Помер Олександр Ройтбурд. Яким ми його запам'ятаємо?

За попередніми даними, прощання з митцем відбудеться 11–12 серпня в Одеському художньому музеї — про деталі повідомлять згодом.

Громадське згадує про художника:

Нова хвиля українського мистецтва

Ще у червні цього року Олександр Ройтбурд активно працював над виставкою «Від 20-х до 20-их». Це спроба зібрати загальну картину розвитку українського мистецтва за 100 років — і його роботи також увійдуть у цю історію.

У 1983 році Ройтбурд закінчив художньо-графічний факультет Одеського педагогічного інституту. Політичний перелам у 80–90-ті роки й експерименти митців зі стилем породили таке явище, як Нова українська хвиля — і Ройтбурд був на її вершині. 

Він став засновником асоціації «Нове мистецтво», побував головою правління Центру сучасного мистецтва Сороса в Одесі та директором галереї Марата Гельмана в Києві.

Його роботи з біблійними мотивами, недомовленістю у формі картин без назви, символікою дзеркал і химерно видовжених частин тіла запам’ятовуються глядачеві надовго. 

«Я пишу світ таким, яким я його пишу», — зазначив якось художник, і цей стиль справді був неповторним.

Створював митець і яскраві натюрморти, які називав «портретами речей» — та навіть у таких картинах простежувався філософський задум і якась особлива, суто «ройтбурдівська», меланхолійна палітра кольорів. 

Видавництво «Основи» якось спробувало зібрати увесь творчий шлях Ройтбурда докупи — і вийшов том на 444 сторінки. 

Його роботи експонуються в музеях Нью-Йорка та Нью-Джерсі, а також у нашому, Одеському художньому музеї.

Модернізація музею

У 2018 році Олександр Ройтбурд став директором Одеського художнього музею. Модернізовувати заклад він вирішив із буденного, але не менш важливого — відремонтував дах. Потім розширив експозицію, встановив логіку розміщення експонатів в окремих залах.

За неповний рік роботи Ройтбурда музей заробив на 2 мільйони гривень більше, ніж за попередній — та попри це, його достроково звільнили з посади директора. Таке рішення ухвалила Одеська облрада з ініціативи представників «Опозиційного блоку». Довгі судові позови, апеляції — і лише наприкінці 2020 року Ройтбурд знову обійняв цю посаду, вже остаточно, за рішенням Верховного Суду, який визнав звільнення незаконним.

Ставши депутатом Одеської облради, Ройтбурд належні йому за законом гроші на депутатські потреби теж вкладав у музей. Тож без його підтримки й ентузіазму Одеський художній музей уявити неможливо.

«Його ніби витягли з пазла світу»

Мабуть, у всіх, хто пов’язаний із культурною сферою, ще ніколи стрічка новин так не рясніла спогадами, як 8 серпня.

Журналістка Зоя Казанжи згадує про Олександра Ройтбурда: 

«Це була тривала й запекла боротьба за Одесу, яка точилася скрізь, де бував Олександр. Ми дуже багато сперечалися. Водночас із ним неможливо було посваритися, якщо у вас виникала певна хімія і ти був для нього своїм. 

Ця втрата — не просто якась персональна; його ніби витягли з пазла світу. Ми не дружили "взахльоб", але йому завжди можна було подзвонити, сказати, що до тебе приїхали гості, і попросити провести екскурсію. Він погоджувався й питав, коли буде зручно. Олександр дуже хотів, щоб усі побачили інакшу, українську Одесу (і мені йдеться не так про національну ознаку, як про все найкраще, що тут є).

Я не знаю, як ми будемо в Одесі справлятися з цією втратою. Мені дуже болить за Одесу, бо я розумію, що всі, мов шуліки, зараз налетять на Одеський художній музей. Для людей, які зараз дуже радіють смерті Ройтбурда, немає нічого святого, їх ніщо не зупинить. Найважливіше для нас зараз, відплакавши, рятувати від цих шулік музей і місто».

А поет і перекладач Борис Херсонський згадав свого друга таким, яким він був — суперечливим і відчайдушним:

«Одеса відома як місто літераторів та місто художників. І справді, хороших і навіть чудових художників у місті було чимало. Але великий художник був один. І це — Ройтбурд.

Фантастична енергетика, небачена продуктивність, широта тематики, сміливість і навіть неприборканість. Скільки виставок за короткий час! Скільки приголомшливих робіт! Які чудові статті про нього, які каталоги!

Ми познайомилися колись у Пале-Роялі, де молоді художники продавали за копійки свої роботи. Познайомились і подружилися відразу. Творчий шлях Саші у мене перед очима. Увесь, різноманітний, провокативний, постмодерністський і неокласичний.

Він не вписувався в наше місто, яке він нагородив титулом «СМТ "Одессочка"». Відра бруду, вилиті на Сашу, особливо коли він виграв конкурс на посаду директора ОХМ, опису не піддаються.

Він не вписався в наше місто й на посаді директора музею, хоча для нього він зробив дуже багато. Як ніхто — багато. Від композиції до фандрейзингу, до вечорів, концертів і лекцій у стінах музею.

Він пішов у місце, в існування якого відчайдушно не вірив. Туди, де немає хвороби, печалі й зітхання. Кажуть — спи спокійно. Але ти був занадто неспокійним, щоб угамуватися за межами земного життя. Неспокійних та енергійних снів тобі, любий друже».

Серед тих, хто згадує Ройтбурда, і підприємець, президент літературної корпорації Meridian Czernowitz Святослав Померанцев:

«Сьогодні через хворобу помер мій друг — Олександр Ройтбурд. Спочивай із миром, друже, і вибач за все. Висловлюю глибоке співчуття рідним та близьким від себе та всієї корпорації Meridian Czernowitz. У нас були спільні плани на майбутнє. Все буде за графіком, Ройтбурде!»

Пам’ять житиме

У вересні 2021 року у видавництві Meridian Czernowitz вийде книжка Олександра Ройтбурда «Вірші дилетанта», проілюстрована Сергієм Жаданом — задля неї поет і художник помінялися ролями. За спогадами багатьох знайомих, у Ройтбурда були хороші тексти, деякі з них можна прочитати на його сторінці у Facebook.

Якось митець опублікував свій текст за 1997 рік — «У дитинстві мені було страшенно шкода загиблих космонавтів». Ройтбурд теж був неначе космонавтом, який відкрив нам новий світ — без страху, без меж і кордонів. І нам теж дуже шкода з ним прощатися.

одеса Ройтбурд мистецтво