Єрмак і Кучма підписалися під тим, що Україна вестиме переговори з маріонетками із ОРДЛО. Тепер Росія не країна-агресор, а "посередник"
Багато блогерів та журналістів вже називають це державною зрадою та закликають до протестів. У Мінську підписано домовленості про створення Консультативної ради, в якій ОРДЛО будуть представлені як суб'єкт, а Росія в статусі гаранта-спостерігача опинилася на рівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ.
Документи оприлюднило Дзеркало тижня.
"Основним завданням Ради є здійснення діалогу, консультацій та вироблення пропозицій щодо проектів політичних і правових рішень щодо врегулювання конфлікту відповідно до Комплексів заходів, в тому числі щодо проведення виборів в окремих районах Донецької та Луганської областей України".
В протоколі від 11 березня зазначено, що рішення ТКГ про заснування Консультативної ради буде підписане 25 березня 2020 року після консультацій із представниками ОБСЄ, Франції та Німеччини.
Згідно з текстом документа, критерії та порядок призначення членів Ради визначаються Україною, окремими районами Донецької та Луганської областей України, Російською Федерацією, Федеративною Республікою Німеччина, Французькою Республікою та ОБСЄ самостійно.
Крім того, Україна, окремі райони Донецької і Луганської областей України, Російська Федерація, Німеччина, Франція і ОБСЄ не пізніше ніж за три робочих дні до дня першого засідання Ради повинні будуть повідомити Спеціального представника чинного голови ОБСЄ в Україні та в Тристоронній контактній групі про своїх учасників засідання Ради.
Оглядач DT.UA Тетяна Силіна зазначає, що в так званій Консультативній раді за стіл переговорів або "консультацій" на рівних правах і в рівному статусі саджають представників офіційної України та самопроголошених "ДНР" і "ЛНР".
Це те, від чого Київ категорично відмовлявся всі попередні шість років.
Силіна каже, що це помилка, вчинена свого часу Кишиневом у врегулюванні придністровського конфлікту, й експерти наполегливо закликали Київ не повторювати цю помилку.
За її словами, Росія, яка є агресором, за допомогою такого формату отримує підтвердження своєї мантри "настамнет" і вмощується за стіл переговорів як "посередник", а не учасник конфлікту.
Друге, що викликає подив і побоювання, це наявність у тексті формулювання про "необхідність всеосяжного політичного врегулювання конфлікту", і повна відсутність хоча б натяку на необхідність негайного припинення вогню, стійкого режиму тиші й забезпечення всіх умов безпеки, необхідних для цього самого політичного процесу.
Хоча побіжно згадані в преамбулі проекту рішення ТКГ (навіть без зазначення назв і дат цих документів) "інші угоди, що становлять пакет Мінських домовленостей", присвячені саме питанням припинення вогню і виведення іноземних військ із території України.
