Медведчук і оточення Лукашенка. Що спільного у схемах, які Кремль використовує для впливу на Україну і Білорусь

Між власниками великих активів у Білорусі та в Україні, пов'язаних із Росією, існують стійкі зв'язки, які посилюються і використовуються під контролем Москви. Ці бізнес-групи з'єднані між собою безпосередньо або залучені до одних схем.

Відмінність між країнами в тому, що у Білорусі це бізнесмени – «гаманці» з оточення Лукашенка, які фінансують режим, а в Україні вони грають на боці проросійської опозиції. У Білорусі «гаманці» Лукашенка надають інформаційну та логістичну підтримку російським пропагандистам. В Україні ж українські проросійські групи фінансують власні медіа.

На роботу в Україні білоруських бізнесменів, наближених до Олександра Лукашенка, вплинуло запровадження санкцій, прийнятих у результаті незаконної окупації Криму і збройної агресії Росії на Донбасі. Санкції стали поштовхом для організації економічно вигідних схем використання Білорусі як транзитної країни для постачань санкційної продукції як із, так і до Росії. Найбільші напрямки контролюються «гаманцями» Лукашенка.

Олександр Лукашенко, враховуючи сприятливе транзитне розташування країни, розширення транзиту через Білорусь товарів з Китаю у межах проєкту «Шовковий шлях», монополізує через наближених бізнесменів логістичну інфраструктуру і ринок транзитних послуг Білорусі.

Так, наближені до Лукашенко бізнесмени – Олександр Зайцев, Олексій Олексин і Микола Воробей – засновники «Бреміно груп» фактично є вигодонабувачами від розвитку логістичних комплексів на території Білорусі, зокрема в особливих економічних зонах, як-от «Бреміно–Орша».

До розвитку логістичної інфраструктури «Бреміно груп» залучаються особи, які мали стосунок до митних і органів державної безпеки Білорусі. У цьому процесі також використовується досвід республіканського унітарного підприємства «Белтаможсервис», найбільшого державного логістичного оператора в Білорусі.

У рамках налагодження схем по транзиту, окремо виділяються великі постачання з Росії в Білорусь нафтопродуктів і енергоносіїв та їхній транзит в Україну, до контролю яких мають стосунок, зокрема, Микола Воробей, Олексій Олексин, Михайло Гуцерієв. Яскравим прикладом є постача в Україну вугілля, яке Білорусь не видобуває.

За даними медіа, протягом 2019–2020 років Росія намагалася монополізувати транзит нафти та вугілля через територію України й Білорусі через Миколу Вороб'я під контролем Віктора Медведчука. Російський РБК назвав Медведчука і Вороб'я бізнес-партнерами, яких об'єднують постачання російського вугілля в Україну. У питаннях транзиту білоруські бізнесмени також активно співпрацюють з підприємцями балтійських держав, пов'язаними з Росією.

Ймовірно, саме Віктор Медведчук є каталізатором посилення взаємодії між білоруськими й українськими бізнес-групами. Так, успішна діяльність Миколи Вороб'я з придбання активів в Україні почалася після візитів Медведчука до Олександра Лукашенка. Зокрема Лукашенко і Медведчук зустрічалися в Мінську 14 січня і 4 квітня 2019 року, що збігається за часом з процесами активізації Миколи Вороб'я на українському ринку.

18 липня 2019 року у Санкт-Петербурзі відбулася зустріч Путіна, Лукашенка і Медведчука. За повідомленнями партії Медведчука ОПЗЖ, тоді вони обговорили питання економічної співпраці й розвитку торгово-економічних відносин між країнами. А вже у березні 2019 року Микола Воробей купує 51% частки ТОВ «ПрикарпатЗахідТранс», оператора української ділянки нафтопродуктопроводу «Самара–Західний напрямок», яким постачається російське і білоруське дизельне паливо в Україну.

У жовтні 2019 року компанія Миколи Вороб'я «БелКазТранс» отримала повний контроль над транзитними перевезеннями вугілля через Білорусь. У грудні 2019 року вже українським експедиторам і російським вантажовідправникам нав'язувалися послуги компанії «БелКазТранс Україна», яка пов'язана з Вороб'єм. Також ЗМІ з посиланням на генерального директора Асоціації міжнародних експедиторів України Віктора Берестенко вказували, що посадовими особами Росії прийнято рішення про організацію транзитних перевезень через Миколу Вороб'я та його партнера Віктора Медведчука.

Таким чином, Медведчук і Воробей за підтримки Росії прагнуть отримати монопольний контроль транзитних перевезень енергоресурсів з РФ. Монополізація транзиту енергоносіїв може стати політичним інструментом впливу на європейські країни.

У листопаді 2020 року Микола Воробей спробував придбати в Україні контрольний пакет акцій «БТА-Банку» – «дочки» казахського «БТА Банку». І хоча Антимонопольний комітет схвалив угоду, Національний банк України не погодив продаж банку, оскільки у грудні стосовно Вороб'я вже були введені санкції Євросоюзу. У купівлі банку міг бути зацікавлений не тільки Воробей, а і його партнер Медведчук: наявність «свого» банку дозволяє зберігати кошти й проводити необхідні фінансові операції.

Фінансові інтереси у Білорусі має і народний депутат України Тарас Козак. Як видно з його декларації, купівлю телеканалів він здійснював саме там. 11 грудня 2019 року Козак сплатив 62,32 млн грн за дев'ять компаній групи "112 Україна". Того ж дня Козак оплатив в Білорусі 16,42 млн за авіаперевезення і 1,06 млн грн – за оренду нерухомості.

Про отримання корпоративних прав цих компаній депутат відзвітував роком раніше – у середині грудня 2018-го. Тоді він уточнив, що продавцем виступила швейцарська Plirofories AG, задекларувавши зобов'язання перед нею на $2,63 млн. Оплату 41,06 млн грн ще за одну компанію, яка потрапила під санкції – ТОВ «Новости 24 часа» / NewsOne – Козак також здійснив у Мінську, але у 2018-му та швейцарській компанії MW Investment AG. Того ж року він витратив у Білорусі 20,56 млн грн на авіаперевезення.

У декларації за 2019 рік Козак задекларував у білоруському "МТБанку", який належить «гаманцю» Лукашенка Олексію Олексину, 1,4 млн євро, а в "Абсолютбанку" Миколи Вороб'я – 6,5 млн євро, тоді як його внески в Україні були значно скромніше – 3 тис. євро і 378 тис. грн в "Укрбудінвестбанку" (готівкові становили 2,45 млн грн і 150 тис. доларів). Віктор Медведчук тримає гроші у тих самих банках, що й Козак. У вересні 2019 року Медведчук отримав 2,3 млн грн від білоруського «Абсолютбанку» як гонорар, де він і його дружина Оксана Марченко, згідно з декларацією, зберігають частину своїх заощаджень, зокрема 4,9 млн євро.

Свідченням тісного переплетіння і спільної участі бізнес-груп, пов'язаних з Росією, у реалізації інформаційної політики Кремля в Україні та Білорусі є забезпечення роботи російських пропагандистів, насамперед каналу RT у Мінську, активізація якого відбулася після виборів президента Білорусі.

У листопаді 2020 року Лукашенко дав інтерв'ю політичним оглядачам Білорусі й закордоння, серед яких був і головний редактор телеканалу "112 Україна" Павло Кужеєв. Ймовірно, саме на літаку Тараса Козака Gulfstream G450 він прилетів до Мінська для участі в пропагандистській акції. За даними iSANS, напередодні, також на літаку Gulfstream, але тому, що належить Миколі Вороб'ю, прибули російський пропагандист ВГТРК Андрій Кондрашов, відомий як автор фільму «Крим. Шлях на Батьківщину», політичний оглядач російського «Первого канала» Наталія Полікарпова, а також представник Accent TV з Молдови Юлія Бєлянська.

Крім того, в організації роботи «агітдесанту» з Москви в Білорусі задіяні ресурси близького до Лукашенка російського бізнесмена Михайла Гуцерієва. За інформацією «Медузи», співробітники російських державних і провладних ЗМІ вирушили до Білорусі в кілька етапів, але централізовано. Літак, що належить Гуцерієву, з 1 серпня по 4 вересня 2020 року чотири рази літав між Москвою і Мінськом. На одному з цих рейсів до білоруської столиці прилетів заступник керівника одного зі структурних підрозділів RT – і тоді ж у студії державної Белтелерадіокомпанії з'явилася перша група російських технічних фахівців.

У результаті, за оцінкою експерта аналітичного центру iSANS Андрія Єлісєєва, за кілька тижнів після виборів увесь порядок денний білоруських державних ЗМІ синхронізувався з наративами прокремлівських ЗМІ. При цьому навіть коментатори білоруських подій замінилися майже повністю — з підконтрольних місцевих на раніше невідомих у Білорусі російських і українських.

Російська гібридна агресія передусім залежить від успішного проведення інформаційних операцій. Для цього потрібні фінансові ресурси. Україна і Білорусь є яскравими прикладами для вивчення тактики дії Кремля зі створення й підтримки проросійського лобі.

Санкції щодо Тараса Козака будуть сприяти зменшенню впливу проросійських бізнес-груп та їхніх тіньових схем в Україні. Такі зміни, особливо якщо вони будуть підтримані симетричними західними санкціями, у перспективі призведуть до оздоровлення всього регіону і розмивання російського впливу.

білорусь лукашенко медведчук росія дезінформація