Три висновки, які не зробили українські політики і військові після 2014 року
Оцінка дослідника Національного інституту стратегічних досліджень Миколи Бєлєскова:
У 2014–15 роках Україна розплачувалася за помилки військового будівництва, які були зроблені до 2014 року.
Точніше за відсутність військового будівництва як такого. Унаслідок цього наших сил і засобів не вистачило навіть на два місяці активних наступальних бойових дій на Донбасі в липні-серпні 2014 року.
Тепер же (звісно, не дай Боже) ми будемо розплачуватися за помилки та прорахунки, які були зроблені після того, як активна фаза боїв на Донбасі почала згасати від пікових рівнів 2014–15 років.
Принципових помилок/недопрацювань було три.
- Виходити із припущення, що все обмежиться Кримом і Донбасом, що це локальні історії, далі яких Путін не піде. ЗС Московії, які справді у 2014–15 роках були здатні на локальні бойові дії, за вісім років прокачалися шляхом переозброєння та підготовки. Вони як мінімум натякають на можливість вести бойові дії на всіх ключових операційних напрямках у випадку України. Тобто йдеться про регіональну війну.
- У нас ніколи не вивчали противника системно – спосіб ведення війни та доктрину ведення операцій. Щодо ЗС Московії йдеться здебільшого про крайнощі. То перебільшують потенціал, переносячи на ЗС Московії потужності ЗС США щодо безконтактних бойових дій. То зображують ЗС Московії такими, яких можна шапками закидати. Істина ж десь посередині. Так, це не ЗС США, але і не та формація, яка атакувала Грузію у 2008 році. ЗС Московії дійсно багато зробили в плані здатності вести сучасну багатовимірну й об'ємну операцію зі здатністю вражати оборону противника на всю глибину бойової побудови, ізолювати район проведення бойових дій, локалізувати осередки спротиву та знищувати їх. Тобто Україна точно не в ситуації, коли ЗС Московії можна нехтувати.
- У нас ніколи не було військового будівництва від власної доктрини ведення операцій, яка б враховувала, з одного боку, спосіб ведення війни/доктрину ведення операцій противником, а з іншого – наші фінансові та технологічні обмеження. Ми ніколи не йшли від цілого до окремого із чітким розставленням пріоритетів у закупівлях ОВТ. Ми всі ці роки намагаємося ліпити з окремого ціле. Але якість цього всього далеко не така, якби йшли від цілого до окремого. В процесі ж розмазуються без належного найбільш можливого ефекту крихти оборонного бюджету.
Залишається лише сподіватися, що ціна прорахунків не буде надто високою.
