Що робити, коли страшно? Говорити й робити щось життєствердне. Досвід людини, що пройшла Іловайськ
Кілька слів про важливість психологічної стійкості в умовах підвищеного тиску.
Знаєте, що було найстрашнішим в оточеному Іловайську?
Про це пише радник міністра закордонних справ з комунікацій Георгій Тихий:
Найстрашнішими були не обстріли з «Граду» та «Смерчу», від яких вночі прокидаєшся, бо підкидає в повітря з бетонної підлоги підвалу. І навіть не стогін поранених у лазареті.
Найстрашніше було слухати перед сном розмови кількох десятків військових, які втратили емоційний і психологічний контроль та сиділи вдень і вночі у підвалі.
«Нам всім кінець», «нас здали, злили, шансів немає», «ми всі тут помремо» і т.ін.
Ці розмови вводили в стан абсолютного ступору.
Який миттєво зникав, якщо вийти нагору з цього підвалу відчаю.
Ми з хлопцями й проводили більшість дня нагорі. Але для ночівлі, на жаль, альтернатив підвалу не було. Тому перед сном доводилося все це слухати.
Я в жодному разі не засуджую цих військових. Температура психологічного тиску в оточеному місті справді настільки висока, що не кожна психіка може з нею впоратися.
Декого зривало ще гірше. Був один військовий, який геть втратив контроль і вже не говорив, просто сидів і сіпався від кожного звуку.
Але я хочу поділитися з вами цим досвідом, щоб ви розуміли, як працює психіка у моменти аномальної напруги.
Якщо вам страшно, найкращий спосіб — говорити. Постійно говорити з ким завгодно про що завгодно, не залишатися на самоті. На будь-які теми, але не про те, що все пропало.
Це допоможе тримати психологічний та емоційний контроль і не розклеюватися. Людина, яка такий контроль втрачає, заподіює велику шкоду і собі, і оточенню.
Пам’ятайте, будь ласка, про це, коли поширюєте новини у цей напружений час, в якому ми нині перебуваємо.
Краще не поширити черговий страшний заголовок, а натомість написати щось життєствердне.
Так ви на практиці допоможете і собі, і тим, хто вас читає.
Я, звісно, розумію, що за всякої нагоди завжди починаю посилатися на свій воєнний досвід в Іловайську. Але зараз, здається, це реально доречно, враховуючи рівень тиску та психологічної напруги.
Залишаймося стійкими, адже психологічна стійкість у такі часи — це дійсно найсильніша зброя.