Росія має готові війська на українських кордонах, наші ресурси менші. Що робити?
Про це розповідає директор Національного інституту стратегічних досліджень, доктор політичних наук, професор Олександр Литвиненко.
Війна на Донбасі — це дуже специфічний досвід. За ці роки відбулася дуже важлива зміна, — каже він.
Якщо у 2014 році росіяни збирали підрозділи для формування ударного угруповання, як то кажуть, з бору по сосні, то станом на сьогодні таке угруповання вже сформовано і розгорнуто на кордоні з нашою країною. Це угруповання готове для наступу.
До того ж створено достатньо серйозне угруповання в Криму, яке володіє як оборонними, так і наступальними спроможностями. Відбувається активне переозброєння Чорноморського флоту.
Хоча, на мою думку, не слід перебільшувати успіхи росіян у цій галузі. У будь-якому разі їхні ударні можливості сильно поступаються можливостям держав НАТО, зокрема США.
Якщо керівництво РФ ухвалить рішення про повномасштабне вторгнення, то бойові дії можуть мати зовсім інший характер, аніж у 2014 році. І тому попередній досвід не варто переоцінювати, хоча слід уважно вивчати.
Нам завжди потрібно пам’ятати про серйозне обмеження щодо ресурсів, особливо, якщо порівняти з іншими державами. Тому надзвичайно важливе завдання полягає в раціональному їх використанні.
До того ж не слід забувати про ще одну важливу річ. Мине ще небагато років, і техніка та озброєння радянського зразка, які наразі використовують у Збройних силах, вичерпають свій ресурс (як фізично, так і морально).
Не варто також забувати про конфлікт на Донбасі, який і сьогодні відбирає значну частку ресурсу. Тому в умовах обмеженого фінансування ми маємо шукати асиметричні підходи для переозброєння.
Тут насамперед потрібно чітко розуміти, як воюватиме наш противник. Відповідно — розробляти спроможності, які б могли завдати ворогу неприйнятних втрат.
Тобто потрібно робити такі кроки, де вкладання коштів дало б найбільший ефект. Це передусім розвиток систем управління, розвідки, зв’язку, застосування сучасних інформаційних технологій.
І найголовніше — потрібно змінити культуру відносин у площині «командир-підлеглий», покладатися на ініціативу молодших командирів. Дисципліна — це добре, але має бути дисципліна вільних людей, а не «я — начальник, ти дурень…». Тобто позбутися тієї радянської філософії взаємин.
Читайте повністю на сайті інституту
