Лукашенко – у фарватері російської пропаганди: звинувачує і загрожує Україні

Перекладено з iSANS - міжнародна мережа експертів з безпеки.

Очікується, що подальша інформаційна конфронтація Лукашенка з Києвом відбуватиметься за вказівкою з Москви та ризикує в найближчій перспективі перейти в реальні провокації на кордоні під час навчань «Захід-2021», а в далекій – інформаційну війну на боці Росії в протистоянні з Україною в енергетичному секторі.

Про це свідчить багато що зі сказаного Лукашенком на восьмигодинній пресконференції, яку самопроголошений президент присвятив річниці президентських виборів.

Версія реальності від Лукашенка

Найчастіше об'єктами інформаційних атак білоруської влади стають не тільки західні сусіди Білорусі, а й Україна. І тут чітко простежується зв'язок, а часто і пряме дублювання наративів кремлівської пропаганди.

Інформаційні випади Лукашенка не завжди втілюються в життя. Водночас аналіз цих заяв дозволяє розпізнати напрямки, за якими варто очікувати від білоруського режиму провокацій або дій, спрямованих на загострення ситуації.

Фабрика «доказів»

Говорити про небезпеку, що нібито йде від України, Лукашенко почав в серпні 2020 року, після фальсифікації виборів і початку масштабних протестів. Одночасно Кремль активно поширював через підконтрольні медіаканали тему «українського сліду» в білоруських подіях липня-серпня 2020 року.

Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявляв, що до дестабілізації Білорусі причетні 200 «бойовиків з України», нібито перекинутих для радикалізації протестів.

Лукашенко це повторював, а російський "пропагандистський десант" в Білорусі на чолі з Маргаритою Симоньян допомагав просувати меседжі далі.

Для формування з України образу ворога для Білорусі кремлівські медіа провели низку інформаційних кампаній, в яких активно цитували Лаврова та главу СВР РФ Наришкіна.

Підкріпити звинувачення фактами намагалися за допомогою білоруських спецслужб, діяльність яких координують російські колеги. «ФСБ і КДБ працюють у найтіснішому контакті. Ми співпрацюємо, вчимося. У нас дуже багато спільних завдань», –сказав Лукашенко під час пресконференції.

Однак матеріали спецслужб, які він демонстрував: «розмови Ніка і Майка», 150 джипів з Литви з кулеметами для розстрілу президента, льох у Гомельській області, куди його мали посадити разом із синами, фінансування ЦРУ і ФБР операції з повалення – насправді підтвердили протилежне. Всі ці «докази» грубо сфальшовані. Про це ж говорить і цинічне використання режимом політичних заручників, як-от Романа Протасевича.

Формування образу «Україна – ворог»

Лукашенко регулярно загрожує Києву, звинувачує в радикалізації білоруського протесту і зовнішньому втручанні.

Він погрожує перекрити постачання палива в Україну і постійно звертається до питання визнання Криму російським.

У публічних виступах і медіакампаніях можна виокремити кілька ключових наративів, які використовуються для інформаційних маніпуляцій та тиску на Україну.

Найбільш помітні:

• можливе визнання Криму російським,
• легітимізація незаконних формувань так званих ЛДНР,
• посилення військової співпраці з Росією,
• перекриття кордону з Україною,
• блокування або обмеження постачань товарів, зокрема нафтопродуктів.

Чий Крим?

Лукашенко розуміє, що навіть просто обговорюючи можливість визнання російської анексії Криму, організації туди авіарейсів або розвитку зв'язків з окупованих півостровом, він порушує норми міжнародного права і змушує Україну реагувати. Потім це використовується в тому числі для демонстрації «політики конфронтації», що буцімто проводить Київ.

Під час пресконференції Лукашенко заявив: «Коли Білорусь Крим визнає? Я відповідаю публічно: коли останній олігарх в Росії визнає Крим і почне постачати туди продукти. За мною справа не заіржавіє».

Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров відреагував миттєво і нагадав, що Росія вважає півострів своєю частиною, яка входить до складу Союзної держави з Білоруссю, натякнувши тим самим, що не залишає Лукашенку можливості для маневру.

Крім того, в липні в Білорусі стартувала громадська кампанія «Визнай Крим!», а напередодні газета «Мінськ – Новини» (друкований орган Мінміськвиконкому) опублікувала об'ємний редакційний матеріал – «Мінчанину з родиною вдалося відпочити в Криму».

Варто нагадати, що перетин кордону з окупованим Кримом поза українськими пунктами пропуску, тобто з території РФ – є правопорушенням, яке передбачає адміністративну та кримінальну відповідальність в Україні.

«Прокурори» з окупованих областей

У ході «Великої розмови з президентом» Лукашенко також визнав допуск білоруської стороною на свою територію так званих прокурорів з окупованого Луганська для допиту Романа Протасевича. Раніше МЗС Білорусі в офіційній відповіді МЗС України категорично заперечувало факт допиту Протасевича представниками «ЛДНР».

Військова співпраця з Росією

В інформаційних кампаніях у Білорусі зі створення з України образу ворога постійним є меседж про збільшення присутності НАТО на українській території. Він використовується для обґрунтування необхідності організації військової протидії загрозам з української території та збільшення військового співробітництва з Росією.

Лукашенко привчає білорусів до думки про потребу російської військової присутності та регулярно повторює: «Якщо потрібно буде для безпеки Союзної держави, яку ми будуємо, для безпеки Білорусі та Росії розмістити тут все збройні сили з усіма видами озброєнь – вони будуть тут розміщені негайно».

Кремль також нав'язує як Україні, так і Європі необхідність розглядати Білорусь як противника та очікувати військового вторгнення з її території. Цій же меті служитиме й проведення у вересні спільних військових навчань «Захід-2021».

Адміністрація Лукашенко так коментувала результати його чергової зустрічі з Путіним: «Україна. Тут окремо обговорили ситуацію зі збільшенням військової присутності блоку НАТО на території країни. Зокрема, проведення масштабних навчань і плани Альянсу з будівництва військових баз».

Міністр оборони Білорусі Віктор Хренін 30 липня закріпив цю тезу: «Україна продовжує реалізацію курсу на інтеграцію до НАТО ... Не можна виключити, що для отримання фактурного матеріалу для звинувачення Білорусі та Росії керівництвом України можуть бути організовані різного роду провокації на наших південних кордонах».

Ці заяви Україні слід розглядати «від зворотного» і своєю чергою бути готовою до спроб організації Білоруссю провокацій на кордоні, зокрема під час навчань «Захід-2021».

Погрози та прагматичний експорт

Лукашенко також регулярно загрожує Україні обмеженнями імпорту товарів до Білорусі та забороною постачань в Україну, зокрема нафтопродуктів – стаття експорту, критична для самої Білорусі.

На пресконференції він розвивав сценарій наслідків припинення постачання до України паливно-мастильних матеріалів з Білорусі та Росії: «І завтра на вилах би повиносили і Зеленського, і всіх інших. Тому що 35% – ми, 35–40% – Росія постачає палива в Україну».

Однак істотних економічних санкцій проти України Білорусь на сьогодні не запровадила, навіть попри заяви про перехід Україною «червоних ліній» – як реакції на захоплення літака Ryanair у травні: «Білорусько-українські політичні відносини [перебувають] на дуже низькому рівні, і червона лінія перейдена тоді, коли Євросоюз ще не припинив авіасполучення з нами, а Україна це зробила».

Режим індивідуального ліцензування на імпорт низки українських товарів, зокрема кондитерських виробів, шоколаду, сільгосптехніки, який був запроваджений у Білорусі в травні терміном на пів року, серйозно на українсько-білоруську торгівлю не вплинув.

Заяви про закриття кордонів

Практично тотожною до економічних санкцій є ситуація і з систематичними загрозами Лукашенка закрити кордон з Україною. Заяви є – а реалізації на практиці немає.

Лукашенко погрожує закрити кордон починаючи з минулої осені. При цьому часто видає бажане за дійсне. У грудні 2020 року він говорив про це знову в контексті уявних поставок до Білорусі зброї: «І з Україною зараз закрили вже (кордон – ред.), миша не проповзе».

Але всі ці заяви мають радше пропагандистський характер і здебільшого мають на меті публічно звинуватити Україну в контрабанді та підготовці радикалів, ніж реально ввести обмеження.

Звинувачення в радикалізації

Одночасно зі спробами організації тиску на Україну за названими пунктами, Лукашенко і білоруські силовики звинувачують Україну у втручанні у внутрішні справи Білорусі, причетності до дестабілізації ситуації після виборів президента, організації та фінансуванні екстремістської і терористичної діяльності, контрабанді зброї в Білорусь.

Заяви про затримання в Білорусі «терористичних груп», «екстремістів», і причетності до цього України озвучує зазвичай особисто Лукашенко і супроводжують білоруські провладні та кремлівські медіа.

Подібні матеріали фабрикуються систематично, що вказує на цілеспрямовану дискредитацію України. Такі заяви дублюються кремлівськими наративами про виконання Україною «вказівок Заходу», який нібито розгорнув на українській території потужний розвідцентр для роботи проти Білорусі.

Цю ідею Лукашенко озвучив, наприклад, у листопаді: «У даний період проти країни працюють найпотужніші спецслужби світу ... США – вони під Варшавою центр створили, а зараз в Києві створили. Гаразд, я б сказав, але ми з росіянами, розвідки наша і російська попрацювали, побачили ці центри».

У подібних заявах Лукашенко часто посилається на заяви Кремля, звинувачуючи Україну разом із Литвою, Польщею, Чехією і «колективним Заходом» у втручанні у внутрішні справи Білорусі.

Використовуючи результати провокацій і сфабриковані матеріали, Лукашенко називає Україну виконавцем волі «колективного Заходу» і звинувачує в проведенні антибілоруської політики, зокрема підтримці опозиціонерів «втікачів» і приховуванні екстремістів.

19 липня в інтерв'ю телеканалу Sky News Arabia Лукашенко заявив: «За провокацією насамперед, це нам абсолютно відомо, стоять США, їхні спецслужби і не тільки ... Тому що замовити вбивство президента і журналістів, видатних громадян Білорусі, вчинити терористичні акти можливо тільки зі згоди вищого керівництва тієї чи іншої країни. Виконавці або країни, з яких здійснюється виконання цих заходів, ми їх теж знаємо – це Литва, частково Латвія, передусім Польща та Україна».

У цьому ж контексті білоруський режим звинувачує Україну в участі в інформаційній війні проти Білорусі.

Україна регулярно спростовує фейки, які продукує режим Лукашенко і кремлівська пропаганда. 10 серпня МЗС України викликало тимчасового повіреного у справах Республіки Білорусь в Україні Камишева, щоб висловити протест у зв'язку з неприпустимими заявами Лукашенка під час пресконференції 9 серпня.

Серед них – готовність визнати російський суверенітет над тимчасово окупованих українським Кримом, звинувачення України в «переправлення зброї» і підготовці «бойовиків» для дій на території Білорусі. МЗС України також заявило, що фейками про зовнішні загрози державності Білорусі з боку України та інших західних держав Лукашенко намагається виправдати свої репресивні методи та обмеження прав і свобод громадян Білорусі.

білорусь лукашенко диктатура пропаганда росія