Створено спецпроєкт про дисидентів – політв'язнів радянського режиму
Сайт "Локальна історія" створив підрозділ під назвою "Дисиденти".
Східною Європою ходить привид, котрий на Заході називають дисидентством
Такими словами розпочав свій есей «Сила безсилих» майбутній президент Чехії, а в час написання цих рядків у 1978 році один із найвідоміших «дисидентів» Вацлав Гавел.
Гавел, як і багато інших його колег-політв’язнів, досить скептично ставився до цього слова та його визначення. Хто такий «дисидент»?
Читайте детально історії українських та кримськотатарських дисидентів
Дисидентські групи в Україні були «малесенькою шоптою», за висловом Василя Стуса.
Мирослав Маринович згадував, наскільки в 1970-х складно було зібрати підписи під будь-якою правозахисною ініціативою.
Так само Євген Сверстюк, повернувшись із багаторічного табірного ув’язнення та заслання, у першій половині 1980-х років констатував, що Київ був «глухий і збитий на коліна».
Український дисидентський рух розвивався у справді складних умовах бодай тому, що після «попереджувального» так званого «першого покосу» серед української інтелігенції в 1965 році слідував «великий погром» у 1972–1973 роках, коли радянська влада заарештувала й ув’язнила десятки найактивніших дисидентів.
