"Мріяла бути господинею палацу". Львів'янка відновлює історичну пам'ятку (ФОТО)
Ганна Гаврилів купила історичну пам’ятку в селі та перетворила її на центр громади
Про це йдеться у статті Захід.нет:
Ганна Гаврилів – засновниця благодійного фонду «Спадщина.Ua», який відновлює об’єкти культурної спадщини. Маючи за спиною досвід у багатьох проєктах, вона вирішила спробувати новий спосіб порятунку пам’яток – купівлю у приватну власність.
В інтернеті Ганна побачила оголошення про продаж історичної будівлі австрійського періоду – колишньої школи у колишньому містечку, а тепер смт Розділ за 50 км від Львова – і вирішила ризикнути. За два роки нова власниця зробила ремонт аварійного приміщення і готова запускати його в експлуатацію. Функції ревіталізованої споруди будуть різноманітні – культурні, освітні, медично-оздоровчі, спортивні, розважальні та туристичні. У комерційному використанні будівлі господиня вбачає не просто бізнес-проєкт, а можливість розвитку громади, забезпечення її потреб і підтримку дрібного підприємництва.
Купити пам’ятку на OLX
Культурна менеджерка Ганна Гаврилів працювала над промоцією та залученням коштів для реставрації Поморянського замку, Тартаківського палацу, будівлі товариства «Сокіл» у Бібрці. Проте, якщо історична споруда є пам’яткою архітектури, є чимало обмежень для її відновлення. Громадський сектор може лише допомагати, але розпорядником всіх робіт завжди є обласна чи місцева влада.
«Я завжди мріяла бути господинею палацу. Але з палацом не виходило. Я була дуже розчарована бюрократією і неефективністю різних проєктів для об’єктів спадщини, неуспішністю державних і громадських ініціатив, відсутністю відчуття відповідальності та системних рішень за пам’ятки, а відтак відсутністю результатів. Хотілося зробити експеримент: а якщо вкласти кошти приватні? – згадує Ганна Гаврилів. – У кожному селі є цінні історичні об’єкти. Але не всі можна реставрувати коштом держави чи громади. Гранти також дають лише підсилювальний, стимулювальний ефект. Мають бути великі гроші, великі зусилля й один господар, якому це дуже треба. Подумалося, що варто залучати третій сектор – приватні інвестиції. І ми вирішили провести цей експеримент на собі».
Оголошення про продаж колишньої школи площею 570 м2 у смт Розділ за 50 км від Львова Ганна побачила на сайті OLX. Будівля близько 20 років стояла пусткою, селищна рада виставила її на аукціон. Перші власники планували у ній відкрити центр реабілітації воїнів АТО, наступний покупець хотів облаштувати там санаторій, але ці задуми не вдалося втілити.
Споруда не має статусу пам’ятки архітектури, та це не применшує її історичної цінності. Проте дозволяє більше маневрів з роботами в ній.
«Поняття статусу пам’ятки є досить умовне. Це формальності, насправді багато об’єктів без такого статусу також є важливими й мають цінність для громади. Але працювати з об’єктом, який не є пам’яткою, значно простіше, вдається уникнути багатьох паперово-дозвільних процедур, які можуть тягнутися роками», – пояснює Ганна.
Третьою приватною власницею колишньої школи Ганна Гаврилів стала у березні 2020 року, роботи у ній тривали до жовтня 2021 року. А вже через місяць вона планує презентувати свій новий проєкт «Стара школа». Ганна має освіту мистецтвознавця і досвід реставрації пам’яток, тож цей проєкт став чудовою нагодою для практичного застосування волонтерського та професійного досвіду.
Ремонт без втрати цінності
Споруда у центрі селища Розділ буда збудована в часи Австро-Угорщини – у 1905 році. Це був будинок для сиріт, гімназія, потім школа, в якій ще у 1990-ті вчилися учні, поки не збудували нову. З того часу будівля стоїть без господаря. Ганна Гаврилів розповідає, що фундаменти школи міцні, тріщин, грибка не було, але через дірявий дах вода потрапляла всередину і нищила дерев’яне перекриття.
Будинок має ознаки стилю класицизм та ранньої сецесії, яка проглядається на фасаді. Але всередині не було зафіксовано розписів чи декору. Нова власниця зберегла всі цінні елементи, наприклад, відкриті дерев’яні балки, оздоби фасаду. Що не вдалося зберегти, замінила на нове, візуально схоже до автентичного. Двері та вікна Ганна замовляє принципово дерев’яні.
В інтер’єрі, який тепер тяжіє до стилю лофт, поєднано чотири кольори та матеріали – білий, дерево, графіт, цегла. Інтер’єр прикрашатимуть старі меблі, які мешканці принесли в колишню школу, та давні світлини Роздолу.
На фасаді є картуші із комахами, які мають залишки поліхромії. Навесні реставраційні роботи цих сецесійних декорів продовжать.
«Перша кляса», танго та коворкінг
У старій двоповерховій школі було сім класів, кабінет директора та їдальня. Нова власниця їх трохи перепланувала і підготувала для оренди 15 приміщень площею 10–56 м2.
До вибору орендарів Ганна Гаврилів підходить перебірливо. Каже, що їй важливо зберегти концепцію задуму. Насамперед планує запропонувати мешканцям освітні, оздоровчо-медичні, спортивні, дитячо-розважальні послуги, коворкінг для надання професійних консультацій. Такий собі культурно-бізнесовий хаб для регіону – Новороздільської, Розвадівської, Миколаївської, Тростянецької, Жидачівської громад.
«Ми придумали ідеальну концепцію, розраховану на сім’ї з дітьми з середнім і вищим рівнем достатку, і хочемо зробити такий набір функцій, які будуть взаємопосилюватись. Наприклад, мама привела дитину на гурток танців, сама пішла на манікюр і на каву з подругою. А чоловік в той час пішов до стоматолога», – роздумує господиня маєтку.
Цей проєкт, каже Ганна Гаврилів, був випробуванням того, чи можуть такі об’єкти стати новим громадським і туристичним магнітом в малих громадах. Порадившись із самими роздільчанами, які послуги їм потрібні, власниця нерухомості була щиро здивована, що їм бракує освітньої складової. Тому перший напрямок, який запустили у старій-новій школі, – це курси англійської для дітей. Впродовж осені та зими тут також проводили майстер-класи, організували резиденцію Миколая.
Другий важливий момент – медичні послуги на місці. Ганна Гаврилів вже знайшла орендаря, який відкриє тут стоматологічний кабінет, у майбутньому хоче організувати кабінет УЗД, консультації профільних лікарів.
Щоб задовольнити запити громади, господиня палацу планує також відкрити там салон краси, дитячий центр на зразок садка з освітньо-розважальною функцією. Його запустить, до речі, вихідка з села, яка вже має мережу таких закладів у Львові. Також один зал Ганна планує здавати спортивним тренерам для занять різними видами спорту чи танцями – сальсою або танго.
Навіть такій утилітарній функції, як кав’ярня, власниця хоче надати гарного, культурного сервісу. Її вже експериментально запустили влітку минулого року. Ганна згадує, що на той час приміщення було ще не повністю відремонтованим, та до «Першої кляси», ніби кількадесят років тому, радо зійшлись навіть мешканки Роздолу поважного віку – цього разу на каву з пляцками.
"Перша кляса" в ретростилі
«Ці об’єкти є рушієм соціально-культурного розвитку громад. Ми також сприяємо розвитку підприємництва громади. Люди могли мріяти відкрити якийсь бізнес, але не мали де. А тепер зможуть тут орендувати приміщення за досить символічну плату. Це приклад великого партнерства і синергії», – впевнена Ганна Гаврилів.
Ну а для туристів, які приїжджають у Розділ подивитися на палац Лянцкоронських, буде крамничка з сувенірами. А в майбутньому планується і продаж локальних крафтових продуктів.
Чи вигідна купівля історичної нерухомості?
Про гроші, вкладені у купівлю і реновацію старої школи, Ганна Гаврилів говорити не хоче, але погоджується, що з прагматичного погляду вигідніше було б продати ділянку і цеглу з будівлі. Жартує: «Історична нерухомість має значно нижчу рентабельність, ніж логістичні склади».
Але культурна менеджерка і бізнесвумен впевнена, що цінні речі треба рятувати. А вкладені гроші окупляться за кілька років.
«Такі об’єкти є в кожному селі: колишні будинки «Просвіти», народні доми, старі мануфактури, склади, теплиці. Вони неймовірно красиві, проте покинуті та занедбані. Але проблема в тому, що їх неможливо купити. Близько 90% об’єктів не мають належно оформлених документів на власність. А навіть ті, що мають, переважно перебувають у державній чи комунальній власності, і механізм їх відчуження дуже складний, тривалий та непевний щодо успішності. Так що у потенційного інвестора опускаються руки», – коментує керівниця благодійного фонду.
Ганна Гаврилів впевнена: цей проєкт зміцнив переконання, що приватне володіння історичною нерухомістю, хоч і лякає людей, але насправді є дієвим інструментом.
«Передати об’єкт у приватну власність – це, на мою думку, дорога до порятунку. У нашому суспільстві вже достатньо багато людей фінансово спроможних і свідомих, які готові вкладати гроші в такі об’єкти. Часто це вихідці з тих сіл чи містечок. У моєму оточенні є багато людей, які готові інвестувати в історичну спадщину. Біда в тому, що вони не можуть взяти її в руки», – каже Ганна.
В Україні успішні приклади оренди чи купівлі історичних будівель дуже поодинокі. Часто передача пам’ятки у концесію не дає жодних результатів та не сприяє активності її менеджерів. Чи не найвідомішим і зразковим прикладом оренди пам’ятки національного значення є замок Сент-Міклош на Закарпатті, яким опікується подружжя художників Бартошів. А з тих, що не перебувають у реєстрі пам’яток, – палац у Підгірцях неподалік Стрия, який купили й відновлюють як туристичний центр місцеві бізнесмени.
