Багнюка в поміч. Через власне головотяпство росіяни будуть триматися асфальтованих доріг, поки не потеплішає
Якщо довго не користуватися автомобілем, шини можуть розсохнутися чи втратити еластичність. Це стосується не лише цивільного транспорту, а й військового. Утім, в російській армії, схоже, дізналися про це тільки коли втратили кількасот автівок, загрузлих у багнюці через розірвані шини. Американський експерт з якості в Агентстві США з управління оборонними контрактами (Defense Contract Management Agency (DCMA) Трент Теленко вважає, що поки в Україні не мине сезон весняного болотіння, окупанти будуть намагатися вести техніку лише асфальтованими дорогами. “Тексти” переклали основні тези треду, опублікованого на початку березня, проте все ще актуального.
Свої роздуми Теленко будує на основі фотографії розірваної правої задньої пари шин колісного зенітно-ракетного комплексу «Панцир-С1», який через таку пригоду вгруз десь в українських степах, полишений окупантами.
За його словами, за рекомендаціями військових техніків, військові вантажівки та іншу техніку треба оглядати та переміщувати щонайменше раз на місяць з метою профілактичного обслуговування. Зокрема, це потрібно для профілактики центральної системи підкачування повітря в шинах (CTIS), щоб побачити, чи не протікають патрубки або чи не блокують систему гнізда комах/шкідників. Крім того, прямі сонячні промені зістарюють шини вантажівок. Відтак треба змінювати положення машини, щоб уникнути такого впливу, а обкатка системи підкачування зберігає боковини шин еластичними.
Коли ви залишаєте шини військових вантажівок на одному місці місяцями поспіль, бічні стінки стають гнилими/ламкими, тому зниження тиску в шинах на будь-якій більш-менш значній відстані призведе до катастрофічного виходу шин з ладу через розриви, додає Теленко.
“А тепер подивіться на ту саму шину «Панцир-С1» після того, як українці намагалися її відбуксирувати чи вивезти з бруду. Права задня шина розвалилася, тому що розриви в ній були занадто великими, щоб система автоматичного підкачування підтримувала достатній рівень тиску повітря. Тобто протягом щонайменше року ніхто не “вигулював” цю техніку”, – відзначає експерт.
На його думку, якщо навіть таку вартісну техніку як «Панцир-С1» (вартість близько $13 млн - прим. пер.) не обслуговували як слід, то чи варто чекати, щоб хтось профілактично обкатував “звичайні” вантажівки та колісні БМП.
“Росіяни просто не можуть ризикувати й виїжджати на бездоріжжя та бруд. І цьому є фотосвідчення. Понад 60 вантажівок російської армії скупчені й припарковані на цій дорожній низині, щоб уникнути долі “Панцира-С1”, який застряг у болоті”, – пише Теленко.
“З огляду на продемонстрований рівень корупції в технічному обслуговуванні вантажівок, немає жодної можливості, що у системі матеріально-технічного забезпечення російської армії є достатньо шин. Тож їхній парк колісних БТР/вантажівок так само прив’язаний до дороги, як колони російської армії під час першої російсько-фінської війни. Це означає, що до тих пір, поки скрізь буде весняна розпутиця, фронт атаки російської армії має ширину трьох колісних БМП”, – додає експерт.
Тому поки в Україні на полях весняне багнюччя, українці й далі зможуть перекривати дорогу технікою, знищеною з ПТРК, а потім рухатися по узбіччях, як фіни в 1939 році, знищуючи колони росіян, що встрягли посеред автошляху.
