Жахливий тріумф талібів в Афганістані – аналітика The Economist

Наводимо переказ статті The Economist, яка своєю чергою оновлюється через стрімкий розвиток подій.

В останні кілька років президентський палац у Кабулі, відомий як Арг (цитадель), був оазою спокою в неспокійному місті. Щоб потрапити до нього, доводилося пройти крізь півтора кілометра КПП з дедалі більш озброєними військовими афганської армії.

Всередині дворика XIX століття афганські високопосадовці пили лате у стильному кафе посеред добре доглянутих садів, обговорюючи політику ззовні – у справжньому Афганістані.

Коли кореспондент The Economist востаннє був тут, члени Ради національної безпеки пояснювали, чому, на їхній погляд, "Талібан" слабкий. Єдина причина, чому його досі не перемогла підтримувана США армія Афганістану, на думку цих високопосадовців – у тому, що уряд Афганістану не хоче ставити під загрозу цивільних, ідучи в наступ. «Вони не можуть перемогти в бою, – сказав один із посадовців. – Наші спецпідрозділи дуже сильні. "Талібан" може тільки вдарити й утекти, вдарити й утекти».

15 серпня 2021 року гелікоптери курсували туди-сюди, евакуюючи з Аргу тих самих посадовців. Зі схожого на фортецю посольства США підіймався дим: палили чутливі документи.

Не минуло й місяця, відколи президент Джо Байден заявив, що "не буде обставин, коли людей вивозитимуть із даху американського посольства" (як це було в Сайгоні у В'єтнамі в 1975 році) – і ось ми бачимо фотографії гелікоптерів, які роблять саме це – вивозять дипломатів США з посольства до аеропорту.

Вчора речник "Талібану" в столиці Катару, де бойовики тримають своє дипломатичне представництво, великодушно проголосив, що таліби зупиняться у воротах Кабула для переговорів про мирну передачу влади. Президент Афганістану з 2015 року Ашраф Гані втік із країни зі своїми найближчими помічниками. Афганська держава, яку будували два десятиліття за вливання трильйонів доларів, розчинилась у повітрі.

Як сталося, що уряд із 350 тисячами солдатів, яких тренували та яким давали обладнання найкращі армії у світі, так швидко дезінтегрувався?

Північнов'єтнамська армія, яку підтримував СРСР, усе-таки в 1975 році місяцями просувалася через Південний В'єтнам, тяжко здобуваючи кожен шматок території. Натомість, як видно з карт, "Талібан" із не більш ніж 200 тисячами бійців та з обладнанням, переважно захопленим у боях, захопив усі міські центри Афганістану за якийсь тиждень – зазвичай не зустрічаючи особливого опору.

Такою була карта станом на 13 серпня (сірим – підконтрольні "Талібану" провінції)

А так стало буквально за два дні, 15 серпня:

Можливо, те, чого їм бракувало в обладнанні, компенсувалося мізками, рішучістю та політичною хитрістю.

Раніше дипломати "Талібану" сподівалися домовитися з урядом президента Гані про свого роду поділ влади. Схоже, повстанці зрозуміли, що вигідніше вести переговори з підлеглими пана Гані – місто за містом – і таким чином попросту висмикнути килим з під його ніг.

Тож у місті Герат біля іранського кордону Ісмаїл Хан – місцевий воєнний правитель, який переміг "Талібан" у 2001 році – тепер через кілька днів здався й був знятий на відео в полоні, де він просить про "мирне становище в місті".

У відомому Кандагарі – серці південної житниці Афганістану й місці народження первісного "Талібану" – на відео губернатор передає владу своєму талібському супернику.

На сході країни в Джелалабаді бойовики "Талібану" проходять без єдиного пострілу: старійшини міста домовилися про здачу.

Мазарі-Шариф на півночі, який був колись бастіоном опору талібам, тепер згорнувся подібним чином.

У кожному з цих випадків бойовики робили дуже широкі обіцянки "пробачити" тих, хто служив у підтримуваному американською владою уряді в обмін на здачу без бою.

Так, у Кандагарі колишнім солдатам, які здалися, видали перепустки, які можна пред'являти на КПП "Талібану". По всьому місту в п'ятницю було чути постріли – але, як кажуть місцеві, це стріляли в повітря, святкуючи.

Афганська армія, попри свою видиму силу, стала жертвою того, що можна назвати синдромом Йоссаріана – за іменем героя відомого роману Джозефа Геллера про Другу світову війну "Пастка-22". Йоссаріана запитали, а що станеться, якщо всі, як він, почне думати, що воювати безглуздо. Він відповів: «Треба бути дурнем, щоб думати інакше, правда?»

Washington Post цитували афганського офіцера, який пояснював, чому солдати уряду не зупинили "Талібан": «Брате, якщо ніхто інший не воює – чому я маю воювати?»

Бойовому духові афганської армії не допомогла й фіскальна криза: урядові службовці й армія не отримували платню місяцями.

Що означає захоплення влади "Талібаном?

Попри всі обіцянки про милосердя після перемоги, мало хто з афганської інтелектуальної еліти почувається обнадієним. Після того, як бойовики захопили Спін Болдак – район на кордоні Пакистану, який одним із перших упав наприкінці липня – невдовзі з'явилися повідомлення про вбивства десятків прихильників уряду.

Коли наприкінці липня бойовики почали захоплювати околиці Кандагара, вони викрали популярного коміка Назара Мохаммада й убили його. В цьому ж місті повідомляли про озброєних талібів, які ходили від дверей до дверей, вишукуючи конкретних людей, що працювали на західні уряди.

У парках Кабула в останні тижні зібралися тисячі біженців. Сотні людей штурмували візові центри, сподіваючись отримати місця в евакуаційних рейсах, які в останню хвилину організовували західні сили.

Політичний підрозділ "Талібану" в Катарі заявляв, що вони вже не ті криваві теократи, які панували в Афганістані між 1996 та 2001 роком, коли звинувачених у злочинах (часто суто релігійних) публічно страчували на стадіонах – включно з жінками, яких каменували за звинуваченнями у подружній зраді.

Тепер перемовники "Талібану" наголошують, наприклад, що в ісламі немає жодних обмежень щодо освіти жінок.

Але розбіжність між тим, що кажуть у Катарі, й тим, що роблять командири радикального руху в Афганістані, має ширину каньйону.

Так, у Гераті, де 60% студентства були жінки, їм вже наказали повертатися до своїх домівок. Жінкам-працівницям казали передати роботу своїм родичам-чоловікам. Один з командирів "Талібану" в інтерв'ю BBC кришталево ясно сказав про освіту дівчат: «У нашому селі й нашому районі жодна дівчинка не ходила до школи... не існує таких шкіл, та й ми б усе одно цього не дозволили».

Навіть найбільш оптимістичний варіант, за якого лідери "Талібану" вирішать показати, що вони серйозно реформувалися – все одно похмурий.

Звісно, уряд Афганістану зробив дуже малий прогрес у покращенні якості життя для звичайних афганців, навіть у містах, де він мав значно більший контроль, ніж у селах. Корупція була всеохопна – без сумніву, це одна з причин, чому таліби так ефективно захопили країну.

Відео, на якому бойовики "Талібану" йдуть пишним будинком Абдула Рашіда Достума, колишнього віцепрезидента, який, за повідомленнями, втік до Узбекистану, підкреслює прогнилість держави.

Та все ж, за підтримки цунамі фінансової допомоги, уряд давав освіту людям, і мало хто голодував. Тепер, коли посольства закриваються й іноземці тікають, усі ці донорські вливання, які й підтримували економіку країни, допомагали в освіті дітей, включно з дівчатами, зникнуть. Невдовзі може початися гуманітарна катастрофа.

Приниження США та їхніх західних союзників не могло б бути більшим. Після того, як закінчиться евакуація громадян і тих дуже небагатьох афганців, яким пощастить виїхати, західним урядам залишиться лише визнати, що Талібан при владі.

Наприкінці 1990-х уряд талібів визнавали лише кілька країн – зокрема, Пакистан і Саудівська Аравія. Тоді проти талібів тримався антиталібанський північний альянс, місцеві парамілітарні утворення на півночі Афганістану. Цього разу радикальний ісламістський рух розумно вибив передовсім північ.

Офіційні особи "Талібану" вже зараз зустрічались із дипломатами кількох країн. Зокрема, наприкінці липня делегація талібів зустрічалась із міністром закордонних справ Китаю. Посольство Росії вже теж заявило, що не збирається евакуюватись із Кабула. Євросоюз обіцяв "ізолювати" новий уряд, якщо вони захоплять владу силою. Ця обіцянка здається дедалі порожнішою, з кожною хвилиною.

афганістан талібан війна аналітика