Комік за штурвалом, або що Зеленський «посилав» Верховній Раді (Колонка)
Послання президента Зеленського до Верховної Ради про внутрішнє та зовнішнє становище України змушує згадати фразу віслючка Іа з мультика про Вінні-Пуха: «Розпачливе видовище».
По-перше, ЗЕпрезидент явно не розуміє, що таке засади внутрішньої та зовнішньої політики. Якби розумів – то не пропонував би надалі в дусі радянських з'їздів запрошувати з областей послухати президента військових, медиків, учителів, студентство, а також доярок, шахтарів і механізаторів. Це не той жанр. У посланні президент аналізує результати ухвалених раніше політичних рішень (імплементованих у законодавство Радою – саме тому адресатом послання є депутати, а не підписники сторінки Зеленського у фейсбучку). І називає пріоритети на наступний рік – чого треба досягнути та які закони для цього потрібно буде ухвалити.
Натомість президент Зеленський більшість часу говорив про інші речі. Він намагався прив’язати виступ до тез своєї передвиборчої програми (власне, для нього це і є передвиборчий виступ – перед місцевими виборами 25 жовтня). Створюється враження, що Зеленський ще не усвідомив, що давно вже не кандидат у президенти, а Президент із Безпрецедентними Повноваженнями, які забезпечує йому монобільшість «Слуги народу» у Верховній Раді. Тож аргументи до опозиції: «а чому ж ви самі не подолали корупцію» не працюють – у Зеленського і тих, кого він привів до влади, було півтора року, щоб зробити те, чого не могли втілити попередники.
Заяви президента Зеленського про успіхи влади у протидії епідемії коронавірусу є брехливими трохи більш ніж абсолютно. Він стверджує: «Ми витримали перший етап та пройшли його з мінімальними втратами» – і каже це тоді, коли кількість добових інфікувань наближається до 7 тис., лікарні переповнені, а влада не здатна запровадити навіть ті карантинні заходи, які вона ж вводила навесні. При цьому влада повністю провалила заходи із масового тестування та відстеження контактів хворих, і вірус поширюється цілковито безконтрольно.
Концепція «передвиборчого послання» змушує Зеленського перелічувати власні досягнення. Втім, хвалитися особливо нема чим, тож доводиться «пришивати кобилі хвіст». Наприклад, згадувати про обмін полоненими, що відбувся ще у вересні 2019-го. Чи про розблокування Нормандського процесу, який у реальності протягом 2020 року заблокувався знову – попри ініціативи в стилі сакраментального «треба просто перестати стріляти».
Замість того, щоб озвучувати власні рішення (і нести за них відповідальність), президент Зеленський або присвоює собі чужі здобутки (перелічені ним зразки зброї розроблялися раніше, США і в попередні роки виділяли в бюджеті $250 млн на оборонну допомогу Україні, Захід незмінно заявляв про зовнішньополітичну підтримку Києва, а високопосадові іноземці та вітчизняні депутати регулярно їздили на Донбас), або ж намагається тролити попередників. Він згадує про відпустку Порошенка на Мальдівах – хоча після ганьби з його власною відпусткою в Омані варто було б про це промовчати. Чи погрожує відповідальністю тим, «хто без бою віддав Крим» – так, наче сам записувався в добробат, щоб обороняти Україну, а не ухилявся кілька разів від призову.
Відверто дратують фрази, які цілком міг би виголошувати Остап Бендер, рекламуючи перспективи Нью-Васюків. «Україна вже стає світовим ІТ-хабом», « Вже сьогодні на вільних територіях Донеччини й Луганщини ми будуємо новий Донбас», «Уряд провів повноцінний аудит держави» – для чого ці казки?
для чого ці казки?
Утім, коли президент усе ж починав говорити про якісь засади, це виглядало ще жалюгідніше, ніж коли він про них забував. «Країні потрібна повноцінна стратегія розвитку. Не на два, три чи п'ять років. Досить міряти розвиток України політичними каденціями. Нам потрібне чітке бачення – куди й чому має рухатись наша економіка до 2030 року» – це ж треба, чітке бачення до 2030 року. І хто ж його сформулює – другий за півтора року ЗЕуряд, якому та ж монобільшість, що його породила, двічі не затвердила програму діяльності? Між іншим, у той-таки день, коли Зеленський виголошував послання, Рада не спромоглася ухвалити бюджет у першому читанні – хоча саме для цього, а не для виступу президента, депутати раніше запланували єдине в цьому місяці пленарне засідання. Занадто багато охочих ділити бюджетний пиріг, а часу на це нема – вибори на носі.
А загалом враження від послання таке: летів комік-шоумен у літаку, і йому не подобалося, що періодично виникає турбулентність, що їжа не ресторанна і що в салоні не показують цікаві відосики. 73% пасажирів вирішили, що шоумен, який так дотепно висміює ці негаразди на борту, краще знає, як керувати літаком. І зараз цей комік штовхає штурвал то туди, то сюди, розповідаючи, як він виконує волю народу щодо визначення курсу. А тим часом літак знижується дедалі сильніше.
