Як письменник Підмогильний "урбанізував" українців і "українізував" фройдизм

Про це йдеться у статті професорки Віри Агеєвої для ВВС Україна.

Підмогильний починає писати ще в школі, спершу пригодницькі сюжети під псевдонімом Лорд Лістер. Далі вчить математику й право в університеті міста, яке тоді ніяк не могло визначитися з назвою. Центральна Рада пропонувала замість Катеринослава - Січеслав, а врешті "Дніпропетровськ" став знаком радянської гегемонії.

Дев'ятнадцятирічний автор видає збірку, визивно назвавши її "Твори. Том 1". Заява на долучення до ряду шанованих класиків принаймні неабияк привертала до початківця увагу. Це були оповідання про депресивних, дезорієнтованих персонажів, які опинилися у світі ціннісного хаосу. Усе, що їм видавалося важливим, нова влада закликала викинути на смітник історії.

Доля розпорядилася так, що дебютний роман і забезпечив Валер'яну Підмогильному місце в каноні.

1921 року він приїхав до розтерзаного війною й голодом Києва. У місті катастрофічно бракувало продовольства, але попри те нуртувало мистецьке життя.

"Місто" - це якраз доволі автобіографічна, з пізнаваними прототипами розповідь про тодішню столицю - позбавлення офіційного статусу на користь Харкова насправді не надто змінило культурну вагу - вже радянської України.

Молоді бунтарі - Валер'ян Підмогильний, Євген Плужник, Тодось Осьмачка утворили осібну літературну групу "Ланка". Старших, як і годилося новаторам, звинуватили в ретроградстві й провінційності.

А назва мала символізувати їхнє прагнення з'єднати ланки розірваного ланцюга культурної спільності України з Європою. Послідовні західники, вони прокламували розрив з імперським спадком, робили все для зменшення російського впливу.

Головний герой "Міста" Степан Радченко, - як і сам автор роману, - заробляє викладанням на курсах українізації. Чиновники мусили складати іспити, тож попит на лекції існував.

Проте формальність і недостатність цих процесів Підмогильний висвітлює з усією критичністю. Ці сторінки "Міста" читаються мало не ілюстраціями до сьогоднішніх наших суперечок про мовний закон і його виконання. Лекції лекціями, але робилися й справи поважніші та результативніші.

Настанова на європеїзм потребувала великих перекладацьких проєктів. Валер'ян Підмогильний здобув визнання майстерними перекладами французьких романістів. Брався за своїх улюбленців - Анатоля Франса, Гі де Мопассана. Це вимагало сміливих мовних рішень, адже традиція психологічної прози такого ґатунку в нас натоді була ще дуже короткою.

Якраз у двадцяті, коли стрімко змінювався життєвий устрій, побут, прискорювалися суспільні процеси, дуже швидко модернізувалася мова. Вироблялася наукова термінологія, якою ми подосі успішно користуємося. Якраз Підмогильний у співавторстві з Євгеном Плужником підготували словник ділової мови.

фото з архіву Укрінформ

Урбанізація українця

У власній творчості Валер'ян Підмогильний зосереджувався на складних проблемах урбанізації. Адаптація вчорашнього селянина у місті, перехід від повстанства і руїнництва - до щоденної послідовної розбудови нових суспільних структур.

Він знов же одним із перших представив читачеві українця - переможця. Не упослідженого імперією правдошукача, а гордого творця своєї власної долі. Письменника Радченка бачимо у фіналі роману таки переможцем.

А "Третя революція" стала розповіддю про поразку селянського повстанства, про трагедію Нестора Махна. Тодішню неймовірну популярність вождя анархістів важко переоцінити.

Курйозно, що навіть нинішні російські дослідники часом пишуть про те, що Махно писав вірші російською мовою, цитуючи при тому текст Підмогильного. Бажання все підгребти до себе у панівної нації таки живуче. Насправді вірші "для Махна" у повісті Підмогильного написав на його прохання найближчий друг Євген Плужник. Вони тоді ще й про переваги прози та поезії подискутували. Бо, мовляв, романи може писати кожен, а от вірші даються лише обранцям.

І на парі Плужник написав свій успішний роман "Недуга". Підмогильному та іншим "ланківцям" він завдячував життям. Коли в Києві не функціонував ніякий транспорт і не було медичної допомоги, вони на руках донесли тяжко хворого на сухоти поета до рятівного потяга.

Підмогильний писав про суспільство, яке переживало, без перебільшень, психіатричну епідемію, про травми багаторічних воєнних потрясінь. Закономірно, що популярність Зигмунда Фройда і його психоаналізу в Україні тоді була великою. І письменник спробував застосувати новий аналітичний метод для розгляду мистецької творчості. Здійсненим ним психоаналітичний розгляд творчості Івана Нечуя-Левицького справив майже що вибухове враження.

фото з архіву Укрінформ

Зачищений український ренесанс

Але заходили загрозливі зміни, Україну почали все послідовніше упокорювати репресивними методами. В обіг увійшло страшне слово "чистка", тобто звільнення з роботи й ув'язнення ворогів народу.

Одну з таких чисток описав ще один прозаїк з угрупування "Ланка" Борис Антоненко-Давидович. Коли скромного й аполітичного бухгалтера видавництва вигнали за "націоналізм", наступного дня до нього завітали Плужник з Підмогильним. Принесли гроші, пообіцяли подальшу матеріальну підтримку. Так формувалася мережа допомоги жертвам режиму. Клопоталися збором коштів, носили передачі, підтримували родини ув'язнених.

Невдовзі дійшла черга й до Валер'яна Підмогильного. Такі яскраві постаті, як він, просто не могли не опинитися в полі уваги переслідувачів. Гріхів письменнику інкримінували багато.

І знання іноземних мов, і поїздка в Німеччину, і публікація творів у закордонних виданнях. Він став однією з 1111 розстрільних жертв акції в карельському урочищі Сандармох. Разом із багатьма своїми друзями, тими, хто й творив український мистецький ренесанс початку ХХ століття.

Повний текст на сайті ВВС Україна

історія місто мова срср психологія підмогильний література