Раніше було краще! Адже про це знали ще в Давньому Вавилоні
Уже на глиняних табличках, яким 5 тис. років, мешканці Давнього Вавилону скаржилися, що світ рухається в неправильному напрямку і що раніше було краще. Неврологія пояснює, чому люди завжди переживали про погіршення та уявляли минуле кращим, ніж воно було.
Про це йдеться в матеріалі Wall Street Journal. Наводимо скорочений переказ.
Коли саме були "старі добрі часи"? Думки різняться. Якщо ви живете у 2021-му – можливо, перед 2020-м. (Для когось в Україні це досі радянське минуле – ТЕКСТИ). Якщо відвідати Hagley Park в Англії, то ви побачите там залишки готичного замку, от тільки збудовані вони у XVIII столітті вже у формі руїн. Це ностальгічна стилізація, збудована у такому вигляді – будівництво руїн було модою європейської аристократії, яка прагнула відтворити уявне романтичне минуле.
31% опитаних британців, 51% американців і 46% французів заявили, що минуле краще за теперішнє.
Психологи кажуть, що це природно й навіть іноді корисно для почуття стабільності та передбачуваності.
Ностальгія за минулим виникає особливо часто під час раптових і швидких змін в особистому житті, таких як пубертат, вихід на пенсію, переїзд в іншу країну.
Колективна ностальгія також може стати джерелом сили у важкі часи. Як-от під час пандемії.
Але ж коли саме були "старі добрі часи"? Якщо ви хочете "зробити Америку знову великою" (гасло Трампа) – треба запитати себе, коли ж вона була такою. Найпопулярнішим є варіант "п'ятдесяті", тож Джейсон Файфер, розробник подкасту "Архів песиміста", запитав у професійних істориків, чи приємним було повсякдення у 1950-х.
Однозначно ні. Тоді американці переживали, що індивідуалізм руйнує сімейне життя. Відбувалися серйозні расові та класові заворушення. Всі жили в найбільшому за весь час страху ядерної війни.
Якщо почитати архіви – у 1950-х багато людей вважали, що "старі добрі часи" були на покоління раніше, в 1920-х. Але тоді, якщо подивитися на відгуки сучасників, переймалися занепадом сім'ї та зростанням кількості розлучень.
Тоді, у 1920-х, було заведено ідеалізувати вікторіанську добу з її сильними сім'ями та повагою до старших. Але у вікторіанську епоху, в кінці XIX століття, в Америці всі були настільки нервовими через швидкий розвиток технологій, зокрема залізниць і телеграфів, та посталі внаслідок цього зміни, що це призвело до масового поширення нової психічної хвороби, неврастенії (з похідними у вигляді безсоння, імпотенції, болю у спині, закрепів). Почитайте Фройда: це було не тільки у США.
Вічна ностальгія
Про почуття "раніше було краще" відомо щонайменше від винаходу письма.
Археологи виявили шумерські таблички зі скаргами, що сімейне життя занепадає. Діти перестали поважати батьків, молодші брати не мають поваги до старших, а ті пащекують на тата, – ішлося в табличках із Месопотамії, яким 5000 років.
Чому люди ностальгують за минулими часами, хоча знають про небезпеки та труднощі того-таки Середньовіччя чи сталінізму, чи маккартизму?
Одна з психологічних причин: ми знаємо, що ті події ми вже пережили.
Але ми не впевнені, чи зможемо розв'язати проблеми, які постали перед нами сьогодні.
Гм, радіо не знищило молодше покоління. Телевізори теж не призвели до деградації людства. Але може, це зроблять смартфони?
Гм. Ми не знищили планету ядерною зброєю під час "холодної війни", але як щодо Китаю та біологічної зброї?
Ми пережили "чорну смерть" – але чи переживемо коронавірус?
Інша причина історичної ностальгії: її часто забарвлює особиста ностальгія. Коли були "старі добрі часи"? Часом, за збігом, не в той неймовірно короткий період людської історії, коли ми були молодими, здоровими, закоханими?
Психологічне коріння
Така ностальгія має неврологічне коріння. Дослідники виявили, що ми кодуємо під час юності та в молодості більше спогадів, ніж у інші періоди свого життя.
Коли ми думаємо про минуле, найчастіше ми вертаємося саме в юність.
Понад те, що більше ми віддаляємося від подій минулого – то частіше згадуємо їх позитивно.
Повертаючись із канікул, діти мають однаково довгі списки поганого та доброго, що сталося. Однак через кілька місяців, як виявлено, вони вже пригадують більше доброго, а перелік погано стає коротшим. Ще через рік погане практично забувається, а добре постає в більших, часто забарвлених фантазією деталях.
Очевидно, в минулому (як і тепер) було і добре, і погане. Однак інстинктивна ностальгія легко нас обманює – і це може мати не тільки позитивні, а й небезпечні наслідки.
"Коли з'являється новий винахід, спершу всі проти нього..." – писав винахідник Вільям Петті у 1679 році.
Він мав рацію. Вакцинація, анестезія, двигуни, залізниця, електрика, інтернет, смартфони – все це спершу викликало опір.
Багато хто боявся, що велосипеди призведуть до появи покоління горбунів. Що жінки, які їздять на велосипедах, не зможуть народжувати. Жінок навіть попереджали про "велообличчя" зі спотвореними рисами.
Такі самі дурниці відтворюємо й ми тепер.
Звісно, не всі страхи майбутнього необґрунтовані. Але єдиний спосіб запобігти їм – зменшити ризики, які справді є. Майбутнє не буде утопією, але й минуле не було золотим.
