Бандурист – «терорист»: документи зі справи репресованого музиканта Гната Хоткевича доступні онлайн
Дослідники опублікували в мережі документи зі справи розстріляного митця Гната Хоткевича. Його засудили у 1938 році за сфабрикованим звинуваченням.
Колекцію з 55 документів публікує Центр досліджень визвольного руху спільно з Архівом Служби безпеки України на сайті Електронного архіву Українського визвольного руху.
Днями Центр також показав короткий анімаційний ролик на основі документів з архівної справи Гната Хоткевича.
До збірки на сайті Е-архіву увійшли:
- анкета заарештованого Гната Хоткевича;
- ордер і протоколи обшуку;
- список осіб, згаданих у свідченнях Гната Хоткевича;
- протоколи допитів та очної ставки;
- виписка з протоколу засідання особливої трійки УНКВД по Харківській області про засудження митця до розстрілу;
- обвинувальний висновок;
- виписка з акта про розстріл;
- звернення дружини Платоніди Хоткевич до Микити Хрущова;
- прохання надати довідку про наявність компрометувального матеріалу на дружину та дітей Хоткевича;
- документи про реабілітацію митця тощо.
21 лютого 1938 року органи НКВД заарештували Гната Хоткевича за підозрою в участі в «антирадянській українській націоналістичній терористичній організації». Також митця звинуватили у роботі на користь німецької розвідки.
На допитах Гнат Хоткевич безпідставно визнав себе винним у шпигунстві на користь Німеччини та в участі в «українській націоналістичній повстанській організації».
За даними протоколу допиту, до націоналістичних поглядів він прийшов після еміграції в Галичину 1906 року та після знайомства з Ольгою Кобилянською, Михайлом Грушевським, Кирилом Студинським, Філаретом Колессою, Михайлом Рудницьким, Олександром Барвінським та іншими діячами. Під їхнім впливом 1913 року повернувся в Росію нібито «переконаним націоналістом». Гнат Хоткевич «визнав», що скрізь, де він працював, займався націоналістичною і шпигунською діяльністю.
Під тиском слідчих музикант вказав, що завербував для шпигунської діяльності низку діячів, які надавали цінні відомості економічного, технічного, військового й ідеологічного характеру. Усі зібрані шпигунські матеріали Хоткевич начебто передавав для німецької розвідки через вчителя німецької мови Генріха Йогансона.
29 вересня 1938 року «особлива трійка» засудила Гната Хоткевича до розстрілу з конфіскацією майна. 8 жовтня 1938 року Гната Хоткевича стратили в підвалі Харківської внутрішньої тюрми НКВД.
У січні 1954 року вдова Платоніда Хоткевич звернулася до тодішнього Голови ЦК КПСС Микити Хрущова із проханням взяти під партійний контроль справу Гната Хоткевича, зобов'язати органи прокуратури переглянути справу і зняти з нього несправедливі обвинувачення. Також Платоніда скаржилася Хрущову, що їй не надають інформацію про місце перебування її чоловіка і чи він живий. Однак її заяву не задовольнили: Гнат Хоткевич надалі вважався засудженим правомірно.
У 1956 році військовий прокурор Київського військового округу вніс протест у справі Хоткевича. 11 травня 1956 року Військовий трибунал Київського військового округу задовольнив протест прокурора, Гната Хоткевича було реабілітовано.
У 1992 році копії справи Гната Хоткевича передали його доньці Галині.
Колекцію документів підготовлено та опубліковано за підтримки Українського культурного фонду.
Довідка: Гнат Мартинович Хоткевич народився 19 грудня 1876 року. Навчався в Харківському реальному училищі та на технічному факультеті Харківського технологічного інституту. У 1901 році розробив власний проєкт дизельного поїзда. Викладав у класі бандури у Харківському музично-драматичному інституті, згодом став художнім керівником Полтавської капели бандуристів. 21 лютого 1938 року заарештований органами НКВД за підозрою в участі в «антирадянській українській націоналістичній терористичній організації» та роботі на користь німецької розвідки. 8 жовтня 1938 року чекісти розстріляли Гната Хоткевича у Харкові.
Електронний архів (avr.org.ua) — сервіс відкритого онлайн доступу до повнотекстових копій архівних матеріалів. Втілюється Центром досліджень визвольного руху за підтримки партнерів. Тут у вільному доступі та у високій якості публікуються документи про український визвольний рух, матеріали з архівів КДБ та інші тематичні колекції, присвячені історії XX століття. Зараз на сайті вже понад 25 тисяч оцифрованих архівних документів, доступних для завантаження.
Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості й суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно з чинним законодавством, спрямовується та координується Міністерством культури України. Підтримка проєктів Українським культурним фондом здійснюється на конкурсних засадах.
