Колоніалізм. Москва відправляє на вірну смерть представників малих народів РФ
Громадський рух "Вільний Ідель-Урал" наголошує, що Кремль цілеспрямовано відправляє на смерть в Україну дагестанців.
На третій день широкомасштабної агресії проти України (26 лютого) офіційна особа в Росії вперше публічно визнала факт загибелі у «спеціальній операції» свого військовослужбовця. Глава Дагестану висловив співчуття сім'ї офіцера Нурмагомеда Гаджимагомедова, вихідця з цієї республіки.
Автор статті зазначає, що найбільша північнокавказька республіка РФ – Дагестан – вибилася в лідери за кількістю загиблих серед інших російських регіонів.
Точна кількість загиблих із Дагестану невідома, але вона значно перевищує список, встановлених поіменно. За свідченнями місцевих, морги у Білорусі переповнені трупами російських військових. Окрім суто технічних причин із їх упізнанням та доставленням на батьківщину, є також виконання рознарядки: інформувати про втрати поступово, щоб не шокувати росіян справжніми масштабами втрат.
Джерела видання Кавказ. Реалії в уряді та військкоматі Дагестану повідомляють про щонайменше 130 контрактників з республіки, які загинули в Україні. При цьому навіть у вищому керівництві люди не знають точної інформації про втрати серед солдатів-строковиків.
У дагестанському місті Буйнакськ міститься пункт постійної дислокації 136-ї окремої мотострілецької бригади, активно залученої до війни в Україні разом з іншими частинами та з'єднаннями 58-ї загальновійськової армії РФ. Крім того, відсоток дагестанців серед контрактників у російській армії загалом значно вищий за середній. Це пов'язано з тим, що військова служба в Дагестані – це один з небагатьох варіантів для чоловіків вирватися з того безпросвітного стану, в який увігнали республіку російські чиновники.
Хто може, масово виїжджають із Дагестану в інші регіони РФ, насамперед у великі міста. Там вже утворилися досить численні дагестанські земляцтва, які вносять чималий внесок у загальну міжетнічну напруженість у суспільстві.
Схоже, Москва цілком свідомо пішла на утилізацію проблемних дагестанців шляхом перетворення їх на гарматне м'ясо у війні проти України. Принаймні їх активно залучають до армії. Дагестанські районні військкомати пропонують підписати контракт для участі у «спецоперації». Охочим обіцяють платити щомісяця 177–215 тисяч рублів залежно від звання.
Як і скрізь у РФ, місцева дагестанська влада вправляється в демонстрації своєї лояльності Кремлю. Автор запитує, чи зміниться риторика цих чиновників, коли Москва, покарана санкціями, вже не зможе виділяти достатнє грошове забезпечення молодим, голодним та озброєним дагестанцям у російській уніформі?
