Світ іде до харчової кризи через коронавірус
Голод, пов'язаний з економічним спадом, може вбити більше людей за сам коронавірус.
Щоб упоратись із епідемією, потрібен весь уряд, а не лише система охорони здоров'я
Про це пише South China Morning Post (Гонконг).
Пандемія викрила найглибшу нерівність у світі: хто їсть, а хто ні.
До кінця 2020 року голодними можуть залишитися на 132 млн більше, ніж прогнозувалося. Кількість людей, які недоїдають, зросте втричі більше, ніж будь-коли за це століття.
Пандемія розриває ланцюги постачання харчів, послаблює економіку, а також роз'їдає купівельну спроможність споживачів.
Ситуація може стати безпрецедентною навіть попри те, що в світі є величезна кількість їжі – браку її не відчувається. Просто не всі матимуть до неї доступ.
Навіть у США, в Квінсі (Нью-Йорк) трапляються восьмигодинні черги до видачі коробок із харчами на тиждень – в той самий час, як у Каліфорнії заорюють незібраний врожай, щоб садити новий.
В Уганді банани та томати гниють на базарах під відкритим небом, оскільки навіть знижені ціни недоступні для безробітних покупців.
Раніше впродовж року через логістичні негаразди (закриття на карантин) залишалися нерозвантаженими кораблі м'яса та рису в таких різних місцях, як Китай, Філіпіни, Нігерія – а Венесуела вже перебуває на межі масового голоду.
По всьому світу мобілізувалися як урядові програми, так і благодійні організації, однак вони можуть не впоратися. Цього року лише Світова Харчова Програма (World Food Progamme) ООН потребує рекордних 13 мільярді доларів, й уже зіткнулась із дефіцитом у майже 5 мільярдів.
Голод може спричинити сейсмічні зміни в політичному плані. Про це свідчать приклади від часів Великої Французької Революції аж до 1905-го та 1917-го років у Росії.
Саме зростання цін на їжу стало причиною частини протестів у Лівані, а в Чилі відбувалися демонстрації через нестачу їжі.
При цьому особливо виразними стають нерівності за расовими та статевими ознаками.
Дані ООН показують, що по всьому світу є більш ніж досить їжі на кожного. Але навіть у США, найбагатшій країні світу, понад 5 млн людей не можуть дозволити собі здорову дієту (а це є формою "поганого харчування", malnutrition). В Індії ж здорове повноцінне харчування не можуть собі дозволити 78% людей, понад 1 мільярд.
І ці цифри ще не враховують пандемії, сповільнення економіки та їхніх довгострокових наслідків.
Навіть у країнах, що є ключовими виробниками сільськогосподарської продукції, можливість дозволити собі їжу – не даність.
Так, найбільше в цьому році зросте голод, за даними ООН, у Латинській Америці – в регіоні, який є експортером їжі.
