Журналістка «UA:Перший» порівняла свій досвід вакцинації від Covid-19 та хвороби перед тим
"Боліло все... Але це все було фігнею в порівнянні зі страхом. Ні, не смерті".
Головна редакторка редакції документальних програм Євгенія Подобна пише:
Здоров'я – річ інтимна, але, думаю, настав час поділитись.
Мої батьки вакциновані. Пфайзер. Боліла рука в місці уколу. За 50. Жодних наслідків. У мами на роботі перехворіло багато. Вона, на щастя, здорова.
Бабуні – 75. Короновак. Тоді вакцинували чим було, звісно, інші були б надійніше. Жодних побочок. Хоча мудрі односельці постійно переконують її, що вона скоро «впаде на ноги», бо вони в неї реально болять. Так, як і кілька років до пандемії – ні більше, ні менше, але хіба то доказ для кретинів.
Я – Пфайзер. Добу після першого уколу мене не існувало. Згадала, як хворіла. Пропустила тренінг. Наступного дня трохи мутна голова була, але на тренінгу з такмеду могла відпрацьовувати все відносно повноцінно. Після обіду остаточно прийшла до норми. Після другої – легкий біль у м'язах. Аналізи крові (два десятки показників, загальною вартістю у 2 штуки гривень) не показали жодних порушень. Крім пониженого холестерину. Це було до вакцинації. Жодних ознак тромбів, жодних проблем зі згортуванням. Нічого.
А як було при хворобі? Одним словом – жесть. На щастя, з усієї родини хворіла лише я. Але забути це складно. Мої легені чхали на коронавірус. Але він вибрав мішенню нервову систему. Боліло все. Кожен сантиметр тіла. Викручувало кожен суглобчик. Навіть пальці рук треба було акуратно і педантично розкладати на ліжку, щоб не так сильно боліло. Хребет наче живцем виривали. Температура була невисока, але ламало як при іспанці. З цим болем я провела у ліжку Новий рік і Різдво. «Заклало» пазухи. Голос зник – став як у нашого гаранта. 21 день недієздатності. Синячки по тілу. Повна втрата смаку і запаху.
Але це все було фігнею в порівнянні зі страхом. Ні, не смерті. А того, що ти когось заразив і хтось через твою необережність (бо я підхопила корону в відрядженні, а повернувшись з нього, спершу привітала колег у «Олівці» з прийдешнім, а потім зробила те саме в «Повернись живим») може захворіти чи померти. Як з цим потім виживати? На щастя, минулося. Ніхто з контактних не захворів.
Але одужання було лише початком. Бо далі були провали в пам‘яті, відсутність концентрації, безсоння, смакові та нюхові галюцинації (хто плавав – той знає, як це прекрасно), соплі-сльози-слюні з приводу і без. Слабкість, біль у м'язах і повна відсутність концентрації. Голос не відновлювався – довелося розробляти з викладачем-диктором. Але він все одно тепер інший. А ще значно помітнішою стала судинна сітка. Наступним буде візит до судинного хірурга. Повного відновлення немає досі. Тиждень тому почала відчувати кілька «шматків» запахів. А вся колекція брендових парфумів, які я так любила, всі ці місяці пахнуть однаково – чоловічими шкарпеточками. Ношеними.
І це все – легка форма. Бо уявіть собі, що таке інтубація для ШВЛ, прогугліть, що то за процедура й уявіть відчуття. Почитайте, що таке нестача кисню і які її наслідки. Перестаньте слухати, що сказала жінка троюрідного брата, яка санітаркою в травматології працює. Що пишуть в інтернеті між фотками квіток і тортів люди, в яких найбільше освітнє досягнення – шкільний атестат.
Я ще можу зрозуміти людей, які бояться побочки, тромбів, свого анамнезу. Але тих, хто вірить в чіпи, мітку диявола, заразність вакцинованих спайковим білком, 8 ген і цибулю – варто визнати недієздатними хоча б тимчасово.
Якщо є найменший шанс врятуватись і врятувати інших – це варто зробити.
Я не знаю нікого, хто вмер би від вакцини. Але маю більш ніж десяток знайомих, які вже на тому світі через корону.
Не приєднуйтесь до них. Будь ласка.
