У містечку Городок відкрили музей, якому може позаздрити навіть Київ
У містечку Городок на Хмельниччині офіційно відкрили оновлений історико-краєзнавчий музей, який тепер називається «Городок-музей», або ж «G-Museum».
29 травня в містечку Городок на Хмельниччині офіційно відкрили оновлений історико-краєзнавчий музей, який тепер називається «Городок-музей», або ж «G-Museum». Нові приміщення для музеїв з’являються нечасто, і кожен такий випадок – новина. В глибинці ж і поготів. Тим більше, коли сама споруда музею та його облаштування виконані за найновішим словом світових музейних технологій: інтерактивні екрани та монітори, аудіо й відеосистеми та інші новинки.
Городоцький краєзнавчий музей створили 6 червня 1969 року. Від початку це була просто невеличка збірка старожитностей та предметів народного побуту, яка заледве нараховувала кілька сотень експонатів.
Як і більшість тодішніх провінційних та сільських музеїв, створювали його місцеві краєзнавці на ентузіазмі та у вільний від основної роботи час. Під музей виділили дві кімнати в місцевому будинку культури.
У 1971 році колекція-виставка здобула статус «Народного музею». Втім, як і раніше, все трималося виключно не ентузіазмі й ніяк не оплачувалося. Попри це, фонди музею активно збільшувалися.
Палеонтологічна експозиція – бивень та зуб мамонта, скам’янілості Сарматського моря
У 1993 році музей отримав власне приміщення. Першим директором та єдиним штатним співробітником став краєзнавець Іван Лаха. Значну роботу з художнього оформлення музею виконав місцевий художник Леон Радюк, а частину експозиції, присвячену природі та геології краю, підготував природознавець, ботанік та еколог Олександр Кльоц.
3 грудня 2002 року музей здобув статус державного закладу.
Артефакти з розкопок кургану біля села Купин
Місцева пенсіонерка Нонна Пащенко передала музею колекцію старожитностей, яку вона збирала впродовж півстоліття, починаючи ще з кінця п’ятдесятих років. Хоча переважно то був підйомний матеріал, зібраний з ріллі в місцях давніх поселень, серед нього було чимало унікальних та надзвичайно цікавих артефактів. Зокрема, при прокладанні меліоративної траншеї вона майже з під самого ковша екскаватора дістала комплекс поховального посуду «черняхівської культури». Подаровані Пащенко артефакти можна побачити в музеї й сьогодні. Жінка чудово знала справжню ціну переданим музею раритетам – на той час це кілька тисяч доларів, але при мізерній пенсії все ж вирішила залишити всі свої знахідки людям.
Варто зазначити, що проєкт споруди музею було виконано з помилками та без урахування особливостей крутосхилу, на якому його звели, та «слизьких» лесових ґрунтів. Та й будівельники все зробили абияк. За якийсь час будинок почав «сунутися», стіни вкрилися тріщинами, а дах почав протікати.
У 2012 році сумна ситуація з музейним приміщенням зацікавила уродженця Городоччини, доктора медицини та бізнесмена Миколу Гуменюка. Тоді він вирішив власним коштом повністю оновити музей. Тобто, не тільки змінити приміщення, а й оновити структуру музею та розширити його спрямованість.
Додаткову роль у цьому амбітному проєкті зіграла згадка про шанованого земляка. Знаменитий мікробіолог Сергій Виноградський, який разом з Пастером, Кохом та Мєчніковим є одним з чотирьох стовпів, на яких постала сучасна мікробіологія, до революції був дідичем Городка та околиць. Він чимало зробив для розвитку та процвітання містечка.
Воскова фігура Сергія Виноградського серед відтвореної лабораторії
«Для мене в першу чергу цей музей – данина поваги знаменитому землякові, якого я щиро вважаю своїм учителем, – каже Микола Гуменюк. – Виноградський у своїх щоденниках неодноразово писав, що мріє перетворити Городок на багате й процвітаюче місто, і робив чимало кроків для здійснення цього плану. На жаль, всьому завадив прихід до влади більшовиків. Створення музею – це часткове втілення мрії Сергія Миколайовича».
Закономірно, що значна частина експозиції оновленого музею присвячена саме Виноградському. За світлинами навіть відтворено його лабораторію в інституті Пастера, де він працював на еміграції, посеред якої стоїть воскова фігура вченого.
У 2018 році було завершено роботи зі зведення споруди нового музею – для цього довелося знести в нуль майже все, залишивши від старого лише приблизно 5%. Після того велися внутрішні роботи та розроблялися підходи до експозиції. Для останнього залучили відому на всю Україну Майстерню музейних проєктів Олександра Антонця, одну з найкращих в цій галузі.
Наразі оновлений Городок-музей займає приміщення загальною площею в 1,300 кв. м, де виставлено понад тисячу експонатів (а ще кілька тисяч одиниць зберігаються в фондах).
«Цей унікальний музей для нашого міста – не тільки привід для гордості, а й велика відповідальність, – каже міська голова Городка Неоніла Андрійчук. – Подібні заклади в Україні рідко бувають хоча б просто самоокупними. Але ми прекрасно розуміємо, що не все вимірюється грошима, і є речі, на яких не варто економити. Народ без минулого не має майбутнього. До того ж структура музею дозволяє йому стати одним із головних центрів культурного, освітнього й наукового життя не тільки міста, а й області. У громаді також планується активно розвивати туризм – на Городоччині є що показати й на що подивитися. Музею тут відводиться не остання роль. Тож витрати на його утримання повернуться якщо не прямо, то опосередковано».
Зі слів пані Неоніли, незабаром слід очікувати поповнення експозиції та фондів музею. В червні за ініціативи та коштом громади в місті мають відбутися масштабні археологічні дослідження. Головним завданням істориків стане визначення часу заснування міста – наразі вдалося з’ясувати, де саме колись стояло донедавна невідоме історикам давньоруське городище, яке згодом стало «зародком» Городка. Йдеться орієнтовно про ХІІІ століття, але не виключено, що місто ще старіше. Перша на 100 % вірогідна письмова згадка про Городок відноситься лише до ХV століття (згадки від ХІV ст. викликають сумнів і, найшвидше, там ідеться про зовсім інше поселення). В Городку очікують, що археологи не лише заповнять «білі плями» в історії міста, а й поповнять музей цікавими експонатами.
