Пантеон України на місці Арки дружби народів - дипломний проєкт нашого читача
Архітектор Василь Николишин сформулював своє бачення музею-меморіалу в дипломній роботі, навчаючись в Чеському технічному університеті в Празі у 2019 році, і поділився своєю ідеєю з редакцією ТЕКСТІВ. Публікуємо запропоновану концепцію та запрошуємо до обговорення цієї ідеї (у коментарях до цієї публікації у соцмережах).
Чому Україні потрібен Пантеон
Найважливіше для народу - це пам’ять. Зберігати свою історію, шанувати національних героїв. Зараз виникає потреба переоцінки місць та пам’ятників радянської доби. Водночас давно існує ідея побудови нового меморіалу, який не заплямований слідами імперського чи комуністичного впливу, який би демонстрував історію боротьби українців за Незалежність. Один з варіантів - спорудження кенотафу або пантеону Героїв України (символічної гробниці, в якій немає небіжчиків, але увічнена пам’ять про них).
В Італії є римський Пантеон, в США - музей американської історії, а в Франції - паризький Пантеон. Всі держави, що мають непохитну ідеологічну та історичну пам’ять, мають концептуально сформований архітектурний об’єкт, який є символом поваги до минулих поколінь.
Україна протягом останніх восьми років перебуває у фазі активного захисту своїх кордонів та ідентичності, тому Пантеон - необхідний для декларування власної історичної пам'яті, як серед українців, так і серед іноземців.
Де можна розташувати цю споруду
Будівля спроєктована в Києві на місці арки “Дружби народів” (арку пропонується перенести в музей Тоталітарних режимів на ВДНГ). Переваги цієї ділянки в тому, що на ній перетинаються важливі туристичні траси, вона ізольована від решти “повсякденного” міського простору, а також поблизу неї присутні сакральні для історії України місця.
Будівля має вигляд об'єкту-кинжалу, врізаного поперек рельєфу: цей підхід підтримує найважливіший напрямок у середовищі - вулицю Хрещатик, а також з протилежної сторони обрамлює вид на Дніпро. В меншому контексті об'єкт ділить площу на гамірну та спокійну частини, відділяє природний рельєф від туристичного коридору Хрещатик - Володимирська гірка.
Будівля у повздовжньому розрізі
План пантеону (мінус перший поверх)
План музею (мінус другий поверх)
Функціонально будівлю розділено вертикально на рівні: мінус перший поверх - Пантеон з ритуальною залою, - мінус другий - музейна частина. Будівля майже не розвивається на наземному просторі площі: завданням було відокремити повсякденне життя наземної частини від підземного об’єкта з сакральним посилом .
Цей підхід має посилити сприйняття об'єкту: прийшовши зі сторони Хрещатику відвідувач на пів дорозі зустрічається справа зі стіною, що постає із землі. У місці її закінчення перед подорожнім відкривається площа з басейном, яку пронизує іржаве лезо. Людина, досліджуючи об'єкт, знаходить позаду себе мармуровий блок, вписаний в наявний амфітеатр, в глибині якого ховається вхід в споруду. До меморіалу такого масштабу треба йти цілеспрямовано.
Об'єм меморіалу створений переважно з бетону. Будівлю вздовж пронизує похила стіна з текстурою іржі - символом крихкої пам’яті. Саме вона буде супроводжувати відвідувача об'єкта на обох поверхах. На рівні площі вона розділяє площу на два простори. На рівні пантеону вона приховує пандус-вихід та проходи від приміщень. В музейній частині вона розділяє експозиції “Розвиток України” та “Досягнення особистостей”.
