Міноборони хоче нарешті позбутися радянських УАЗів. Але чим їх замінити?
Українська армія хоче позбутися «УАЗика». Справних радянсько-російських позашляховиків у ЗСУ дедалі менше, а от як їх замінити – поки незрозуміло.
Шість компаній готові розробити армійський джип. На чому військові пересуваються зараз? Яку машину хочуть отримати? Що кажуть розробники? І які джипи використовують в інших країнах?
Про це йдеться в матеріалі Радіо Свобода.
Офіційні постачання такої техніки різняться. До прикладу, США як допомогу передають Україні японські позашляховики Toyota Land Cruiser і різні модифікації HMMWV.
Спеціалізовані автомобілі HMMWV США передають Україні з 2015 року, але їхній ремонт і обслуговування досі проблематичні
Латвія нещодавно передала кілька британських Land Rover. ЗСУ ж деякий час закуповували «Богдани», побудовані на базі китайського позашляховика Great Wall. А от штатних УАЗів в армії – усе менше. Ці російські позашляховики, але дещо новіші, кажуть аналітики, отримують підконтрольні Росії бойовики на Донбасі.
«У військах вони все ще є, певна кількість перебуває на базах зберігання, але біда у тому, що УАЗи «заточені» під 76-й бензин. Тобто вони застаріли не лише фізично, тобто проржавіли кузови, а й морально. Я бігав з цією ідеєю (заміни УАЗів – ред.) років десять. У 2014 році, в лютому, написав доповідну записку директору департаменту бронетехніки «Укроборонпрому» про необхідність створення власного джипа – навів передумови, основні риси, але скоро розпочалася війна і стало дуже сильно не до цього. Ця ідея не те, що дозріла, вона перезріла», – каже аналітик компанії «Сайнс Технолоджі» Сергій Березуцький.
Якщо ремонт і виробництво бронетехніки з проблемами, але налагодили (яскравий приклад – постачання для ЗСУ БТР-4), то прості позашляховики – досі невирішене питання. Передане волонтерами взяли на баланс військових частин, але якщо техніка ламається – це дуже часто назавжди.
«Якщо тобі, до прикладу, Mitsubishi L200 непогано підходив у 2014–15 роках, то треба побільше брати саме їх, а не одні взяли Mitsubishi, інші – Nissan, треті – ще якийсь незрозумілий корейський пікап, а четверті – той же Gelandwagen і поставили на нього міномет. Обслуговувати усе це неможливо. Потім крики: «Допоможіть! Рятуйте!», тому що воно не їде, зламалося і нічим відремонтувати», – пояснює ситуацію Олексій Мочанов.
Навіщо потрібен український джип?
Міністерство оборони України публічно заявило: шукають заміну УАЗу. Подати заявку могли лише українські підприємства. Замість тривалого конкурсу на цю процедуру виділили усього лише 10 днів. Терміни дослідно-конструкторської роботи незначні – до середини цього року. І кожне підприємство має їх провести за власний рахунок. Директор підприємства «Синергія» Руслан Джалілов, яке бере участь в конкурсі, вважає, що це важливий етап для розвитку ЗСУ:
«Річ у тому, що техніка потребує обслуговування. Обов'язково десь неподалік – певний запас, склад запчастин, приводів, щеплень, коробок передач. Мають бути ремонтники, навчені саме на цей тип техніки», – говорить Олексій Мочанов.
«Сьогодні зароджується нове сімейство таких автомобілів, які надалі ми зможемо використовувати як спеціальні автомобілі. Встановлювати на них кулеметні установки, встановлювати протитанкові засоби, перевозити особовий склад, використовувати як медичні – доволі великий спектр завдань, які потрібно виконувати. Нам потрібен, найголовніше, швидкий, легкий автомобіль, який оперативно вирішує завдання».
Голова правління «Укравтобуспрому» Любомир Крайник, який також заявився брати участь у створенні позашляховика для ЗСУ, каже, що після першої зустрічі із військовими залишилося доволі багато запитань:
«Я сьогодні запитав: «А який рівень локалізації вимагаєте?». Адже ми всі прекрасно розуміємо, що, напевно, німецькі машини трішки кращі від італійських, але італійська армія їздить на італійських машинах. Румунська армія – на своїх. Поляки розгорнули програму – теж на своїх машинах. Дуже мало імпорту, а ми не маємо часу. У нас відсутня програма, у нас відсутній типаж. Це необхідно опрацювати, а це не на пів року. Ця програма повинна мати хоча б… Ну 10-річна програма. Мінімум – 5-річна програма».
В «Укравтобуспромі» вже працювали над позашляховиком для ЗСУ наприкінці дев’яностих – початку двотисячних. Тоді за приклад взяли американський HMMWV. Проєкт «Джип 1.5» був готовий на 80%.
В Україні на початку 2000-х працювали над власним позашляховиком – за основу брали концепцію американського HMMWV
«Розпочатий був при Кучмі і закінчений при Кучмі – у зв’язку з бюджетним нефінансуванням. Просто тема була призупинена. Але тоді стояла вимога 95–100% локалізації. Ми пропрацювали це з заводом. Звичайно, що це тоді було ще легше, бо було більше живих заводів», – каже Крайник.
Цього разу працюватимуть над легшим позашляховиком. В Міноборони про заміну УАЗу говорять доволі загально: надійність, потужність, економічність, простота в обслуговуванні тощо – після першої зустрічі із виробниками конкретних характеристик поки не озвучили. Займатися проєктом готові загалом шість компаній.
«Позаяк у нас є необхідність, то, звісно, краще за все нашій державі виходити з того, що вже є на ринку. Аби не винаходити велосипед у цьому випадку, а використовувати ту техніку, яка вже використовується іншими країнами, перебуває на озброєнні в інших країнах і випускається серійно. Але, звісно, треба враховувати, що у нас, в Україні, відбувалися бойові дії, ми маємо реальний бойовий досвід – ця техніка має бути модернізована й оптимізована під вимоги наших військових», – каже Олександр Кузьма, представник компанії «Синергія».
Іноземний досвід
Армії потрібні тисячі позашляховиків. Вже зараз – на початковому етапі розробники сподіваються, що навіть якщо автомобіль не згодиться ЗСУ – для нього знайдуть інші ринки.
«Незважаючи на результати державних випробувань, ми повинні провести кодифікацію усіх машин. І дати можливість потім виходити на зовнішні ринки тим компаніям, які не зможуть постачати в Збройні сили України», – каже Руслан Джалілов.
Армійський джип – простий, прохідний і невибагливий. Має доставити з точки А в точку Б, навіть якщо доріг немає. І у світі є одразу кілька прикладів реалізації такої концепції. В Німеччині – Mercedes-Benz Gelandwagen. У Великій Британії – Land Rover Defender. Франція свій Peugeot P4 розробила, опираючись на німецький G-class. Втім, зараз ті ж французи закуповують більш сучасні, але й дорожчі позашляховики Arquus – це розробка на базі Ford Everest. Хоча в основі своїй усі вони дуже схожі, адже завдання – ті самі. І служать вони десятиліттями.
«Безумовно, машина буде класичного вигляду. Очікувати якогось футуристичного прориву, чогось незвичного не доводиться. Це буде класика. Той же Land Rover Defender – він випускається у лінійці комплектації з різною базою – від 90 до 140 дюймів. 90 – це точно мало, а от база 110–140 – це вже пристойне рішення для робочої конячки», – говорить Сергій Березуцький.
Land Rover Defender у різних виконаннях перебуває на озброєнні британської армії понад пів століття
«Він зараз знятий з виробництва у Великій Британії, але за ліцензією виробляється в Туреччині. Тобто машина вийшла фактично з 80-річною історією. Виходячи з цього, є сенс закласти в конструкцію машини рішення, які б дозволяли експлуатувати її достатньо довго – як ми бачимо на прикладі Land Rover», – додає Сергій Березуцький.
Без характеристик від Міноборони та розуміння, з яких комплектуючих збиратимуть автомобіль розробники, майбутній армійський джип – поки суцільна здогадка. Точно зрозуміло одне, кажуть фахівці, – що швидше його розроблять, то більше у нього може виявитися недоліків, які потрібно буде так само швидко усувати.
