Росія хоче, щоб бойовики офіційно брали участь у контролі за режимом тиші
За умовами нового перемир’я, контролювати режим тиші має спільний російсько-український центр з контролю та координації. Втім, росіян у ньому нема з 2017 року. Існує дуже високий ризик, що на тлі нового розведення та розмінування ми отримаємо легалізацію бойовиків в СЦКК (Спільний центр з контролю та координації питань припинення вогню та стабілізації лінії розмежування сторін), — заявляє політичний аналітик фонду «Демократичні ініціативи» Марія Золкіна.
Зауваження викликає сам формат запропонованого перемир’я, — пояснює Золкіна. – Він відрізняється відразу в кількох пунктах. Перший і найважливіший – це те, що спільний центр з контролю та координації повинен стати основним механізмом припинення чи розв’язання ситуацій з порушенням режиму тиші.
Але проблема в тому, що СЦКК вже два з половиною року складається лише з українських офіцерів. Він був створений у вересні 2014 року як двосторонній українсько-російський формат. Частина українських офіцерів перебувала на непідконтрольній території, російських – на підконтрольній. Вони контролювали дотримання режиму тиші згідно з першими мінськими угодами. Коли були серйозні порушення режиму тиші, СЦКК мала безпосередньо вступати в переговори. Зрозуміло, що коли Росія віддавала наказ про наступ, російські офіцери не фіксували порушення зі сторони її регулярних військ.
Втім, у 2017 році росіяни офіційно вийшли зі складу СЦКК. Це було зроблено навмисно: Росії не потрібний був ніякий формат, навіть дорадчого характеру, в якому вони хоч якось були б офіційно причетні до військовий дій і несли б хоч якусь відповідальність – навіть за моніторинг режиму тиші.
Натомість Росія стала створювати клон СЦКК: в окупованих зонах, в тому числі на КПВВ та територіях розведення військ почали курсувати люди в військовій формі російського зразка і з нашивками СЦКК – хоча вони аж ніяк представниками цієї структури не були. Протягом минулих двох років ці перевдягнені бойовики створювали ілюзію наявності ще якогось СЦКК. В результаті, представники спостережної місії ОБСЄ спокійно спілкувалися з бойовиками фейкової «СЦКК». А потім виправдовувалися: мовляв, з ними будь-хто може розмовляти.
Зараз же в узгодженому 22 липня документі з припинення вогню ключовим механізмом регулювання режиму тиші та реагування на порушення і їх припинення повинен стати якийсь координаційний інструмент під егідою СЦКК. Якщо в СЦКК є офіційно лише українські офіцери, то хто буде другою стороною, з якою має відбуватися координація? Тут і є основний ризик – росіяни просуватимуть ідею, щоб координація відбувалася з СЦКК ДНР/ЛНР – тобто, бойовиками, представниками незаконних збройних формувань. Росія готувала ґрунт для цього протягом двох з половиною років. І успішно застосувала на всіх трьох ділянках розведення сил і засобів. Коли воно відбувалося в Станиці Луганській, там не повинно було бути комбатантів. Натомість там перебувають бойовики під виглядом СЦКК. І українська сторона не висловлювала щодо цього протесту, бо не хотіла зірвати підготовку переговорів у Нормандському форматі.
Зараз задля дотримання режиму тиші координація має відбуватися в рамках СЦКК, але якщо нашим противником є Росія, то СЦКК має відновитися в попередньому складі – росіяни повинні повернутися до її складу. Натомість існує дуже високий ризик, що на тлі нового розведення та розмінування ми отримаємо легалізацію бойовиків в СЦКК.