"Не побажаю нікому", тимчасова "ілюзія полегшення". Як описують COVID-19 люди, які одужали
Ми зібрали кілька описів самопочуття людей, які перехворіли на новий коронавірус. Навіть молоді люди, у яких ситуація зайшла далі за "м'які симптоми", описують свою хворобу як важку й непередбачувану.
Огида до всього і страх померти
29-річна Oluwaseun Osowobi з Нігерії, працівниця неурядової організації, на початку березня брала участь у міжнародній події в Лондоні, де вона зустрічалась із принцом Чарльзом, несла прапор Британської співдружності. Повернувшись у Лагос, відчула класичні симптоми коронавірусу: температура, сухий кашель, втрата апетиту. Вона розповіла Аль-Джазірі про свої фізичні відчуття під час хвороби:
"Я мала лихоманку, сильно кашляла і втратила апетит. Вірус мене дуже ослабив. У мене постійно паморочилось у голові, я блювала. Я втратила відчуття смаку – але нюх посилився так, що я відчувала запахи води, їжі та мила. Все було мені огидне. Це був досвід, який я не побажаю нікому".
Вона лежала в лікарні й постійно переписувалась із лікарем. Коли їй ставало гірше – до неї присилали медсестру, радше для моральної підтримки.
"Мені давали ліки, але в один час блювання було настільки сильним, що мені мусили колоти уколи, щоб придушити блювотний рефлекс. І я мусила свідомо старатися утримати ліки всередині себе – але організм усе викидав".
Вона боялася померти, поки поступово симптоми не почали слабшати, тепмпература знижуватись, і не став повертатись апетит.
Відчуття, що під час дихання не вистачає повітря. Усереднений сценарій перебігу захворювання на коронавірус
Накриває хвилями
Після п'яти днів інтенсивного болю в усьому тілі, запаморочення та моментів, коли важко було набрати достатньо повітря, Джон Крейвен вважав, що нарешті поборов коронавірус і навіть зайнявся спортом удома – проте через кілька годин симптоми повернулися з усією силою. "Я вже ледь дихав того вечора. Це непередбачувано".
Нью-йоркський журналіст Крейвен раніше не мав проблем зі здоров'ям. Симптоми почалися з легкого болю в горлі, тупого головного болю та відчуття, що стає важче набрати повні легені повітря. Через два дні почалася лихоманка.
Поки він сім днів чекав на результати тесту – самопочуття покращилось, і він подумав, що нічого не буде. "Це обман. Коли ти думаєш, що звільнився – воно повертається".
Лікарі теж зафіксували нерівний шлях до одужання.
Ілюзія полегшення
"Через кілька днів людині здається, що стає легше – але тоді накриває другою хвилею", – розповідає доктор Семюел Поуп з лікарні Хартфорда, США, для видання Hartfort Courant.
"Це наче кілька вершин. Навіть у пацієнтів, які перебували в нашій лікарні найдовше, здається, натає полегшення – але потім відбувається нове погіршення".
Те саме розповідає й Керол Енджелмен. "Я відчула легке запаморочення – а через кілька годин уже була в ліжку з болем у всьому тілі". Вона вважає, що її випадок "легкий", але навіть при цьому почувалася виснаженою.
"Вранці я почувалася краще, тож думала, що можу зробити щось. Я починала прибирати трохи, щось планувати – а потім вибивалася з сил і поверталась у ліжко".
Її порада тим, хто лікуватиметься вдома: лежати в ліжку й навіть не намагатися щось робити.
Тіло як битва
48-літня Емі Дріскол з Огайо розповіла USA Today:
Ввечері вона почала відчувати втому, але температура була тільки 37.2 – проте посеред ночі прокинулась із болем у грудях і важким кашлем. "Важко було набрати достатньо повітря. Я ніколи не відчувала нічого подібного".
Попри лікування жарознижувальним і знеболювальним, вона відчуває, ніби "її тіло побувало в битві", а також вона повністю знесилена.
Все починається легко
Ще троє пацієнтів розповіли американському Insider, що спершу симптоми були легкі, але вони зразу знали, що "щось не так, як завжди".
40-річний спортивний чоловік, бігун на великі дистанції Хуан Перес, спершу списав своє чхання на "сезонну алергію".
52-річна Емі Бобчек та 20-літній Маркус Феррейра говорять про "сонливість" і болі в тілі на початку.
Згодом симптоми посилюються. Для Переса найгіршою були неймовірна втома та нездатність зосередитися. Йому доводилося продовжувати працювати – але постійно хотілося спати. Він перебивав роботу денним сном.
Бобчек із болями в тілі та знесиленням проводила більшу частину часу вдома, а приймала тільки жарознижувальне. Вона (на противагу нашій першій пацієнтці з Нігерії) навпаки говорить про повну втрату відчуття запахів. "Я різала цибулю й очі сльозились – але запаху я не відчувала зовсім".
Всі троє раді, що їхні симптоми були дуже легкими – але не бажають нікому пережити подібне й закликають залишатися вдома. "Ви можете заразитися будь-де", – каже Феррейра.
42-річний вашингтонський пастор Джейдон Гартстафф розповів New York Times про "повне виснаження" після недільної служби в кінці лютого. Він був вимушений поспати вдень. А наступного дня в спортзалі в нього розболілися м'язи. Повна втома, запаморочення. "Я казав людям, що я почувався, як кухонна губка".
Що описує пацієнт, який сам є лікарем
64-літній Майк Сааг, інфекційний лікар, описує для Washington Post, що все почалося з глибокого кашлю, подібного на "кашель курця".
Він відчував утому в кістках і нездатність зосередитися, "затуманений розум". Так було спочатку.
А далі – він каже те саме, що наша перша пацієнтка. "Не бажаю будь-кому через це пройти".
Він каже, що біологічн процеси розуміє цілком. Наприклад, його тіло починає неконтрольовано труситися, й він описує це як "Моя імунна система заявляє: Агов, ану скинемо з себе цю хріноту" (Hey, let’s fight this sucker off).
Водночас, навіть маючи медичну освіту, він мусив свідомо придушувати природний страх, який відчуває при цьому людина. Його порада тим, хто заразиться: "Зберігайте спокій. Стежте за собою. В першу чергу – за своїм диханням. Якщо дихати стає важко, вам терміново треба в лікарню. Це доволі страшна хвороба, і неспокій – частина рівняння. Саме тому я й почав зі "зберігайте спокій".
До всього – страх
Багато пацієнтів описують страх смерті: хвороба незнайома, непередбачувана, плюс пандемія охопила всю планету. Це додає психологічного тиску.
34-літній пацієнт з Нью-Йорка спершу мав легкі симптоми – а потім відчув уже знайомі брак повітря, лихоманку та біль у грудях. "Страх – справжній. Неможливо часом не боятися, що все піде в неконтрольовано поганому напрямку".
Рітчі Торрес, 32-річний політик із Бронкса, наймолодший член міської ради Нью-Йорка, спершу відчував "загальне відчуття хворобливості", але коли з'явився сильний головний біль – він став почуватися жахливо. Але найгіршим для нього особисто був розумовий стан: "Психологічно непросто знати, що я носій вірусу, який може нашкодити тим, кого я люблю". Крім того, він почувався пригніченим через своє безсилля, залежність від інших. "Якщо ви молоді та здорові, є спокуса віддатися хибному почуттю безпеки. Це – омана".
