Рішення КСУ не має підштовхувати до неконституційних рішень (ПОГЛЯД)
Емоційні рішення, можливо, розпалені через конфлікт двох інституцій, не повинні вести на шлях відмови від конституційності.
Пропоную трохи поміркувати про те, як працює комунікація в умовах конфлікту на прикладі кейсу навколо скандального рішення Конституційного Суду і реакції на нього, – пише голова Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос.
Що, на мою думку, відбувається? Ми маємо конфлікт між НАЗК і КС, де перша інституція, використовуючи свої повноваження, можливо, в інтересах третіх осіб, здійснювала тиск на суддів задля отримання потрібного третім особам рішення. З цією метою створюється, виходячи із пояснень суддів, штучна ситуація конфлікту інтересів.
Паралельно суддям натякають прозоро на проблеми, які у них виникнуть, у разі "поганої поведінки". Фактично суддів ставлять перед вибором – або погодитися з тиском, або йти на конфлікт у вигляді відомого контроверсійного рішення, яке в цьому разі стосується дуже чутливої в усіх відношеннях антикорупційної сфери.
Ця сфера сама собою є конфліктною, і, понад те, саме тема корупції стала тим криголамом, що призвів до поразки президента Порошенка на виборах 2019 року та привів до влади теперішню зе-команду. Отже, конфлікт має виразний політичний характер, де рівень напруження між сторонами доволі високий і має тенденцію до зростання.
Додайте до цього ще недовіру (і дуже часто виправдану) до судової системи, зневагу до процедур та інститутів, схильність до «простих» рішень та культуру бідності, притаманну більшості українського суспільства, і ви отримаєте суміш, готову вибухнути у будь-який момент.
Але без запального шнуру вибуху не станеться. І таким шнуром тут слугує інформація. Або радше форма подачі цієї інформації. У цьому разі – перебільшення загроз, щоб мобілізувати прихильників до прямої дії. А також формулювання проблеми як остаточної катастрофи.
Зверніть увагу, як часто повторюється інформація, що наступне рішення КС має бути щодо закону про українську мову, натякаючи, мовляв, що воно також буде поганим. Головним завданням поширення такої інформації є збільшення рівня тривожності серед мобільної політично активної частини суспільства, де сформульовані загрози прийматимутися як очевидна правда і, як наслідок, формуватиметься вимога до превентивної дії. Дії емоційної та радикальної.
Цього разу вже навіть абсолютно незаконна, антиконституційна дія, яка має всі ознаки 109 статті Кримінального кодексу України, не сприймається як щось несумісне, а розглядається як цілком прийнятний варіант розв’язання проблеми.
На цьому тлі виконавча влада активно проштовхує антиконституційний варіант рішення, посилаючись на … реакцію вулиці як аргумент на свою користь із метою узурпації влади. Так вже було – в Німеччині, в Росії. Але ж ми не вони, чи не так?
