Ідея для Житомира: інноваційний парк у просторах заводу, де панує пустка
Команда проєкту «Конструкції Взаємодії» досліджувала Житомир, щоб напрацювати ідеї ревіталізації промзони у самому центрі міста задля створення інноваційного парку «Вимірювач» на чотирьох гектарах та 40 тисячах квадратних метрів.
Вперед, до креативних індустрій
У Концепції інтегрованого розвитку Житомира до 2030 року йдеться про те, що місто має стати центром креативних індустрій та підприємництва, містом рівних можливостей і самореалізації.
Цей документ має слугувати орієнтиром для місцевої влади, мешканців і бізнесу. Як досягти мети на практиці?
Потенціал для цього є: сьогодні у місті навчається 28,3 тис. студентів, серед яких близько трьохсот «дефіцитних» в Україні айтішників. Але багато з них не залишається працювати у місті – дається взнаки близькість Житомира до Києва (135 км).
Щоб зрозуміти, як змінити цю траєкторію і наблизити креативно-інноваційне майбутнє міста, варто зазирнути в історію і проаналізувати, який бізнес працює в Житомирі сьогодні та якої інфраструктури бракує обласному центру.
Давні промислові традиції
Ремісництво, зокрема, кустарне виробництво взуття, започатковане у місті в кінці XIX століття, було одним з потужних промислових напрямів у XX, який у XXI став основою для сучасних приватних підприємств із виробництва взуття. Сьогодні в Житомирі розташовані виробничі потужності кількох взуттєвих підприємств (Kachorovska Atelier, РІФ-1, «Крок», «Фешн Груп», «Олтея» та ін.), а в мікрорайоні Мальованка – функціонують десятки майстерень із виробництва взуття приватних підприємців.
Після Другої світової війни Житомир почав розвиватися як науково-технічний та освітній центр. Первістком повоєнного промислового будівництва в місті став завод «Електровимірювач», на якому в різні роки працювало до шести тисяч осіб. Частково він розмістився у корпусах колишньої Волинської духовної семінарії в центральній частині міста.
Окрім «Електровимірювача», з’явились й інші заводи: «Промавтоматика», «Хімволокно», «Льонокомбінат», «Верстатуніверсалмаш», «Вібросепаратор» та ін.
Унаслідок індустріалізації кількість мешканців міста зросла у понад чотири рази: з 66 тис. у 1897 році до 303 тис. у 1994-му. Кількість населення значно зросла у 1900–1917 роках, друга хвиля була у 1950–1990-х: мешканці навколишніх сіл активно переїздили до міста, щоб працювати на численних заводах і фабриках.
Чисельність населення Житомира
Сьогодні місто, як і держава загалом, входить у другу демографічну «яму»: рівень смертності – високий, народжуваність – низька; населення старішає, зменшується частка молоді.
Як розростався Житомир
Разом з урбанізацією змінились і кордони міста (рис. 3): воно поступово «розповзається», але й донині залишається компактним для пересування як пішки, так і громадським транспортом або автомобілем. За 10–15 хвилин можна легко дістатися центру Житомира з різних куточків і передмістя.
Кадровий потенціал: 28 тисяч студентів
Три університети та два інститути міста готують найбільше фахівців у сфері педагогіки, економіки та фінансів (відповідно 2,4 тис. та 1,2 тис. – за даними на 2017 рік).
Але й «дефіцитних» у країні айтішників також випускають чимало (близько 300 випускників щорічно). У рейтингу українських міст видання DOU за результатами опитування ІТ-спеціалістів, Житомир посідає не дуже почесне 14-те місце. Але зауважте, у місті є два фактори, які ІТ-шники високо оцінили – високий рівень освіти та низька вартість життя.
Деіндустріалізація по-житомирськи
Яка доля колишніх промислових гігантів у Житомирі? Деіндустріалізація кінця XX – початку ХІХ століть виглядає так: меблева фабрика перетворилася на найбільший торговельно-розважальний центр («Глобал»), «Хмелефабрика» – на торговельні склади й автостоянку, «Промавтоматика» – на будівельний та промислові торговельні центри… На місці заводу залізобетонних виробів виріс житловий комплекс «Фаворит», замість заводу автозапчастин – житлокомплекс «Гранд Сіті Домбровський».
У промзоні на сході міста – химерні руїни «Хімволокна», «Льонокомбінату», «Верстатуніверсалмашу» співіснують із сучасними підприємствами-лідерами на окремих ринках. Наприклад, там розташовані: «Євроголд» – виробник прасувальних дощок і дощок для серфінгу, «Грайф Флексіблс» – виробник поліпропіленового промислового пакування, «Біомедскло» – виробник скляної тари, «Ізоват» – виробник базальтового утеплювача, «Суперспрокс» – виробник зірочок для мотоциклів та багато інших.
Столиця електронних музичних інструментів
Цікавим прикладами трансформації науково-технічного потенціалу стали компанії, менеджмент яких «виростав» із колишніх флагманів житомирського приладобудування. У 1992 році команда інженерів створила компанію ЕКТА – сьогодні це один з європейських лідерів-виробників світлодіодних екранів. У 2011 році їхня відеоекранна інсталяція, яка використовувалася для прямої трансляції фінального матчу Ліги чемпіонів УЄФА, була внесена до Книги рекордів Гіннеса як найбільший у світі світлодіодний 3D-телевізор.
Інший приклад – компанії REC та TCM Audio – виробники у сфері звукового обладнання, засновники яких мають «коріння» серед співробітників «Електровимірювача» (в різні роки працювали на інженерних та інших посадах на заводі).
Чому саме в Житомирі працюють бізнеси у сфері технологій, звуку і музики? Можливо тому, що в різні часи тут народжувались або творили відомі композитори, музиканти, диригенти (Святослав Ріхтер, Михайло Скорульський, Борис Лятошинський, Віктор Косенко, Іван Сльота та ін.). А можливо тому, що на підприємствах міста створювались музичні інструменти: баяни, гармоні та гітари – на Житомирській музичній фабриці (заснована у 1933 році). На тому-таки «Електровимірювачі», окрім приладобудування і замовлень для військово-промислового комплексу, виробляли синтезатори, електрооргани й електробаяни.
До того ж саме у Житомирі проводиться міжнародний фестиваль електронної музики «Атом».
Отож, частину виробничого потенціалу Житомира втрачено назавжди, частина трансформувалася в інші бізнеси, ще одна – перебуває на роздоріжжі. До цієї частини й належить колишній завод «Електровимірювач».
Креативна індустрія є, а інфраструктури нема
Як дослідити, чи розвиваються креативні індустрії в Житомирі? Автори «Конструкцій Взаємодії» вирішили подивитися на це через статистику місцевих бізнесів. До креативних індустрій, за визначенням Кабміну, входить 34 види економічної діяльності: візуальне мистецтво, сценічне мистецтво, видавнича діяльність, дизайн, мода, IT, аудіовізуальне мистецтво, архітектура, реклама, бібліотеки, архіви та музеї, народні художні промисли.
У Житомирі зареєстровано понад 2700 фізичних осіб-підприємців (майже кожен десятий), основний вид діяльності яких – саме з-поміж креативних індустрій (рис. 11). Серед них абсолютними лідерами є представники ІТ-бізнесу (понад 2100 підприємців). Крім того, в місті зареєстровано майже 500 юридичних осіб з основним «креативним» КВЕДом. Здебільшого це компанії, що працюють у сферах інформаційних технологій, реклами, освіти, архітектури.
Найбільші житомирські ІТ-компанії (Infopulse, ISM Ukraine, Viseven, Ignite та ін.), переважно є експортно орієнтованими, але потенціал спільноти айтішників може бути використаний і на створення нових цікавих проєктів у місті.
Цікаво, що у Житомирі, де навчається майже 30 тисяч студентів і розташовано кілька тисяч суб’єктів, дотичних до креативної сфери та інновацій, практично відсутня відповідна сучасна інфраструктура (на кшталт коворкінгів, бізнес-інкубаторів, акселераторів, інноваційних або технопарків).
У самому центрі міського життя
Територія заводу «Електровимірювач» – ідеальна локація для створення інноваційного парку в Житомирі. Автори проєкту підтвердили свою гіпотезу за допомогою карти, де через різну інтенсивність кольорів показане скупчення різних об’єктів, важливих для повноцінного функціонування такого парку. Що інтенсивніший колір – то сприятливіша локація.
На цій карті ми наклали дані про адреси реєстрації підприємців (ФОП та юридичних осіб), що працюють у креативному секторі, на розташування вищих навчальних закладів у місті, а також зупинок громадського транспорту. Зрештою отримали два яскраво виражених центри концентрації усіх факторів і кілька субцентрів.
Перший з них – поряд з історичним і фактичним центром міста (район майданів Соборного, Перемоги та перетину основних транспортних «артерій» – вулиць Київської, Бердичівської, Перемоги та Леха Качинського).
Окрім згаданих вище об’єктів, у цьому районі розташовані адмінбудівлі, театр і філармонія, церкви й костел, а також готелі, музеї, ресторани та магазини. А неподалік і є територія «Вимірювача».
Інший центр зміщений на схід по одній з центральних вулиць міста – Київській. Там новий бізнес-район сформувався завдяки трансформації колишньої меблевої фабрики у найбільший у місті торговельно-розважальний центр.
Відстань між двома центрами долається максимум за 10 хвилин на громадському транспорті (через цей відрізок пролягає чимало маршрутів).
Саме такі «точки взаємодії» є сприятливими для розташування інноваційно-підприємницької інфраструктури.
Чотири гектари і 40 тисяч квадратів – простір інновацій
Ревіталізація, або відновлення колишніх промислових територій у креативні простори та інноваційні парки – один із сучасних трендів у розвитку міст. Тому чотири гектари території колишнього заводу та 40 тисяч квадратних метрів площ, що зараз є у приватній власності, виглядають як чудовий стартовий майданчик для цілого кластера об’єктів, що допоможуть створювати й просувати інноваційні продукти.
Тут можуть бути й офісні центри, і коворкінги, і технологічні майстерні для експериментів, тестування та запуску нових продуктів, і громадські, бізнес- та освітні простори для спілкування та пошуку партнерів. Нинішній директор і співвласник підприємства Андрій Чибуровський зацікавлений у якісній трансформації території та приміщень, шукає нові партнерства і підтримує нові проєкти.
«Перші ластівки» на «Вимірювачі» вже є. Наприклад, уже почалася робота над створенням «Лабораторії звуку» (експериментального майданчика електронної музики та майстерні аналогових синтезаторів) та «Лабораторії крафтового виробництва та промислового дизайну» (освітній простір і майстерні з різноманітними верстатами та обладнанням спільного використання для дизайнерів, крафтовиків).
Цей процес рухається завдяки співпраці громадських організацій («Творчий вимірювач», «Платформа Острів»), місцевої влади, освітніх інституцій та міжнародних партнерів (ПРООН, SIDA, Дім Європи, УКФ, Грацький університет мистецтв).
На думку авторів проєкту, Житомиру бракує саме такого центру для розвитку креативної індустрії, адже всі інші передумови вже є: освітні заклади й молоді кадри, виробничі традиції та сучасні технологічні бізнеси.
Для підготовки матеріалу ми поєднали якісні дані, зібрані під час просторово-соціального дослідження в місті, та кількісні дані, зібрані та проаналізовані в межах курсу «Місто і відкриті дані», організованого разом із Texty.org.ua.
У межах школи відкритих даних «Місто і відкриті дані» для аналізу Житомира використовувалися відкриті дані з data.gov.ua, офіційних порталів місцевих органів влади та OpenStreetMap.
Проєкт «Конструкції взаємодії» реалізується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
