Ідеолог путінізму Сурков: Зеленський – самозванець і брехливий балакун. Як гоголівський Хлестаков
Владислав Сурков, екс-помічник президента Путіна, один із авторів сучасної російської ідеології (так званої «суверенної демократії»), архітектор антиукраїнського проекту «Новоросія» та багаторічний учасник у пререговорах по Донбасу, після своєї відставки дав інтерв’ю виданню «Актуальные комментарии». Де, серед іншого, поділився враженнями від спілкування з новим президентом України Володимиром Зеленським під час переговорів Нормандської четвірки в Парижі.
— На парижском саммите Вы видели Зеленского. Какое впечатление он произвел? Что Вы можете о нем сказать?
— Не лох. Во всяком случае, в Париже все приняли его за президента... У него легкость необыкновенная в мыслях.
Фактично всі ЗМІ, які станом на ранок середи процитували заяву Суркова, сприйняли її як комплімент Зеленському. Мовляв, той справжній президент, відзначається легкістю думки – не лох, одним словом.
Насправді ж зміст сурковської оцінки повністю протилежний. Для того, щоб його зрозуміти, треба знати українську класику, яку дехто вважає російською. (а Сурков бавився в літератора, і класичні тексти читав). Так ось, фраза про «незвичайну легкість у думках» – це пряма цитата з комедії Гоголя «Ревізор». І належить вона Хлестакову – дрібному чиновнику, якого прийняли за ревізора, і який сам зрештою починає вірити у свої ж фантазії про те, яке важливе місце він займає в Петербурзі, який він успішний і здібний.
«Хлестаков: Да, и в журналы помещаю. Моих, впрочем, много есть сочинений: "Женитьба Фигаро", "Роберт-Дьявол", "Норма". Уж и названий даже не помню. И все случаем: я не хотел писать, но театральная дирекция говорит: "Пожалуйста, братец, напиши что-нибудь". Думаю себе: "Пожалуй, изволь братец!" И тут же в один вечер, кажется, все написал, всех изумил. У меня легкость необыкновенная в мыслях. Все это, что было под именем барона Брамбеуса, "Фрегат Надежды" и "Московский телеграф"... все это я написал».
Тобто, для Суркова (який, нагадаємо, неодноразово представляв Росію на переговорах про так зване мирне врегулювання на Донбасі та, зокрема, опрацьовував умови участі Путіна в зустрічі лідерів Нормандської четвірки) Зеленський якраз лох. Він некомпетентний самозванець, якого завдяки збігу обставин всі приймають за президента – як Хлестакова прийняли за ревізора. У Зеленського незвичайна легкість у думках – тобто, він енергійно розповідає брехливі дурниці, як Хлестаков, і якийсь час цим дурницям вірять. Саме такою оцінкою Зеленського керувалася людина, яка відігравала ключову роль у переговорному процесі й відповідала за формулювання російської позиції щодо умов припинення війни. Це саме з ним і такими як він, «нелох» Зеленський збирався зустрічатися десь посередині й домовлятися.
І замість фінальної репліки – ремарка Гоголя акторам щодо образу Хлестакова. Здається, нинішній український президент підійшов би на цю роль ідеально:
«Хлестаков, молодой человек лет двадцати трёх, тоненький, худенький; несколько приглуповат и, как говорят, без царя в голове, — один из тех людей, которых в канцеляриях называют пустейшими. Говорит и действует без всякого соображения. Он не в состоянии остановить постоянного внимания на какой-нибудь мысли. Речь его отрывиста, и слова вылетают из уст его совершенно неожиданно. Чем более исполняющий эту роль покажет чистосердечия и простоты, тем более он выиграет. Одет по моде».
