Не вірте китайцям, що гроші «дешеві» приносять
Аналіз кількох десятків кредитних угод Китаю з іншими країнами показав, що отримані кошти можуть шкодити їхнім національним інтересам та призводять до відчутної втрати суверенітету. Китай втручається в економічну політику, вписуючи у (майже завжди останнім часом секретні) угоди умови про "консервацію" законодавства (що робить реформи неможливими) та отримує пріоритет перед іншими кредиторами.
Нещодавно група дослідників змогла зібрати та проаналізували 100 таких договорів із загальної кількості понад 2 000. Вони охоплюють 24 країни, що розвиваються, загальна сума кредитів – $36,6 млрд, – пише економіст Дмитро Горюнов.
По-перше, стало зрозуміло, чому про ці угоди є так мало інформації. Більшість з них містять пункти про конфіденційність умов. Зокрема, про обсяг, ставку та цільове призначення коштів. В окремих випадках – навіть про сам факт їхнього надання.
Здебільшого позичальником є уряд або державна компанія. Тобто платники податків не знають, скільки їм доведеться виплачувати й за що. Причому такі умови що далі, то частіше фігурують в угодах. З 2015 року ці норми є у всіх контрактах.
По-друге, хоча головна мета позик – посилення впливу або навіть контролю Китаю над країнами, вони також дбають про те, щоб повернути свої гроші. Наприклад, вимагають пріоритету перед іншими кредиторами (норма "без Паризького клубу", 75% контрактів) або контролюють рахунки позичальника (30%). Крім того, всі контракти містять норму про "перехресний дефолт": якщо держава оголошує дефолт за іншими кредитами, то це автоматично поширюється і на китайський кредит.
На додаток до більш стандартних умов є і нові винаходи: наприклад, припинення або навіть погіршення (що б це не означало) дипломатичних відносин з Китаєм прирівнюється до дефолту і є причиною вимагати до сплати всю суму одразу.
По-третє, Китай втручається в економічну політику. Причому, якщо міжнародні фінансові інститути вимагають від позичальника реформ, навіть якщо країна не хоче їх робити, то Китай вимагає консервації регуляторного поля.
Невдовзі Україна планує підписати з Китаєм рамкову міжурядову угоду про будівництво доріг. Чиновники запевняють, що Україна – не Африка та не дасть себе обдурити. Однак громадянське суспільство має вимагати від влади, що угода має бути публічною та бути вигідною Україні, а не лише Китаю та низці чиновників, які її підпишуть.
