нью-Йорку кожне дерево зареєстроване та має свій інвентарний номер. У міській базі даних можна переглянути, коли його посадили, який його стан і хто за ним доглядає. Для Києва й інших українських міст — це мрія.

Крім того, комунальники мають право заробляти не тільки на підрядах від міста. Серед них популярний додатковий бізнес з продажу тирси, виготовленої з обрізаних гілок. Отже, на гілках вони заробляють двічі: спочатку на послугах так званої омолоджувальної обрізки, яка оплачується з міського бюджету, а потім на продажу тирси з гілок. Чим більше дерев комунальники обріжуть, тим більше грошей візьмуть у міськради. І часто «омолодження» закінчується ампутацією всіх гілок та перетворенням дерев на телеграфні стовпи.

Про комунальників-тирсовиків розповідають і екоактивісти зі Львова. «Міська рада платить 12 гривень за кожне посаджене дерево і близько тисячі гривень за обрізку гілок, плюс кошти за реалізовану тирсу. Після цього обрізане дерево пускає пагони, які слабо закріплені, легко ламаються й дійсно загрожують падінням. Відповідно, це дерево знову обрізають. Ще раз тисяча гривень. За рік-два після другої обрізки дерево помирає. І навіть на цьому можна заробити. За остаточну зрізку дерева платять 1—5 тисяч гривень залежно від його розмірів, а на додачу — повторна реалізація деревоматеріалів. І у всіх містах це працює приблизно однаково: обрізка здорових дерев є прибутковою, їх знищення є прибутковим, а висадка нових дерев — ні», — розповідає Олександра Сладкова, начальник відділу урбаністики Львівського комунального підприємства «Інститут просторового розвитку».

У всіх містах це працює приблизно однаково: обрізка здорових дерев є прибутковою, їх знищення є прибутковим, а висадка нових дерев — ні.

За словами колег Олександри, зрізані дерева рідко замінюють. На місці дерева, яке начебто загрожувало подінням, дуже швидко може вирости парковка чи МАФ. Популярний сценарій: зацікавлені особи поволі вбивають дерево, підливають шкідливі речовини або підрізають кору. Після того, як дерево всохло, скликають комісію, апелюють до його поганого стану та отримують дозвіл на ліквідацію.

Волонтери — наше все

У Львові активісти працюють над озелененням міста ще з 2013 року. Їхня робота корисна, але вона не може повноцінно замінити нормальну роботу чиновників. Щороку збирають гроші через «Спільнокошт», закуповують та садять спекостійкі та морозостійкі дерева, спеціально виведені для міст. Сьогодні зелений активізм доволі популярний: дерева висаджують громадські організації, звичайні громадяни і навіть ІТ-компанії.

Але крім створення нових зелених зон, активісти борються за збереження вже наявних. Одним із прикладів є боротьба за збереження заповідного урочища Бичок у Києві. У 2016 активістам навіть вдалось виграти суд і визнати дії забудовників незаконними, проте вже в березні цього року суд скасував попереднє рішення.

Інший приклад — боротьба за парк біля затоки Берковщина.

Поза увагою широкого загалу часто залишаються сотні маленьких громад, які намагаються захистити чи створити нові насадження на рівні власних будинків. Невеличкі самосади у дворах стають дедалі популярнішими, запевняють урбаністи.

Як зробити місто зеленішим?

Українські мегаполіси потребують детального обліку дерев та створення карт зелених зон. «Якщо не інвентаризувати зелені зони, згодом ми взагалі можемо не побачити дерев в центральній частині міста», — зізнається Артем’єва.

До державних будівельних норм варто вписати можливість створювати стіни, обвиті рослинами (так зване вертикальне озеленення) і висадку рослин на дахах («озеленення дахів»).

Якщо виноград, який плететься по стіні будинку, захищаючи його від спеки, легко можуть посадити мешканці будинку, то із «зеленими дахами» все складніше.

Офіційно в Києві лише один «зелений дах» на житловій будівлі — це будинок на розі вулиць Саксаганського та Антоновича, він рекламується як мегаелітний. Ще один будинок з зеленим дахом є в Дніпрі, у Львові наразі відомо про три таких будівлі. Однак більш корисними для створення комфорту в містах є дахи комерційних приміщень та складів, які переважно пласкі та займають більшу площу. Озеленення останніх широко популярне в Європі, а уряди Франції та Німеччини на законодавчому рівні вимагають, щоб дахи усіх комерційних новобудов хоча б частково мали зелене покриття чи сонячні панелі. «Зелені дахи» обов’язкові для новобудов у Торонто та Кордові (Аргентина). У США до них заохочують зменшеними податками та вигідними кредитами. В Україні — поки що ніяк.

Голова відділу зі зміни клімату Національного екологічного центру України Ірина Ставчук додає: «Крім дерев, ще є й газони та клумби. Будь-яка незаасфальтована територія — це додаткове випаровування і, відповідно, додаткове охолодження повітря. Що ж до тротуарів та автостоянок, то тут було б доречно використовувати матеріали, які менше нагріваються. Зокрема, створювати так звані пористі, водопроникні тротуари. Додатковий бонус: крізь них краще просочується дощова вода, що знижує загрозу підтоплень. Адже поряд із підвищенням температури глобальна зміна клімату спричиняє і частіші та сильніші зливи.

Також варто будувати нові фонтани, створювати ставки, відновлювати та належно доглядати за вже існуючими річками та озерами. Незайвим буде використовувати для дахів та фасадів будинків матеріали, які найбільше відбивають сонячне проміння. Просте перефарбування зовнішніх стін будинків у світлі кольори дещо знизить рівень їх нагрівання».

Розуміння проблеми є, немає чіткої стратегії її вирішення. Запасайтесь фільтрами для кондиціонерів. Літо буде спекотним.

Методологія

Для оцінки температури поверхні та індексу зеленості ми використовували супутникові фото Landsat 8 за 2015—2016 роки. Аналіз проведено за допомогою Semi-Automatic Classification Plugin в QGIS. Випромінювальна здатність (emissivity) оцінювалася на основі показників NDVI.