Фарбують МАЗи пензликами. Як у Білорусі проходять "італійські страйки"
Законодавство в Білорусі таке, що класичний страйк не проведеш. Але працівники держпідприємств усе одно знаходять унікальні шляхи, щоб протестувати на робочих місцях.
Про це пише Белсат.
«Людей почали змушувати працювати з-під палиці. Найактивніших позвільняли. Погрожували навіть фізичною розправою сім’ям тих, хто виступав за страйк, тиснули через керівництво, профспілки… Хто на що здатний. Ніякої моралі не залишилося. Але так робити неможливо. І не обовʼязково, щоб все підприємство зупинилося, щоб страйк був ефективним», – зазначив засновник «білоруського Фонду солідарності» Ярослав Лихачевський.
«На БМЗ у Жлобині змушували працювати. Але раптом обвалився газовідвід, і з трьох печей тільки одна працює. І газовідвід дуже повільно ремонтують.
Моя улюблена історія – Городейський цукровий комбінат. Супербідне підприємство, керівництво якого заробляє великі гроші на цукрі. Там людей дуже залякали, дуже сильно погрожували. Зрештою вони відмовилися від страйку. З усього підприємства звільнилися три людини. Тільки три. Але це були люди, які відповідали за пусконалагоджувальні процеси. І обладнання стояло, оскільки не було кому його запускати. Потім знайшли когось, запустили, а обладнання поламалося.
Звільнили 10 осіб з конвеєра МАЗу, конвеєр на довгий час зупинився. Потім зламалися пульверизатори. Тепер машини пензлями фарбують. І за тиждень на заводі виробляють стільки машин, скільки раніше виробляли за день», – розповів Лихачевський.
Солігорськ вже став легендарним містом. Але крім знаменитого Юрія Корзуна, який прикував себе наручниками під землею, там відбувається багато чого ще.
«Люди дуже активно протестують на підприємстві, спускаються в шахти, але не виконують плани. І вже зірвані великі контракти, не можуть поставити в повному обсязі добрива», – розповідає Лихачевський.
За словами Ярослава, такі дії відбуваються по всій країні:
«На Інтегралі згоріло обладнання, на МТЗ згоріла підстанція. Своїми діями влада зупинила економіку. І не соромиться ніяких способів тиску на робітників».
Кожен з тих, хто втратив роботу, має свою історію:
«У гіршому випадку людей не просто звільняють, а й заводять кримінальні справи. У такій ситуації ми допомагаємо постраждалим виїхати за кордон, поки це все не закінчиться. Так працівники заводів їдуть у Литву, Польщу, Україну, кілька людей поїхало в Латвію. Дмитро, який з КДБ втік, він приїхав до нас у Київ, і ми разом з ним записували заклик до шахтарів. Щоб ті, кого змушують працювати, не інструменти в руки брали, а ручку – і писали заяви керівництву і в прокуратуру про погані умови роботи».
Якщо людині нічого не загрожує, вона залишається в Білорусі. Їй виплачують допомогу в 1,5 тисячі рублів. євро (так у першоджерелі - ред.) від фонду – цього повинно вистачити на перший час, поки людина шукає нове місце роботи або отримує нову спеціальність.
«Люди, які були залучені до страйкомів, залишаються на зв’язку з підприємством. Такі люди мають більше довіри серед працівників, легше з ними спілкуються, ніж ми. Тому працювати нам із заводами через колишніх співробітників набагато простіше», – зазначив Лихачевський.
МАЗ в цифрах за серпень
Страйкарі заводу зібрали дані, скільки машин вони випускали до і після виборів. Коли організувати офіційний страйк на заводі не вдалося (зокрема, через часті візити ОМОНу), люди почали зривати плани.
Максимальне відставання від плану щомісяця цього року до виборів становило не більше ніж 10%. За серпень фактично зробили 562 машини при запланованих 732. План майже в півтора рази більший, ніж було випущено. Якщо простежити інтенсивність роботи по готових машинах, то після 9 серпня видно, як на третину зменшилося виробництво. Працівники заводу вважають, що протриматися за рахунок прибутку МАЗу не вдасться, а ще більше скорочувати зарплати – вже нікуди:
«Можна було б інвестувати у виробництво, оптимізувати робочий процес, збільшити продаж. Правда, останні двадцять шість років це якось не виходило», – говорить Лихачевський.