Обмеження на експорт соняшника допомогло економіці, преференції по ріпаку і сої зашкодили. Що таке правильний протекціонізм?

В основі економічного успіху української соняшникової олії лежить протекціонізм експортних мит на насіння соняшнику (збереження яких я з радістю вигризав на переговорах з ЄС). Але подібна преференція для ріпаку і сої пішла лише на шкоду (і я радий, що закон 466 їх скасував).

Історія українського автопрому - класика поганого протекціонізму. Але ця історія ніяк не виправдовує буквальне вкорочення віку українців поляками і литовцями, які збагрюють нам автохлам на мільярди євро. (Додамо сюди тисячі російських проржавілих вантажніх вагонів і запитаймо себе: як ми стали індустріальним сміттєзвалищем для сусідніх держав?)

Розумний протекціонізм нам потрібен.

Розумний - наголос саме на цьому слові.

Розумний тим, що розрізняє, коли протекціонізм лікує, а коли отруює. Коли мито допомагає, а коли шкодить. Коли квота рятує виробництво, а коли є схематозом.

Коли в національних інтересах толерувати субсидіювання іноземною державою товару, який є важливим для всієї економіки країни (підказка: дизель). А коли - навпаки, попри критику, необхідно дати можливість національному виробнику розвинутись, навіть за рахунок споживачів, яким імпорт комфортніший (підказка: полімери).

Кожен випадок індивідуальний, але потребує активного лікування. І як у кожній серії доктора Хауса - перш ніж знайдено правильний діагноз і підібрано лікування, команда допускає багатьох помилок.

Тому, коли ви критикуєте протекціонізм, передусім згадайте чи не скористалась компанія, на яку ви працюєте, із захисних мит, квот, пільгового оподаткування, державних гарантій, компенсації відсотків чи прямих дотацій.

А потім подумайте наскільки часто ми помиляємося. Навіть несвідомо, як ті що приписують Вацлаву Гавелу думку про те, що краще 5 років помилок, ніж 50 років саботажу.

Найцікавіші ж випадки складні і заплутані, як ринок добрив. Тут не може бути простого рішення. Історія поведінки на ринку національного виробника пояснює недовіру до нього з боку споживачів. Але це не виправдовує відвертого підігрування російським конкурентам національного виробника (який щоправда і сам історично мав з РФ міцні зв‘язки).

Справа заплутана і вирішити її - не просто спортивний інтерес, а надважливе завдання - зробити так аби українські виробники і споживачі (не лише добрив, а й всіх товарів) допомагали один одному розвиватися, а не перетягували з кишені один одного зароблені важкою працею гроші.

Саме у цьому полягає економічний націоналізм.

То ж у таких складних справах давайте не примітивізовувати дискурс, а шукати потрібних рішень. Як би складно це не було.

качка економіка аграрії