Турецький уряд призупинив падіння ліри обіцянками – це ризикований блеф
Уряд і центробанк тепер багато винні комерційним банкам, тож припинення падіння валюти може бути лише відтермінуванням.
Про це йдеться у статті найбільш авторитетного американського економічного видання Wall Street Journal.
Туреччині вдалося не тільки зупинити девальвацію своєї валюти, а й повернутися майже до попередніх обмінних курсів. Але якщо це не спрацює, то може вдарити по всій банківській системи.
За рік ліра загалом упала на 40% до долара, однак при цьому за тиждень піднялася на 20%. Як це сталося? Через слова.
Президент країни Реджеп Ердоган заявив, що власники депозитів у турецьких лірах будуть гарантовано компенсовані за втрати через курс валют.
Це спроба мобілізувати фонди, яких не вистачає, через простих платників податків. Економісти просто спостерігають.
Тоді як початок кризи у 2018 році був пов'язаний з тим, що іноземні інвестори перестали вкладатися в турецькі банки – то зараз причина в тому, що самі турки переводять гроші з ліри в інші валюти.
Загальна кількість депозитів в усіх валютах виявилася стабільною – і якщо турецька система досі зберігає досить довіри серед громадян, то ця заява уряду може і справді створити "доброчесне коло", яке зупинить падіння ліри.
Але навіть у такому випадку це небезпечно. Довіру користувачів ліри може перевірити ринок – і якщо ліра не витримає, "бульбашка довіри" лусне.
У такому разі – якщо уряд і банки не виконають нинішню обіцянку – це може підірвати довіру до банківської системи як такої, до банків загалом. І це погано для країни в цілому.
Зокрема, останнім часом уряд, не маючи доступу до достатньої кількості швидких позик з-за кордону, при цьому також обслуговуючи зовнішні борги, почав перепозичати іноземну валюту у турецьких комерційних банків.
Нині комерційні банки Туреччини володіють приблизно третиною національного боргу країни, зокрема 22 мільярдами доларів бондів. До кризи 2018 банкам не належало практично нічого.
При цьому важко утримувати ліру та її обмінний курс до іноземних просто "вірою", коли водночас річна інфляція, що виражається у споживчих цінах, також становила близько 20%.
