У страху очі великі: причини відмови вакцинуватися від COVID-19 пронизані хибними переконаннями та викривленими фактами

За допомогою платформи для моніторингу ЗМІ та соціальних медіа SemanticForce ми повторили літнє дослідження причин відмови вакцинуватися, які висловлювали користувачі українського сегмента мережі. Цього разу періодом дослідження було 1 вересня — 30 листопада 2021 року. І кількість проаналізованих повідомлень зросла в півтора раза — до вибірки увійшло 948 повідомлень.

Для максимальної порівнюваності результатів ми слідували тій самій методології, що використовували в попередньому дослідженні. Так, ми виділяли причини відмов вакцинуватися та визначали автентичність авторів повідомлень.

Наголосимо, що ми слідували жорсткому підходу до визначення автентичності, тобто, якщо поведінка автора не нагадувала поведінку реального пересічного користувача, таких авторів ми зараховували до потенційно неавтентичних. Зазначимо, що це є й обмеженням нашого підходу, оскільки не на всіх платформах доступні дані про користувача, за якими можна було б побачити, що автор повідомлення — ймовірно реальна людина. Ще одне обмеження — до вибірки входять лише ті пояснення відмови, які містять ключові слова, а це різні варіації “не буду вакцинуватися” українською та російською мовами.

Потенційно неавтентичних — майже половина

Що у попередньому дослідженні, що у нинішньому структура авторів повідомлень плюс-мінус однакова: 54% потенційно неавтентичних та 46% потенційно автентичних — у попередньому й 47% потенційно неавтентичних та 53% потенційно автентичних — у нинішньому.

Причини незмінні, змінився лише контекст

Як і раніше, автори часто не називають причину відмови від щеплення проти COVID-19. З усіх 948 повідомлень не вказано причини в 419, тобто в близько 44% повідомлень. Повідомлень із чітко артикульованими причинами — 530. У них автори могли називати низку факторів, які відштовхують від вакцинації.

Як серед повідомлень потенційно неавтентичних, так і серед повідомлень потенційно автентичних авторів основними названими причинами відмови від щеплення є побічні ефекти (близько 20% в обох групах), неперевіреність вакцин (12% та 15% відповідно) та наявність імунітету до коронавірусу (8% та 5% відповідно). Частка інших причин у структурі відмов обох груп користувачів — менш як 5%. Подібність структури причин може означати, що керівники ботоферм розуміють суспільні настрої та посилюють перестороги реальних людей.

Контексти обговорення вакцинальної теми восени резонували з діями уряду, які той спрямовував на боротьбу з пандемією шляхом вакцинації:

• 21 жовтня запровадили нові правила перевезення між областями — для вакцинованих вони не створили перешкод;
• 8 листопада стало крайнім терміном, коли працівники закладів освіти, центральних органів влади та місцевих адміністрацій мали надати підтвердження про вакцинацію для продовження роботи;
• 15 листопада президент Зеленський оголосив виплату вакцинованим 1000 гривень.

Паралельно з регулярними та вже звичними новинами про коронавірус підживлювали дискусію початок масової вакцинації дітей, старших за 12 років (листопад); великий мітинг антивакцинаторів у Києві (3 листопада). Саме названі дати відповідають за піки на динаміці.

У розрізі повідомлень потенційно неавтентичних акаунтів ми не побачили сплесків активності, які б підживлювали обговорення саме цих тем. Їхнє обговорення відбувалося спорадично і не було чітко прив’язаним до дати.

Наприклад, нові правила перевезень між областями потенційно неавтентичні автори почали обговорювати з 11 жовтня, коли їх затвердив Кабмін. Цю ініціативу уряду оцінювали як примус до вакцинації, ігноруючи іншу опцію для переміщення між регіонами — негативний результат тесту. Інші ж взагалі писали, що транспорт не використовують, бо ходять пішки.

Про вакцинацію для продовження роботи обидві групи авторів почали говорити задовго до 8 листопада (крайнього терміну надання підтвердження). Ба більше, потенційно автентичні автори були стурбовані “примусом” до вакцинації навіть до затвердження МОЗ переліку професій, для яких щеплення проти COVID-19 є обов’язковим. Вони скаржилися на тиск з боку роботодавців та просили порад.

Обидві групи авторів 1000 грн єПідтримки коментували уже після оголошення програми — хвиля, яку охоплює наш масив, була короткою (16–18 листопада). В емоційному плані повідомлення обох груп авторів радше були агресивними. Автори наголошують, що влада порушує права людей, захищені Конституцією, та не дає права вибору. Завзяті противники вакцинації сприймають як знущання 1000 грн, які передбачені програмою єПідтримка. Це, безперечно, не ті гроші, на які вони б погодилися на імунізацію. Ба більше, дехто нізащо на неї не погодиться. Звернемо увагу, що дані нашого дослідження не дозволяють подивитися на групу, яку, можливо, переконала ця програма.

Далі розберемо особливості повідомлень потенційно реальних людей.

Побічні ефекти та неперевіреність вакцин

Понад третина повідомлень потенційно реальних людей апелює до побічних ефектів та неперевіреності вакцин. Саме ця комбінація пояснень відмови є найчастішою. Тоді вакцини називають “гидотою”, “шмурдяком”, “дрянью”, “жижою”, “гадостю”, “хренью”, “секретною сумішшю”, “кисілем”, “коктейлем”, “хімією”, “бурдою”, “варевом”, “фігнею” та іншими визначеннями.

Мало авторів називають конкретні побічні ефекти, які їх відштовхують. Вони лише впевнені, що ці побічні ефекти становлять безпосередню загрозу їхньому життю. Тому пережити COVID-19 та його наслідки вважають менш небезпечним, ніж вакцинацію та її побічні ефекти. Хоча це цілковито хибна думка.

Автори коректно зауважують, що клінічні випробування вакцин ще тривають. Спираючись на це, вони вважають, що краще дочекатися остаточного схвалення вакцин. Водночас автори нехтують тим, що перед отриманням дозволу на екстрене використання вакцини проти COVID-19 довели свою безпеку та ефективність. Застосовувати вакцини, клінічні випробування яких ще тривають, вирішили, щоб відповісти на нагальну потребу захистити людей від пандемії коронавірусу, яка продовжує залишатися надзвичайною ситуацією у сфері охорони здоров’я.

Деякі автори фаталістичні у своїх висловлюваннях. Вони передають ідею, що якщо людина має померти (бо так передбачено долею чи Богом), вакцина не врятує від смерті. Однак така аргументація нелогічна, оскільки, якщо людина має померти, це станеться з вакцинацією або без неї.

Обов'язкова вакцинація для представників низки професійних груп викликає в одних гнів, в інших — безпорадність. Автори вказують, що начальство тиснуло на них і погрожувало звільненням. І це спонукало або непокоїтися щодо безробіття та про подальшої фінансової ситуації, або купувати COVID-сертифікати.

У зв’язку із запровадженням на початку листопада масової добровільної вакцинації дітей (12+), матері, які сприймають щеплення як небезпеку, агресивно застерігають проти введення обов’язкової вакцинації для дітей. Фраза «Я вільна людина», яка притаманна руху проти вакцинації, часто зустрічається в цей період.

Автори неодноразово наголошують, що інгредієнти вакцин невідомі. Однак це абсолютна неправда. І спекуляції, ймовірно, пов’язані з недовірою до уряду. До речі, у контексті наративу щодо інгредієнтів ми помітили широко поширений фейк про начебто наявність клітин ембріонів і шимпанзе у вакцинах. Є також думка, що до складу вакцини входить сам вірус, а автори начебто не хочуть заразитися. Це також широко поширений фейк: живої ослабленої вакцини проти COVID-19 не використовують.

Перехворіли та "вже мають антитіла"

У 7% повідомлень потенційно реальних людей вказано, що автори не вакцинуються, бо вже перехворіли та захищені антитілами, які організм виробив після хвороби. Утім, немає доказів того, що певний рівень антитіл є захистом від COVID-19. Це неодноразово наголошували представники як іноземних, так і українських органів сфери охорони здоров’я. Тому тестування на антитіла не слід використовувати, щоб вирішити, чи потрібно вакцинуватися — такий підхід лише дає ілюзію захисту.

Протипоказання

Серед протипоказань автори називають астму, алергію, вагітність, грудне вигодовування, варикозне розширення вен, анемію, бронхіт, ослаблений імунітет після пологів, псоріаз, проблеми з серцем, ревматизм, ниркову недостатність тощо. При цьому вони не зазначають, чи консультувалися з лікарями, щоб перевірити, чи їхній стан є протипоказанням до щеплення проти COVID-19.

Самодіагностика, як і самолікування, може нашкодити. Хронічні хвороби не є протипоказанням до щеплення. Навпаки, люди з хронічними захворюваннями ризикують важче перенести COVID-19, тому і потребують захисту, який дає вакцинація. В Україні абсолютним постійним протипоказанням до щеплення конкретною вакциною проти COVID-19 є анафілактична реакція на першу дозу вакцини. Для другої дози можна підібрати вакцину, яка не містить компоненту, який спричинив попередню алергічну реакцію.

Існують тимчасові протипоказання, однак, наприклад, вагітність чи грудне вигодовування до них не належить. Оскільки вагітні піддаються більш високому ризику тяжкого перебігу COVID-19, їм рекомендують вакцинуватися.

Також автори скаржаться на те, що ніхто не перевіряє стан пацієнта перед вакцинацією, підкреслюючи, що насправді начебто слід пройти ретельний медичний огляд. Такий наратив новий для осінньої ітерації дослідження.

Недовіра до уряду

Автори пишуть, що не довіряють уряду та медицині України. І це є проблемою, яка прямо чи побічно впливатиме на всіх українців. Дослідження показують, що довіра населення до уряду у контексті боротьби з COVID-19 є важливою у дотриманні правил безпечної поведінки (миття рук, уникнення місць скупчення людей, самоізоляція) — чим вища довіра, тим більш ймовірно люди дотримуються правил безпечної поведінки. Коли ж немає довіри до уряду, політиків та еліт, процвітає дезінформація.

Автори, які негативно ставляться до вакцинації, також намагаються применшити успіх Міністерства охорони здоров’я, яке розгорнуло широкодоступну інфраструктуру вакцинації для полегшення процесу. Такі автори ставлять під сумнів якість процедури вакцинації, яка, за їхніми словами, відбувається у підвалах, туалетах тощо.

Інші причини

Як і в літній період, восени також говорили про те, що “примус відвертає” та вакцини “занадто нав’язують”. Таких дій уряду автори не розуміють, бо вакциновані теж хворіють. Деякі наголошують, що не бояться хвороби, бо вже перехворіли в легкій формі або ж загалом мають сильний імунітет.

Страхи та дезінформація в дії: чому українці не хочуть вакцинуватися проти COVID-19 — попереднє дослідження, яке охоплює повідомлення за літо 2021 року.

Як багато про вакцини не говорять, у населення все ще залишаються питання. Саме відсутність відповідей і страх за здоров’я та благополуччя тримають значну кількість невакцинованих у групі тих, хто вагається. Зважаючи на структуру авторів — лише половина авторів, які писали на цю тему, імовірно, є реальними людьми — користувачам мережі не варто довіряти сказаному незнайомцями в онлайн-дискусіях

соціологія україна вакцинація антивакцинатори