Танг-пінг. Офіційний оптимізм і надмірна праця обридли, молоді китайці свідомо «лягають лежнем»

Про це йдеться у статті South China Morning Post.

Серед молодих китайців набуває популярності умовний рух з назвою танг-пінг, що можна перекласти як "лежати лежнем". Замість офіційного оптимізму, пафосу зростання та тяжкої праці вони обирають мінімізувати свою активність, щоб лише якось перебитися. Це своєрідна втеча від етики тяжкої праці заради кращого майбуття, яку просуває державна пропаганда.

Танг-пінг уже викликав занепокоєння Компартії, й уряд намагається з ним якось боротися.

Це рух за те, щоб нічого не робити. Розмови навколо нього в останні кілька місяців настільки поширилися, що танг-пінг публічно засудив президент Сі Цзіньпін.

"Слід запобігти стагнації соціального класу, розблокувати канали вертикальної соціальної мобільності, створити можливості для збагачення більшої кількості людей та створити середовище покращення, в якому беруть участь усі, й уникнути деградації та лежання плазом", – опублікували коментарі Сі Цзіньпіна в "Кіші", чільному журналі Компартії з політичної теорії.

Ці слова стосуються тенденції, що б'є в серце його ідеологію "китайської мрії", яку Сі описав як "велике омолодження китайського народу".

То що таке танг-пінг?

По суті це означає робити абсолютний мінімум для того, щоб перебитися, та не прагнути нічого, крім того, що є потрібним для виживання.

Це спосіб мислення, який передбачає "залягання на дно" замість того, щоб бути "продуктивним членом суспільства". Замість того, щоб тяжко вчитися, аби потім тяжко працювати, замість етосу "квартири, машини та гроші-гроші-гроші", значна частина суспільства відмовляється від усього цього. І просто "лягає на спину".

Дехто вже охрестив це маніфестом проти споживацтва, дехто каже, що це просто лінощі – а інші заявляють, що таке "поразництво" (defeatism) є неминучим результатом надміру роботи, коли дехто вважає, що єдиний доступний варіант – просто здатися.

Звідки пішов "танг-пінг"?

На відміну від інших гучних фраз, танг-пінг, або "лягти лежнем (плазом)", не є новим онлайн-трендом, флешмобом тощо. Проте вірусний пост у квітні 2021 року привернув увагу багатьох, особливо молоді, до такого ставлення до життя.

Чоловік на ім'я Луо Хуажонг на соціальній платформі Baidu Tieba розповів про те, як він вирішив перейти до мінімалістичного способу життя й живе так уже два роки. "Життя – це просто лежання: плазом, на дні. Лежання лежнем – це справедливість", – написав він.

Лігма лежати – це спосіб мислення: я відчуваю, що багато речей не варті моєї уваги й енергії

Луо пояснив, як він живе життям без бажань і без тиску, без стабільної роботи, без пошуку власного дому й навіть без намагання завести сім'ю. Він живе у провінції з батьками, а заробляє ідеально для себе. Час від часу він їде в сусідній Дун'ян у провінції Чжецзян, де розташована найбільша у світі кіностудія. Там він заробляє тим, що грає трупи в кіно.

Пост супроводжувало фото самого Луо, який лежить на спині, вдягнений у костюм старовинного китайського найманого вбивці – мертвого – для однієї з його ролей. Це фото разом із супровідним текстом поширилося китайськими соцмережами, як лісова пожежа в суху погоду.

"Коли я кажу лежати лежнем, я не маю на увазі, що цілими днями лежу й нічого не роблю, – пізніше заявив Луо в інтерв'ю для ЗМІ. – Лігма лежати – це спосіб мислення: я відчуваю, що багато речей не варті моєї уваги й енергії".

Чому це резонує серед простих китайців?

Подібні історії про "немотивовану" китайську молодь циркулювали в минулому. Зокрема, група молодих заробітчан самоіронічно називала себе "богами Санхе" й безцільно швендяла в околицях Санхе: втомившись від багатогодинних робочих тижнів на фабриках за низьку платню, вони натомість почали час від часу перебиватись одноразовою поденною працею та звели свої потреби до мінімуму.

Концепція лежання плазом виділяється своїм філософським відтінком: вона є закликом не до дій, а до бездіяльності

Їхнім гаслом було: "Три дні веселощів за одноденну зарплатню". Вони спали в парках, їли "мівіну" та проводили час в інтернет-кафе, поки у них не закінчувалися гроші.

Зрештою місцева влада просто розігнала "богів Санхе", тож їхня історія не мала такого резонансу, як танг-пінг.

У добу інтернету, коли незліченні пости переповнені скаргами про особисті труднощі, концепція лежання виділяється своїм філософським відтінком: вона є закликом не до дій, а до бездіяльності.

"Лежання плазом – це мій підхід мудреця", – сказав Луо.

Цей етос знайшов відгук серед багатьох молодих і розчарованих китайських робітників, по яких особливо сильно вдарило економічне сповільнення Китаю, торговельне напруження у відносинах із Заходом і обмеження, пов'язані з пандемією коронавірусу.

Це сталося на тлі років примусового годування рожевими шмарклями "китайської мрії" з обіцянками світлого майбутнього для країни та "кращого життя" для людей. Теж у майбутньому.

Цю пропаганду стало дедалі важче ковтати мільйонам людей, які працюють у культурі надмірної праці, що відома як культура 996: зміни від 9 ранку до 9 вечора по 6 днів на тиждень. Попри виснажливу роботу, ці люди часто не мають змоги придбати собі власний дім, не кажучи вже про досягнення балансу між роботою та особистим життям.

І дедалі більша кількість людей втрачає мотивацію й перестає навіть намагатися відповідати цьому стилю життя.

Які ризики несе рух "лежання лежнем" для Китаю?

Від білих комірців і до студентів – ціла армія невдоволених і переважно молодих людей публічно почала оголошувати в соцмережах про свою належність до "молоді танг-пінг".

По всій країні як гарячі пиріжки продаються футболки з написом "не роби нічого, ляж плазом" і подібними.

Влада робить усе можливе, щоб придушити це явище – боячись, що воно може просто поставити під загрозу встановлений соціально-економічний лад.

У довготривалій перспективі це може вплинути як на економічне зростання Китаю (менше виробництво, але також і менше споживання), так і знизити рівень народжуваності, який уже зараз загрожує системі соціального забезпечення: свого часу Китай боровся з перенаселенням, але тепер нація вперше почала старішати.

Відмова від очікування більших доходів, споживання тощо може вплинути на майбутнє країни у світі – а всередині порушує ідеалістичні заклики Сі до суспільства, в якому "кожен бере участь" та в якому має бути "загальне благоденство".

Цензура онлайн, атаки в державних ЗМІ

Не дивно, що "Великий китайський фаєрвол" робить усе, щоб цензурувати рух.

Коли цензори усвідомили, наскільки популярним став оригінальний пост Луо – звісно, його потерли. Але поширень було стільки, що цензори не встигають. Багато нових постів та відео збирали мільйони переглядів, перш ніж їх видаляли.

Ідея "не робити нічого" особливо непокоїть китайську владу, оскільки це той тип тихого бунту, який не так легко придушити

Офіціозна Nanfang Daily назвала танг-пінг "ганебним". Головний редактор націоналістичного таблоїда Global Times заявив: "Молодь – надія цієї країни. Ані вони самі, ані країна не дозволять їм колективно лягти плазом".

Аналітики заявляють, що ідея "не робити нічого" особливо непокоїть китайську владу, оскільки це той тип тихого бунту, який не так легко придушити.

Розігнати протестувальників на вулицях – це одне, а от змусити мільйони окремих людей брати активну участь у суспільному житті та тяжко працювати – зовсім інше.

Як цензурування, так і офіціозне проповідництво в кількох випадках спричиняли зворотний ефект – особливо серед людей, які тяжко працюють для того, щоб просто заробити достатні кошти на життя.

Аналітики вважають, що нерівність доходів у номінально "комуністичному" Китаї продовжить бути значною проблемою суспільства ще багато років.

"Зменшення соціальної мобільності як результат зростання майнової нерівності сіє невдоволення, особливо серед молодших людей, які мають більші очікування, спостерігаючи велетенську кількість багатства, накопичену в містах, – ідеться у звіті аналітичної компанії Nayamura. – Це розчарування та невдоволення, з усією ймовірністю, тільки посиляться в ході очікуваного сповільнення економічного зростання. Рух лежання, який закликає молодь свідомо відмовитися від боротьби за успіх на робочому місці й чинити опір спокусам споживацького задоволення – пряме вираження цього невдоволення".

Чи є подібні речі в інших країнах?

Від себе нагадаємо про так звану внутрішню еміграцію в Радянському Союзі, про яку не згадує South China Morning Post і яка чудово описана у книзі Алєксєя Юрчака «Все було назавжди, поки не скінчилося. Останнє радянське покоління».

У Сполучених Штатах, – продовжує SCMP, – існував знаменитий рух "бітників", які виступали проти традиційного способу життя та конформізму 1950-х. "Волоцюги Дхарми" та "На дорозі" Джека Керуака – романи, що докладно описують бітників.

Британія в 1990-х класифікувала групу людей як NEET (не навчаються, не працюють) – безробітні, які не шукають роботу.

В Японії, де традиційним є етос надмірної роботи, є також і термін "покоління Саторі", що описує молодих людей, які відмовляються від матеріальних бажань і більше не хочуть працювати.

Кілька років тому в Південній Кореї, яка теж "славиться" перепрацюванням, з'явилося власне "покоління Сампо". Це люди, які відмовилися від романтичних стосунків, одруження, дітей – а також і від цікавості до роботи, купівлі будинку, й навіть від надії.

Молодь різних поколінь у різних країнах не раз втрачала мотивацію прагнути покращення свого життя, повертаючись спиною до споживацтва та відмовляючись від кар'єри та постійної роботи.

Однак у Китаї ця тенденція здається більш масовою, ніж в інших країнах. Крім того, Піднебесна досі економічно значно менш розвинена, ніж Японія, Південна Корея, Британія чи США.

Різниця в тому, що подібні рухи в Сполучених Штатах чи Японії починалися тоді, коли ці країни вже входили в фазу розвинених країн, тоді як Китай зараз перебуває на роздоріжжі: або стати розвиненою економікою, або застрягнути серед країн з середніми доходами. Й рух танг-пінг може негативно вплинути на зусилля Китаю втекти з пастки середніх доходів, кажуть аналітики.

Тож не дивно, що навіть президент, як і решта керівництва країни, так сильно намагаються викорінити цей етос лежання лежнем, який став непомірно великою загрозою.

Оригінал

суспільство молодь культура Китай