Сінгапур — місто майбутнього? Тільки для своїх. Коронавірус шириться в гуртожитках для заробітчан
Місто, яке спершу хвалили за високотехнологічне рішення проблеми епідемії, зіткнулося з проблемою: переповнені гуртожитки іноземних робітників, які, власне, будують місто.
Про це йдеться в матеріалі New York Times. Після кількох місяців успішного контролю завдяки відстеженню контактів Сінгапур зіткнувся з проблемою переповнених гуртожитків заробітчан, які живуть в умовах, коли самоізолюватися неможливо. Нині 88% усіх випадків коронавірусу в місті-державі — в гуртожитках для робітників-мігрантів з інших країн.
У таких гуртожиткаж може жити до двадцяти людей на одну кімнату — що робить "соціальне дистанціювання" неможливим на практиці. Заробітчани по всьому світу — одна з найбільш уразливих груп для епідемії.
"Місто майбутнього" будують близько 180 тисяч іноземних робітників — ідеться лише про будівельний сектор. Уряд оголосив 25 гуртожитків для них зонами ізоляції, робітники примусово сидять у своїх кімнатах, однак там їх фізично неможливо ізолювати одне від одного. Типова кімната в таких гуртожитках — двадцятимісна.
S11 — гуртожиток, який став найбільшим осередком коронавірусу в Сінгапурі — має вже понад 2200 інфікованих. Загалом у цьому гуртожитку живе до 10 тисяч людей.
Більшість інфікованих — робітники-мігранти з Бангладеш та Індії. 20% населення Сінгапуру — це заробітчани, здебільшого низькооплачувані. Багато з них не мають доступу до медичних послуг, ними опікуються благодійні організації. Під час коронавірусу ситуація загострилася. До того ж, закриття їх у гуртожитках порівнюють із печальновідомими випадками на круїзних кораблях, коли вірус поширювався в тісному просторі неконтрольовано.
