Охорона Зеленського в Дніпрі застосувала силу проти активістів, постраждали жінки
Під час візиту президента України Володимира Зеленського до Дніпра біля гімназії № 33, куди поза розкладом приїхав глава держави, сталася сутичка між правоохоронцями та опозиційними активістами. Силовики фізично перешкоджали протестувальникам, перекриваючи рух до делегації президента.
Журналісти «Дніпрограду» повідомили, що президент змінив маршрут візиту, оскільки протестувальники чекали на нього. Сутички відбулися під будівлею 33-ї гімназії міста.
Активісти все ж зібралися під стінами школи.
Фото "Дніпрограду"
Демонстрація була мирною, але правоохоронці разом із президентською охороною та невстановленими молодиками в цивільному одязі почали перешкоджати руху демонстрантів.
Зокрема, троє молодиків накинулись на представницю ГО "Інфопростір" Надію Святун, яка намагалася передати петицію представникам влади.
Пізніше правоохоронці почали відштовхувати та скручувати протестувальників, серед яких були жінки. За словами журналістів "Дніпрограду", провокаціями проти активістів керував Володимир Богоніс — заступник начальника управління нацполіції в Дніпропетровській області. Повідомляється, що Богоніс власноручно застосовував силу до громадян.
Як написав у себе в Facebook екс-депутат Андрій Денисенко, активістці Аліні Новіковій зламали ребро. У Надії Святун легкі тілесні ушкодження.
Натомість в Управлінні державної охорони назвали маніпуляцією інформацію про побиття активістів під час візиту президента Володимира Зеленського до Дніпра.
"Інформація про те, що військовослужбовці УДО України нібито застосували фізичну силу до мітингувальників є відвертою брехнею та містить ознаки спланованої інформаційної провокації", — заявили в пресслужбі управління.
Втім, насильство проти активістів могли скоїти і не співробітники УДО, а поліціянти чи тітушки.
Ремарка ТЕКСТІВ. У серпневому інтерв'ю Euronews Зеленський повідомив, що відчуває себе звичайною людиною і збирається спокійно ходити вулицями:
Є багато різних проблем, коли ти звичайний громадянин — а я все ще відчуваю себе і завжди буду звичайною людиною. Що по-справжньому важливо для мене, коли я перестану бути президентом України, я зможу спокійно ходити по вулицях не тільки Києва, а й по всій країні. Кращий результат — гордість народу за мене, але навіть без цього, як мінімум хочеться, щоб люди віталися зі мною при зустрічі. Я сподіваюся, що їм не захочеться сказати мені щось неприємне або ще гірше — я сподіваюся, що люди не захочуть плюнути мені в обличчя.
